Рішення № 85665778, 15.11.2019, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа №477/1804/19

Провадження №2/477/809/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої – судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання – Тристан В.О.,

за участю:

представника позивача –Козирєва А.В.,

відповідача- ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Мурги В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» (далі ТОВ «Миколаївгаз Збут» ) звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ за період з 24 лютого 2016 року по 01 жовтня 2018 року в сумі 13349,39 грн. та судовий збір в сумі 1921 грн.

‘ В обґрунтування позову вказував, що відповідач ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 є споживачем послуг з постачання природного газу, що надаються ТОВ «Миколаївгаз Збут». Побутовий споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору (п.22 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496). Позивач свої зобов`язання щодо забезпечення відповідача природним газом виконує належним чином, однак відповідач свої зобов`язання не виконує, що призвело до заборгованості в розмірі 13349, 39 грн.

В добровільному порядку зазначена сума відповідачем не сплачена, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення її в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити та пояснив, що ТОВ «Миколаївгаз Збут» здійснюється нарахування сум оплати за спожитий газ, обсяги споживання якого надаються оператором ПАТ «Миколаївгаз» та обсяг спожитого газу відповідає обсягам, зазначеним абонентом у квитанціях. Заборгованість нарахована з 01 липня 2015 року. Тобто з часу, коли ПАТ «Миколаївгаз» припинило постачання газу та постачальником стало « Миколаївгаз Збут».

Відповідач та представник відповідача позов не визнали та пояснили, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2018 року визнано неправомірним нарахування заборгованості та зобов`язано перерахувати спірну суму. Рішення суду на сьогоднішній день не виконано. Відповідач на сьогоднішній день користується газом, постійно сплачує за газ, іноді здійснює декілька платежів за один і той самий період, оскільки сплачує тоді, коли має для цього кошти.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів, встановив наступні обставини та взаємовідносини сторін та дійшов до такого висновку.

Згідно пункту 2.1 Типового договору розподілу природного газу (затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30 вересня 2015 року (далі - НКРЕКП)) оператор газорозподільних систем зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийнять призначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно пункту 3.1 Типового договору розподілу природного газу затвердженого НКРЕКП санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором.

Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача – його постачальником.

За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), суб`єкти ринку природного газу (в тому числі і споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу ГРМ та укладення договору розподілу природного газу.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій які засвідчать його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка оператора газорозподільної системи та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу Кодексу ГРМ).

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 гл.3 розділ VI Кодексу ГРМ).

Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

05 лютого 2016 року ОСОБА_1 підписано заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу ТОВ «Миколаївгаз Збут» (а.с. 10).

Відповідно до витягу з особового рахунку у ОСОБА_1 існує заборгованість за спожитий природний газ за період з 24 лютого 2016 року по 01 жовтня 2018 року, яка становить - 13349,39 грн. (а.с.5).

Як вбачається з вимоги – повідомлення від 25 червня 2018 року про сплату заборгованості за спожитий природний газ ОСОБА_1 направлено повідомлення про сплату заборгованості в сумі 13349,56 грн.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, і серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

09 листопада 2018 року Жовтневим районним судом Миколаївської області ухвалено рішення по справі №477/193/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Миколаївгаз», третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаззбут» про визнання безпідставною нараховану заборгованість та звільнення від її сплати,за яким визнано неправомірною нарахування Публічним акціонерним товариством «Миколаївгаз» заборгованості за спожитий природний газ ОСОБА_1 станом на лютий 2017 року в розмірі 14767,60 грн. та зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Миколаївгаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаззбут» здійснити перерахунок заборгованості за спожитий природний газ ОСОБА_1 , починаючи з 24 квітня 2014 року по 28 липня 2016 року.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 березня 2019 року рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2018 року в частині покладення обов`язку на Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» здійснити перерахунок заборгованості за спожитий природний газ ОСОБА_1 починаючи з 24 квітня 2014 року по 28 липня 2016 року - змінено, виключивши з нього висновок про покладення такого обов`язку.

В решті судове рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2018 року - залишено без змін.

Як вбачається з витягу з особового рахунку у ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ за період з 24 лютого 2016 року по 01 жовтня 2018 року становить - 13349,39 грн.

Зазначена сума боргу утворилася шляхом накопичуваного підсумку загальної суми боргу за періоди з лютого 2016 року по вересень 2018 року, з урахуванням поточних платежів за відповідні звітні періоди та включає розмір заборгованості в сумі 14767,60 грн. станом на лютий 2017 року, нарахування якої рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2018 року визнано неправомірною.

Згідно приписів частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно змісту статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи неправомірність нарахування заборгованості в сумі 14767,60 грн., станом на лютий 2017 року та відсутності даних щодо перерахунку зазначеної суми, яка є складовою заборгованості в загальній сумі 13349,39 грн., суд приходить до висновку про недоведеність заборгованості за спожитий природний газ за період з 24 лютого 2016 року по 01 жовтня 2018 року в сумі 13349,39 грн.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 279, 280-282, ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ за період з 24 лютого 2016 року по 01 жовтня 2018 року в сумі 13349,39 грн., відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування сторін:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут», місцезнаходження: м. Миколаїв вул.7-ма Слобідська, 70 В/1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 39589483;

відповідач – ОСОБА_1 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений і підписаний 15 листопада 2019 року.

Суддя А.А.Саукова