Постанова № 8567375, 29.03.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.6.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 року Справа № 2а-2225/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача – не прибув

від відповідача – не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

державного підприємства «Укрвуглеперспектива»

до Артемівського відділу державної виконавчої служби

Луганського міського управління юстиції

про скасування постанов від 22 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2010 року державне підприємство «Укрвуглеперспектива» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, в якому просить скасувати:

- постанову від 22 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- постанови від 22 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 про арешт коштів боржника

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

23 лютого 2010 року державним підприємством «Укрвуглеперспектива» отримана постанова Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 11 лютого 2010 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року № 2а-23002 про стягнення з державного підприємства «Укрвуглеперспектива» на користь державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську боргу у розмірі 72398,01 грн. Постановою про відкриття виконавчого провадження встановлений семиденний строк для добровільного виконання виконавчого листа № 2а-23002, тобто до 18 лютого 2010 року. Однак, згідно поштового штемпеля на поштовому конверті, зазначена вище постанова була направлена на адресу позивача 18 лютого 2010 року, а отримана 22 лютого 2010 року вхідний № 15, що підтверджується книгою реєстрації вхідної кореспонденції. Позивач зазначив у позові, що такими діями відповідач позбавив його права на добровільне виконання судового рішення.

Порушуючи вимоги статті 30 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», зазначає в позові позивач, державний виконавець 22 лютого 2010 року виносить постанову серії ВП № 17400885 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 7239,80 грн. та постанови серії ВП № 17400885 про арешт коштів боржника у межах суми 79687,81 грн. На арештованому рахунку знаходяться грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати робочим та службовцям на виконання припису Прокуратури Артемівського району м. Луганська від 12 лютого 2010 року № 334 про усунення порушень законодавства про оплату праці. Крім того, на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державним підприємством «Укрвуглеперспектива» добровільно погашена сума боргу у розмірі 30002,34 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Заявою від 25 березня 2010 року № 69 позивач просить розглянути справу за його відсутності (арк. справи 18).

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. В запереченнях проти позову від 26 березня 2010 року № 2231 відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за необґрунтованістю. Зокрема, вказує на те, що на виконанні в Артемівському відділі державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Луганської області знаходиться виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року № 2а-23002 про стягнення з державного підприємства «Укрвуглеперспектива» на користь державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську боргу у розмірі 72398,01 грн. 11 лютого 2010 року державний виконавець відкрив виконавче провадження за виконавчим листом № 2а-23002, надав строк для добровільного виконання рішення та направив на адресу державного підприємства «Укрвуглеперспектива» постанову про відкриття виконавчого провадження для виконання простою кореспонденцією 11 лютого 2010 року за вихідним № 882. Боржник добровільно не виконав рішення і у відповідності до вимог статей 4, 50 та 63 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 22 лютого 2010 року винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів боржника. В запереченнях проти позову відповідач просить розглянути справу за відсутності його представника (арк. справи 24-25).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» д ержавний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п’ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, Артемівський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції постановою від 11 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 відкрив виконавче провадження за виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року № 2а-23002 про стягнення з державного підприємства «Укрвуглеперспектива» на користь державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську боргу у розмірі 72398,01 грн. та надав боржнику – державному підприємству «Укрвуглеперспектива», семиденний строк для добровільного виконання рішення (арк. справи 20).

Постанова Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 11 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року № 2а-23002 про стягнення з державного підприємства «Укрвуглеперспектива» на користь державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську боргу у розмірі 72398,01 грн., відповідає вимогам статті 24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Також, відповідає вимогам частини 2 статті 24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наданий в постанові про відкриття виконавчого провадження від 11 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 строк для добровільного виконання рішення, що дорівнює семи дням, оскільки перебіг встановленого строку для добровільного виконання рішення починається з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з дня отримання її боржником.

У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника відповідно до статті 46 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» регламентовано, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Встановлений частиною першою зазначеної правової норми обов’язок державного виконавця з’ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь – яких дій стосовно примусового виконання рішення.

При цьому суд зауважує, що законодавчо встановлена процедура поновлення строку добровільного виконання рішення, не надає державному виконавцю права розпочинати стягнення виконавчого збору у випадку несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та виключає можливість вжиття заходів примусового виконання рішень.

22 лютого 2010 року в порушення вимог частини 1 статті 30 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», не пересвідчившись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк (а позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 лютого 2010 року лише 22 лютого 2010 року, про що свідчить книга вхідної кореспонденції позивача (арк. справи 22-23) та поштовий конверт, в якому позивачу надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження, з відбитком поштового штемпелю на поштовому конверті з датою відправлення - 18 лютого 2010 року (арк. справи 21), відповідач виніс постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів боржника (арк. справи 6, 6-А, 7).

Враховуючи викладене, суд вважає, що постанови Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 22 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 про стягнення з державного підприємства «Укрвуглеперспектива» виконавчого збору та про арешт коштів державного підприємства «Укрвуглеперспектива», що знаходяться на рахунках у банку, не відповідають вимогам Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги позивача про їх скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про скасування постанов Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 22 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів боржника , суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв’язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність , незаконність, неправомірність ) рішення суб’єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати постанови Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 22 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

Враховуючи, що грошові кошти на розрахункових рахунках у банківських установах, на які накладено арешт, призначені для виплати заробітної плати працівникам державного підприємства «Укрвуглеперспектива», з метою недопущення порушень законодавства про оплату праці, суд вважає за необхідне допустити вказану постанову до негайного виконання.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 181, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 22 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 про стягнення з державного підприємства «Укрвуглеперспектива» виконавчого збору у розмірі 7239,80 грн.

Визнати протиправними та скасувати постанови Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 22 лютого 2010 року серії ВП № 17400885 про арешт коштів боржника за виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року № 2а-23002 , у межах суми 79687,81 грн., що належать державному підприємству «Укрвуглеперспектива» та містяться на рахунках ЛФ ПАТ ПІБ р/р 2600330187861, МФО 304308, та у межах суми 72398,01 грн., що належать державному підприємству «Укрвуглеперспектива» та містяться на рахунках відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» у м. Києві, р/р 260544515, МФО 300863, р/р 26008029800591, МФО 364382.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Укрвуглеперспектива» (ідентифікаційний код 36006248, місцезнаходження: 91493, м. Луганськ, с. Ювілейне, р/р 26008029800591 у Луганській філії відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», МФО 364382 код 36006248) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанову допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Т.І. Чернявська