Рішення № 85671030, 01.11.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18618/18

провадження № 2-о/753/86/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі: головуючий: суддя Трусова Т.О., присяжні: Д'яков С.В., Заєць Є.Я.,

секретар судового засідання: Волок І.О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування,

представники заінтересованих осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , заявник) звернулася до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності її племінника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - ОСОБА_3 , заінтересована особа), встановлення над ним піклування та призначення її піклувальником останнього.

Заява обґрунтована такими обставинами. Внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми ОСОБА_3 встановлена 1 група інвалідності, він пересувається на інвалідному візку, отримує допомогу в Територіальному центрі соціального обслуговування Дарницького району і перебуває на обліку у лікаря-психіатра. Заявник є рідною тіткою ОСОБА_3 і його найближчою родичкою, оскільки його батько невідомий, а мати померла. Наявний у ОСОБА_3 психічний розлад, що проявляється у неадекватній поведінці, нав`язливих думках, параноїдальних висловлюваннях, суттєво впливає на його волю, пам`ять та інтелект і дає підстави для обмеження його цивільної дієздатності і встановлення над ним піклування.

Ухвалою від 02.10.2019 суд відкрив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду на 19.12.2018 та витребував медичну документацію ОСОБА_3 з Київської міської психоневрологічної лікарні № 2.

19.12.2018 ОСОБА_1 змінила предмет заяви, заявивши вимоги про визнання ОСОБА_3 повністю недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення її його опікуном.

Дана заява мотивована тим, що у ОСОБА_3 спостерігається нав`язливо тривожний стан, що на думку заявника свідчить про його стійкий психічний розлад і нездатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними,.

19.12.2018 суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмету вимог, призначив ОСОБА_3 представника з числа адвокатів Київського міського центру з надання безоплатної правової допомоги та відклав розгляд справи на 29.01.2019.

29.01.2019 суд заслухав пояснення учасників справи, задовольнив їх клопотання про допит свідків, відмовив у витребуванні медичної документації ОСОБА_3 з медичних установ не психіатричного профілю та у призначенні судово-психіатричної експертизи та оголосив перерву в судовому засіданні до 22.02.2019.

22.02.2019 у зв`язку з хворобою судді розгляд справи було перенесено на 17.04.2019.

17.04.2019 представник позивача подала заяву про зміну предмету позову, у якій ставила питання про примусовий психіатричний огляд ОСОБА_3

17.04.2019 суд відклав розгляд справи на 23.09.2019.

23.09.2019 у складі суду змінився присяжний - замість ОСОБА_17., яка виключена зі списку присяжних, системою автоматизованого розподілу визначено присяжного Д'якова С.В.

В судовому засіданні 23.09.2019 суд відмовив у прийнятті до розгляду вимоги заявника про примусовий психіатричний огляд ОСОБА_3 та оголосив перерву до 01.11.2019.

28.10.2019 заявник через канцелярію суду в чергове подала заяву про зміну предмету вимог, у якій просила обмежити цивільну дієздатність ОСОБА_3 , встановити над ним піклування та призначити її його піклувальником, а також клопотання про виклик та допит в якості свідка лікаря-психіатра ОСОБА_6 , про приєднання до справи електронних доказів - записаних на диктофон її розмов з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та про призначення судово-психіатричної експертизи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримували вимоги заяви та наполягали на допиті лікаря-психіатра, приєднанні електронних доказів та призначенні судово-психіатричної експертизи.

Впродовж усіх судових засідань ОСОБА_3 послідовно заявляв про невизнання вимог про позбавлення його дієздатності та заперечував проти призначення судово-психіатричної експертизи посилаючись на те, що є психічно здоровим і не потребує будь-чиєї опіки, оскільки самостійно та з допомогою соціального працівника забезпечує умови своєї життєдіяльності, справляється з домашніми справами, отримує пенсію через Приват24, замовляє їжу через Інтернет і таким же чином сплачує комунальні послуги та спілкується з друзями та знайомими. Пояснив, що відмовився від спілкування з тіткою через підозру у її корисливих мотивах та у викраденні документів на належні йому квартири.

Ухвалою від 01.11.2019 суд відмовив у прийнятті заяви про зміну предмету заявлених вимог та у задоволенні клопотань про виклик свідка, про приєднання електронних доказів та призначення судово-психіатричної експертизи.

Вислухавши учасників справи, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

У квітні 2004 р. ОСОБА_3 переніс тяжку черепно-мозкову травму з забоєм головного мозку та формуванням субдуральної гематоми лівої гемісфери, внаслідок чого втратив здатність самостійно пересуватись, у нього проявились елементи сенсомоторної афразії з астеноневротичним сидромом та напади епілепсії.

