Постанова № 85667127, 07.10.2019, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1260/17

Провадження № 2-а/675/10/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Марчука О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

05 липня 2017 року до Ізяславського районного суду Хмельницької області надійшов позов ОСОБА_1 Він звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, якими, на думку засудженого, порушені права ОСОБА_1 на користування телефонними розмовами по рухомому мобільному зв`язку, мотивуючи це наступним чином. ОСОБА_1 вказав, що відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». Засуджений посилається на те, що начальник Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» видає завідомо злочинні накази та розпорядження, якими порушує визначені Конституцією України права засуджених, зокрема, на здійснення без обмежень телефонних розмов у межах рухомого мобільного зв`язку, у тому числі у вихідні і святкові дні. ОСОБА_1 зазначає, що неможливість здійснювати без обмежень телефонні розмови у межах рухомого мобільного зв`язку, у тому числі у вихідні і святкові дні, негативно впливає на спілкування з рідними та близькими, внаслідок чого він не має можливості підтримувати сімейні зв`язки. Позивач просив зобов`язати начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», скасувати всі накази, у яких безпосередньо або побічно обмежується або заперечується право засуджених на користування рухомим мобільним зв`язком без обмежень кожен день, включаючи вихідні і святкові дні, зобов`язати Державну установу «Замкова виправна колонія (№ 58)» забезпечити надання ОСОБА_1 телефонних розмов у межах рухомого мобільного зв`язку без обмеження кількості, включаючи вихідні і святкові дні.

У позовній заяві ОСОБА_1 клопотав про призначення йому захисника (адвоката), однак у судовому засіданні 13 вересня 2017 року від вказаного клопотання відмовився.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» Марчук О. А. у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані суду матеріали, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вимогами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАC України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За вимогами п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 539 КПК України визначено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Засуджений ОСОБА_1 вказав, що обмеження визначені у наказах начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» є незаконними, суперечать законодавству і мають бути скасовані, встановлений порядок користування телефонними мережами суперечить ч. 5 ст. 110 КВК України, обмеження полягають у встановленні алфавітного показника черговості телефонних розмов, відсутності можливості у вихідні та святкові дні користуватися мобільним зв`язком.

Представник відповідача – Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» –пояснив, що відповідно до ч. 5 ст. 110 Кримінально-виконавчого Кодексу України засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Представник відповідача акцентував увагу на тому, що згідно ч. 2 Розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року №2186/5, в подальшому Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 28623/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462, адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Крім того вказував, що телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Для забезпечення телефонних переговорів в колонії функціонують дев`ять таксофонів, два IP телефони та тридцять рухомих засобів мобільного зв`язку, які знаходяться на обліку колонії.

Відповідно до розпорядку дня для засуджених, які утримуються в ізольованому секторі до довічного позбавлення волі затвердженого наказом начальника Замкової виправної колонії (№58) № 58/ОД-17 від 03 лютого 2017 року «Про затвердження розпорядку дня для засуджених Замкової виправної колонії № 58» телефоні переговори надаються без обмеження їх кількості, понеділок - п`ятниця з 09.00 – 11.30 год. та 14.00 – 17.00 год.

На думку представника відповідача оспорювані позивачем накази відповідають вимогам ч. 5 ст. 110 КВК України та ч. 2 Розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».

08 квітня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів».

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону Кабінету Міністрів України надано тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

29 грудня 2014 року прийнято Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5.

Пунктом 2 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань визначено, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.

Аналогічна норма міститься і у пункті 2 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 28623/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (по тексту - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно ст. 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання, що визначено ч. ч. 1, 2, 4 ст. 7 КВК України.

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 КВК України, що передбачено ч. 2 ст. 151 КВК України.

Згідно ч. 1 ст. 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.

Частиною 5 ст. 110 КВК України визначено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року №2186/5, в подальшому Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 28623/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462, (далі - Правила).

Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи відповідно до п. 1 розділу І цих Правил.

П. 2 розділу XIV Правил передбачає наступне.

Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв`язку, які знаходяться на обліку установи.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Отже, права засуджених до позбавлення волі захищені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання виконання покарань. При цьому, умови виконання покарання, зокрема у виді довічного позбавлення волі визначені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які є обов`язковими до виконання як адміністрацією установ виконання покарань, так і усіма засудженими.

У ході розгляду справи встановлено, що начальником Замкової виправної колонії (№58) 17.06.2016 року було затверджено Положення про здійснення засудженими Замкової виправної колонії (№58) телефонних розмов у мережах рухомого (мобільного) зв`язку згідно частини 5 статті 110 КВК України.

Разом з тим, 17 червня 2016 року було прийнято наказ за №239 «Про здійснення засудженими замкової виправної колонії (№ 58) телефонних розмов у межах рухомого мобільного зв`язку та користування глобальною мережею Інтернет», згідно пп. 2-4, 11 якого телефонні розмови у мережах рухомого (мобільного) зв`язку та користування глобальною мережею Інтернет в колонії здійснюється за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, в службовому приміщенні, яке визначене керівництвом установи; телефонні розмови надаються засудженим за їх письмовими заявами, в яких зазначається: адреса, телефонний номер абонента та тривалість розмови. Факт надання засудженим телефонної розмови фіксується у спеціальному журналі посадовою особою, під контролем якої здійснювалася розмова. Письмові заяви подаються за три доби до проведення телефонної розмови. Використані заяви передаються до бухгалтерії колонії для проведення відповідних розрахунків;

Черговість надання телефонних розмов засудженими дільниці посиленого контролю здійснюється покамерно, а в секторі довічною позбавлення волі та дільниці ресоціалізації телефонні розмови надаються згідно алфавіту; у вихідні та святкові дні, надання телефонних розмов, здійснюється по стаціонарних телефонних апаратах, а в окремих випадках, за наявності можливості належного контролю та нагляду за засудженими, можуть бути надані телефонні розмови в мережі рухомого (мобільного) зв`язку.

