Рішення № 85665914, 13.11.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4999/13-ц

Провадження №2/487/1165/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участі секретаря Ігнатьєва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В

06.06.2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступник ВАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 25.05.2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено кредитний договір №34, на підставі якого банк надав позичальнику кредит в сумі 180 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 23% на рік строком на 96 місяців на споживчі цілі.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 25.05.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., за реєстровим №1333, відповідно до якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що відповідач порушила зобов`язання за кредитним договором, та станом на 27.05.2013 року в неї утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 201 304,60 грн., позивач просив задовольнити його позов, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки – вищезазначений житловий будинок, шляхом проведення прилюдних торгів для виконання зобов`язання, що випливають з договору про іпотечний кредит.

03.10.2013 року в даній справі відкрито провадження.

11.12.2013 року заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва позовні вимоги банку задоволено в повному обсязі.

31.07.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

08.02.2019 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва заочне рішення від 11.12.2013 року скасовано.

12.04.2019 року АТ «Ощадбанк» через канцелярію суду надав заяву про зміну предмету позову, в якій остаточно просив в рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором, яка станом на 11.04.2019 року складає 290 458,95 грн., а саме: 69 324,57 грн. заборгованість за основним боргом, 112 457,91 грн. пеня, 90 804,94 грн. інфляційні витрати та 17 871,53 грн. три відсотки річних звернути стягнення на нерухоме майно відповідно до договору іпотеки від 25.05.2009 року, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх повністю задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов з урахуванням уточнень обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.05.2009 року між ОСОБА_1 та Банком було укладено кредитний договір №34, на підставі якого банк надав позичальнику кредит в сумі 180 000,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 23% на рік зі строком повернення по 24.05.2017 року включно.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 25.05.2009 року, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 204,6 кв.м, житловою площею 151,0 кв.м, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №2014 від 24.10.2008 року.

Відповідно до умов вказаного договору, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя що випливають з основного зобов`язання в повному обсязі, включаючи оплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, що передбачене основним зобов`язанням.

Зазначений договір недійсним у встановленому законом порядку не визнаний.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Кодексом також передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546).

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже, застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом Порядок передачі майна у заставу та звернення стягнення на це майно визначений ст. ст. 572-597 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права та обов`язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з ч. 8 цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки ст. 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, то норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, норми цього Закону дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Таким чином, реалізація предмету іпотеки в ході примусового виконання рішення суду про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, можлива лише з дотриманням конкретних умов.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, сума несплаченого основного боргу станом на 11.04.2019 року складає становить 290 458,95 грн., з яких:

69 324,57 грн. - заборгованість за основним боргом;

112 457,91 грн. – пеня;

90 804,94 грн. - інфляційні витрати;

17 871,53 грн. - три відсотки річних.

Дані про обтяження внесені до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

Умовами договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання зобов`язання за договором позики, задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом його реалізації у спосіб, визначений договором та законодавством України.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 013,05 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 253, 256, 256-257, 261, 267, 509, 526, 530, 549, 572, 575, 610, 611, 612, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Миколаїв, Херсонське шосе, 50, ЄДРПОУ 00032129) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №34, укладеним 25.05.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , яка станом на 11.04.2019 року складає 290 458,95 грн., з яких: 69 324,57 грн. заборгованість за основним боргом, 112 457,91 грн. пеня, 90 804,94 грн. інфляційні витрати та 17 871,53 грн. три відсотки річних звернути стягнення на нерухоме майно відповідно до договору іпотеки від 25.05.2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., за реєстровим №1333, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В цілому складається з: літ. И-2 – житловий будинок, камінь, загальною площею 204,6 кв.м, житловою площею 151,0 кв.м, що належить ОСОБА_1 на свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Миколаївської ради 31.10.2008 року на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №2014 від 24.10.2008 року, зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 31.10.2008 року в книзі №142, номер запису 22704 за реєстраційним №25261328.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом проведення прилюдних (електоронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» 2 013,05 судового збору.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

СУДДЯ: Ж.П. ПАВЛОВА