18.08.2004 ОСОБА_3 вперше було встановлено 1 групу інвалідності, а з 31.08.2006 інвалідність йому встановлена безстроково.

ОСОБА_3 проживав разом з матір`ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а після її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за вищевказаною адресою сам.

ОСОБА_1 є тіткою ОСОБА_3 - рідною сестрою його матері, і окрім неї та її дітей, інших близьких родичів у ОСОБА_3 немає.

З пояснень ОСОБА_1 та показань свідків вбачається, що з 2004 р. вона допомагала сестрі у догляді та лікуванні її сина, а коли стан здоров`я сестри погіршився, взяла на себе обов`язки по забезпеченню умов життя племінника.

В кінці 2017 р. ОСОБА_3 відмовився від опіки ОСОБА_1 , перестав пускати її в свою квартиру і з того часу проживає сам.

ОСОБА_3 як особа з інвалідністю, що потребує постійного стороннього догляду, перебуває на обліку у Територіальному центрі соціального обслуговування Дарницького району м. Києва, соціальні працівники якого надають йому необхідну допомогу.

Як встановив суд, ОСОБА_3 є власником двох квартир, одну з яких здає в оренду, а в іншій мешкає сам. Окрім того, зі слів сімейного лікаря та самого ОСОБА_3 у нього є кошти в банківських установах, які надійшли як благодійна допомога на його лікування ще за життя матері.

В ході розгляду справи суд витребував з Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 медичну карту амбулаторного хворого, з якої вбачається, що 01.03.2018 у зв`язку з численними зверненнями родичів (як встановив суд, заявника), сусідів та народного депутата лікар-психіатр оглянув ОСОБА_3 на дому в присутності сімейного лікаря.

У медичній карті наявний запис про психічний статус хворого на момент огляду: контактний; орієнтований вірно; мова дизартрична; мислення інертне, в`язке, паралогічне; висловлює маячні ідеї особливого характеру: переслідування, впливу; відмічає відчуття отрути в їжі та негативного впливу сонця на свій організм; некритичний; емоційно нестабільний; пам`ять та інтелект знижені.

За результатами огляду лікар-психіатр встановив діагноз: органічне ураження центральної нервової системи травматичного ґенезу; інтелектуально-мнестичне зниження; галюцинаторно-маячний синдром, та поставив ОСОБА_3 на консультативний облік.

Всі подальші записи до медичної карти внесені зі слів заявника, яка зверталась на прийом до лікаря-психіатра 05.06.2018, 20.08.2018, 29.08.2018, 31.10.2018 та 26.12.2018.

Слід зазначити, що окрім заяви ОСОБА_9 , наданих нею роздруківок електронних листів та направлень сімейного лікаря, жодних інших звернень і заяв (сусідів, народного депутата) в медичній карті ОСОБА_3 немає.

Водночас до медичної картки долучено лист заступника головного лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 на адресу начальника Дарницького УП ГУ НП у м. Києві, з якого вбачається, що мав місце факт звернення ОСОБА_9 до поліції, у зв`язку з чим було надано відповідь про відсутність достатніх підстав для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_3 тяжкого психічного розладу, а відтак і для його огляду у примусовому порядку.

В судовому засіданні було допитано сімейного лікаря ОСОБА_7 , який пояснив, що знає і лікує ОСОБА_3 впродовж 23 років. У свій час він працював разом з матір`ю ОСОБА_10 , яка була лікарем-неврологом, та йому відомі усі обставини перебігу хвороби і лікування її сина. Після тяжкої травми ОСОБА_11 у 18 років став інвалідом внаслідок неврологічного захворювання, пересувається він на інвалідному візку і останні два роки за своїм бажанням мешкає сам, при цьому повністю справляється з усіма побутовими проблемами, самостійно спілкується з комунальними службами, поводить себе адекватно, приймає рішення і несе за них відповідальність. У нього особисто ніколи не виникало підозри щодо наявності у ОСОБА_3 тяжкої психічної хвороби, а лікаря-психіатра він запросив за неодноразовими, практично щоденними, наполяганнями тітки. Два роки назад він дійсно спостерігав у ОСОБА_3 фобії і страхи, які на думку психіатра були, ймовірно, навіяні матір`ю, яка турбувалась про долю сина і переконувала його в необхідності бути обережним і не довіряти людям. За результатами огляду психіатр не зробив висновку про наявність у ОСОБА_3 психічної хвороби, але рекомендував прийом психіатричного препарату та повідомив, що за хворим необхідно поспостерігати. Спробувавши рекомендований психіатром препарат, ОСОБА_3 заявив, що він йому не подобається, і в подальшому від його прийому відмовився. Інші рекомендовані препарати - протисудомні та для метаболізму мозку, він приймає регулярно і акуратно.