Судом констатується, що відповідно до розпорядку дня для засуджених, які утримуються в ізольованому секторі до довічного позбавлення волі, затвердженого наказом начальника Замкової виправної колонії (№ 58) №58/ОД-17 від 03.02.2017 року «Про затвердження розпорядку дня для засуджених Замкової виправної колонії №58» телефоні переговори надаються без обмеження їх кількості, понеділок - п`ятниця з 09.00 – 11.30 год. та 14.00 – 17.00 год.

Судом встановлено, що на балансі Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)»для надання переговорів засудженим рахується 29 мобільних телефонів, 9 таксофонів та 2 IP-телефони. Всі телефони в робочому стані. Вказана обставина стверджена довідками головного бухгалтера Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» за № 305 від 28 серпня 2017 року та начальника ІТЗОЗІ Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_2 . № 65 від 11 березня 2019 року.

Крім того, згідно довідки інспектора віділення СПС відділу СВПР Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» лейтенанта внутрішньої служби Микульського Д.С. від 01 вересня 2017 року за період з 29 грудня 2016 року по 01 вересня 2017 року засуджений ОСОБА_1 здійснив 17 телефонних дзвінків по таксофону та 49 дзвінків по рухомому мобільному зв`язку. Вказані обставини ОСОБА_3 засвідчив і в судовому засіданні в якості свідка.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка працівник установи ОСОБА_4 підтвердив, що можливість здійснити телефонні розмови надається засудженим за наявності письмової заяви, яку може прийняти будь-який представник адміністрації протягом робочого часу. Телефонні розмови надаються засудженим по мобільним телефонам, таксофонам та ІР-телефонам, які наявні в установі.

Факт надання телефонних розмов на підставі відповідної письмової заяви підтвердили і допитані в ході судового розгляду в якості свідків засуджені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 відмовлявся приймати письмові заяви ОСОБА_1 про надання телефонних розмов, не знайшло підтвердження в ході судового розгляду. Показання засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,допитаних в якості свідків, на те, що ОСОБА_1 щодня подавав заяви на телефонні розмови, однак такі розмови йому не надавались, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки свідки не вказали точні дати подання ОСОБА_1 таких заяв.

Ведення журналу реєстрації письмових заяв засуджених для надання телефонних розмов у мережах рухомого (мобільного) зв`язку не передбачено нормативними документами, якими керується у своїй роботі відділ соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», що підтверджується довідкою № 13 заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи – начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» Сопронюка О. І. від 20 лютого 2018 року.

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 підтвердили наявність ІР-телефонів та можливість здійснювати по ним розмови у вихідні та святкові дні, але вони вважають тарифи занадто високими.

Посилання ОСОБА_1 на наявність графіка надання телефонних розмов засудженим не знайшло підтвердження в ході судового розгляду, оскільки жоден із допитаних свідків не показав, що бачив такий графік, та не пояснив, як такий графік виглядає. Відсутність зазначеного графіка підтверджується довідкою № 18 заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи – начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» Сопронюка О. І. від 25 березня 2019 року.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи витягів з журналів № 7502 обліку телефонних переговорів, що надаються засудженимДержавної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», № 7677 надання телефонних розмов для засуджених відділення № 8 обліку телефонних переговорів, що надаються засудженим Замкової виправної колонії № 58 ДПВ, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні, позивач – засуджений ОСОБА_1 користувався своїм правом на телефонні розмови з особами, які знаходяться за межами установи закладу виконання покарань тривалістю 15 хвилин.

Відповідно до наданої суду копії відповіді Центрально-Західного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 10 лютого 2017 року № 67-17/М-48, порушень при наданні засудженому ОСОБА_1 телефонних розмов не виявлено.

Таким чином, відповідачем дотримано порядок надання засудженим телефонних розмов згідно Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Покликання позивача на протиправність Наказу № 239 начальника Замкової виправної колонії (58) О.В. Новосядлова від 17 червня 2016 року «Про здійснення засудженими замкової виправної колонії (№ 58) телефонних розмов у межах рухомого мобільного зв`язку та користування глобальною мережею Інтернет» не можуть братися до уваги, так як останній прийнято виключно на виконання положень ч. 5 ст. 110 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Питання визнання законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень може бути оскаржене в судовому порядку. Водночас, Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року №2186/5, в подальшому Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 28623/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462, не визнані в судовому порядку незаконними чи такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

З огляду на викладене, вказані Правила є чинними та обов`язковими до виконання на всій території України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-11, 19-20, 31, 122, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, місце знаходження Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2) до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (місце знаходження: м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 08564771) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2019 року.

Суддя: О. С. Янішевська