Рішення № 85671937, 31.10.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16042/18

пр. № 2/759/2116/19

31 жовтня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва у складі

головуючого- судді Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Олійнику Б.М.

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Толстунової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у м. Києві., треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_5 про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві про зняття арешту та заборони з квартири АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження № 6555288), що накладався на підставі постанови СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві № б/н від 08.02.2008р. та зобов`язати реєстратора Перша Київська державна нотаріальна контора вилучити обтяження № 6555288 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно акта державного виконавця при проведені електронних торгів по реалізації предмета іпотеки ВП № 54263527 від 04.04.2018р. позивач стала власником двохкімнатної квартири № 103, загальною площею 45,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 22.03.2018р. на електронних прилюдних торгах по реалізації арештованого майна, а саме: лот № 266634, Іпотека: двохкімнатна квартира № 103, загальною площею 45,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на праві власності належала боржнику по виконавчому провадженню ВП № 54263527 ОСОБА_4 .. згідно договору купівлі-продажу, серія ВСЕ № 376 272 від 17.10.2005р., виданий приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Михайленком С.А. ОСОБА_3 стала власником квартири АДРЕСА_1 . Під час проведення оформлення права власності вказаної квартири, стало відомо про арешт нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови старшого слідчого Гонтарєва Р.М. СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві № б/н від 06.02.2008р. Згідно з відомостями Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження № 12013110010006596 від 16.05.2013р., підозру оголошено ОСОБА_5 котрий являється чоловіком боржника по виконавчому провадженню ВП № 54263527, ОСОБА_4 , власником квартир АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу, серія ВСЕ № 376272 від 17.10.2005р., виданий приватним нотаріусом Київського нотаріального округу - Михайленком С.А.. ОСОБА_5 власником спірної квартири не являється та був там лише зареєстрований. Позивач просить позов задовольнити, оскільки вона добросовісно набула квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та згідно акта державного виконавця про проведенні електронні торги по реалізації предмета іпотеки ВП № 54263527 від 04.04.2018р. квартира на праві власності належить позивачу, однак здійснити переоформлення зазначеної квартири у зв`язку з арештом нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого, що накладався на підставі постанови СВ Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві № б/н від 08.02.2018р. не можливо.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 05.11.2018р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 20.05.2019р. замінено відповідача з Голосіїського УП ГУ НП в м. Києві на Головне управління Національної поліції у м. Києві та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.09.2019р. закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача ГУ НП у м. Києві в судовому засіданні заперечувала проти позову та зазначила, що арешт майна накладеного під час досудового розслідування кримінального провадження здійснюється чинним КПК України 2012 року, а не в порядку ЦПК України.

Головний державний виконавець Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві в судове засідання не з`явився повідомлявся належним чином, надав заяву в якій не заперечував проти позовних вимог ОСОБА_3 про зняття арешту з майна.

Треті сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином про день, час та місце розгляд справи, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку позивача та представника відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до акту державного виконавця про проведені електронні торги по реалізації предмета іпотеки ВП № 54263527 від 04.04.2018р., а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 позивач стала власником вказаної квартири/а.с.8-10/.

Постановою старшого державного виконавця Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Домбровським Р.А. знято арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.27/.

Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на підставі постанови № б/н виданої 06.02.2008р. Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві старшим слідчим Гонтарєвим Р.М. було накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що наданий час належить ОСОБА_3 /а.с.109/.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України).

У частинах першій-третій статті 170 КПК України у редакції закріплено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Частиною п`ятою статті 171 КПК України визначено, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно повинно бути негайно повернуто особі, у якої воно вилучено.

Згідно з частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно(частина друга статті 174 КПК України).

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четверта статті 174 КПК України).

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Тобто чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки арешт накладено в межах кримінального провадження, порядок скасування арешту майна, встановлено статтею 174 КПК України і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, 170, 174 КПК України, ст. 316, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задовленні позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у м. Києві., треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_5 про зняття арешту з майна.- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О. Петренко