ОСОБА_7 заявив, що на даний час у ОСОБА_3 немає жодних ознак психічної хвороби, він повністю адекватний і підстави для позбавлення його дієздатності відсутні.

Допитаний в суді соціальний працівник ОСОБА_12 , який супроводжував ОСОБА_3 на усі судові засідання, пояснив, що протягом року надає останньому соціальну допомогу, відвідуючи його три рази на тиждень. Незважаючи на фізичні обмеження, ОСОБА_3 дає собі раду: миється однією рукою, готує їсти, самостійно сплачує комунальні послуги. Він же допомагає ОСОБА_3 в тому, що він не може зробити сам - миє голову, прибирає у квартирі, купляє ліки. Також вони спілкуються з через Інтернет, обмінюються музикою. ОСОБА_3 страждає метеозалежністю, але проявів психічної неадекватності у нього він не спостерігав.

На прохання заявника були допитані друзі та знайомі її та її покійної сестри ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

За міркуванням вищевказаних свідків відмова ОСОБА_3 від піклування з боку тітки безпідставна, нічим не обґрунтована і беззаперечно свідчить про його психічний розлад, оскільки тітка весь час допомагала йому і його покійній матері, а зараз турбується, щоб він внаслідок якихось маніпуляцій не втратив квартири. До того ж після смерті матері ОСОБА_3 дуже змінився, став замкнутим, відмовляється від спілкування зі знайомими, з якими раніше підтримував стосунки.

За загальним правилом, встановленим статтею 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до статті 30 цього Кодексу цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

За приписом статті 41 цього Кодексу у зв`язку із визнанням фізичної особи недієздатною вона не вправі вчиняти правочини, тобто дії, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а одним із наслідків визнання фізичної особи недієздатною є встановлення над нею опіки.

Цивільний закон також передбачає можливість обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина 1 статті 36 ЦК України).

Наслідками обмеження цивільної дієздатності фізичної особи є встановлення над нею піклування та позбавлення права розпоряджатися майном і вчиняти інші правочини (за винятком дрібних побутових) без згоди піклувальника (стаття 37 ЦК України).

Визначення понять психічного розладу та тяжкого психічного розладу дає Закон України «Про психіатричну допомогу», відповідно до якого психічними розладами є розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті, а під тяжким психічним розладом розуміють порушення психічної діяльності функціонального характер розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Аналіз наведених положень цивільного закону дає підстави для висновку, що недієздатність особи - це втрата можливості користуватися своїми громадянськими правами внаслідок глибоких порушень психіки.

Отже суд може визнати фізичну особу недієздатною при наявності даних про те, що певний стан її психіки, який проявляється у хронічному, стійкомутяжкому психічному розладі, позбавляє таку особу здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а для обмеження дієздатності фізичної особи необхідно, зокрема, встановити, що особа страждає на психічний розлад, і цей розлад істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Однак і в першому і в другому випадках дані про психічний розлад фізичної особи та вплив цього розладу на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними повинні бути достатніми і переконливими, в інакшому випадку будуть порушені права та законні інтереси такої особи.

В судовому засіданні ОСОБА_3 поводив себе досить розумно і виважено, надавав пояснення та вичерпні відповіді на питання суду та висловив припущення, що дійсним мотивом подання тіткою даної заяви є намагання контролювати усі його дії і вчинки та розпоряджатися належними йому грошовими коштами.

Ці доводи заслуговують на увагу, оскільки з пояснень самої ОСОБА_1 , допитаних на її прохання свідків, сімейного лікаря, даних медичної карти і тієї обставини, що заявник таємно записувала свої розмови з племінником та лікарями, вбачається, що вона завчасно готувалась до порушення цієї справи і намагалась створити докази, які б свідчили про серйозний психічний розлад ОСОБА_3

ОСОБА_1 не надала суду обґрунтованих і переконливих пояснень, яким чином вона має намір виконувати обов`язки опікуна, якщо наразі племінник відчуває до неї неприязнь і не бажає спілкуватися.

Та обставина, що у березні 2018 р. лікар-психіатр констатував наявність у ОСОБА_3 певних маячних ідей та фобій, може свідчити про тимчасовий розлад його психічного стану, проте з описаних ознак та поведінки ОСОБА_3 в суді вбачається, що такий розлад не досягає психотичного рівня і не позбавляє та не обмежує його здатність адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку та не створює небезпеки для нього чи оточуючих.

Отже, за внутрішнім переконанням суду, яке базується на оцінці сукупності досліджених доказів, ОСОБА_3 не має хронічного стійкого психічного розладу та здатний в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відтак підстави для визнання його недієздатним чи обмеження його цивільної дієздатності відсутні.

За своїм психічним станом в теперішній час ОСОБА_3 опіки та піклування не потребує.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 10. 13, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 299, 300, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя:

Присяжні: