Рішення № 85665223, 08.11.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2318/18

Провадження № 2/459/169/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Шульган Л.І.

позивачки ОСОБА_1

представника відповідача

прокуратури Львівської області Серьогінової Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Львівської області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В :

31.07.2018 року представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти за завдану їй моральну шкоду в розмірі 729 708,00 грн.

На обґрунтування позову послалася на те, що ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України. 29.01.2008 року прокурором Львівської області винесено постанову про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України. 13.02.2008 року старшим слідчим прокуратури Сокальського району Львівської області Гриньківим В.М, було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України. 13.02.2008 року Сокальським районним судом Львівської області винесено постанову про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. 28.04.2008 року складено обвинувальний висновок у кримінальній справі відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого остання винною себе не визнала. 01.07.2008 року призначено справу до судового розгляду. Запобіжний захід відносно позивача залишено без змін. 01.06.2010 року вироком Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_1 було визнано винною за ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі із застосуванням ст..75 КК України та звільнено від відбуття покарання із призначенням іспитового строку терміном в 1 рік. Міру запобіжного заходу залишено без змін до вступу вироку суду в законну силу. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.10.2010 року апеляційні скарги прокурора Сокальського району Львівської області та адвоката Мицика О.В. залишено без задоволення, а вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 01.06.2010 року щодо ОСОБА_1 – без змін. 16.06.2011 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було залишено без задоволення касаційну скаргу прокурора, задоволено частково касаційну скаргу захисника Харчук І.Т., вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 01.06.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01.10.2010 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд. Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 23.12.2013 року ОСОБА_1 визнано винною за ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.06.2014 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 23.12.2013 року відносно ОСОБА_1 скасовано, а кримінальну справу повернуто на новий судовий розгляду в суд першої інстанції в іншому складі суду із стадії попереднього розгляду. Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 17.04.2015 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено від призначеного покарання, запобіжний захід – підписку про невиїзд – залишено без змін до набрання вироком законної сили. Даний вирок суду оскаржено старшим прокурором прокуратури м. Червонограда та захисником Харчук І.Т. – адвокатом Мициком О.В. на судовому засіданні в апеляційному суді Львівської області 24.05.2016 року прокурор у судових дебатах заявила клопотання про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення та просила кримінальну справу направити на додаткове розслідування прокурору Львівської області. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.05.2016 року апеляційну скаргу захисника Харчук І.Т. задоволено частково, апеляцію прокурора залишено без задоволення, вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 17.04.2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.368 КК України повернуто прокуророві Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області на додаткове розслідування. 25.07.2016 року Червоноградським ВП внесено до ЄРДР під № 12016140150001480 на виконання ухвали Апеляційного суду Львівської області від 24.05.2016 року. В даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру. 20.07.2017 року прокурором Червоноградської місцевої прокуратури Пастухом А.Є. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016140150001480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Вказує, що в результаті незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_2 І.Т. в період з 13.02.2008 року по 24.05.2016 року незаконно перебувала під судом і слідством, що в загальному становить більше ніж 98 місяців. Стверджує, що ОСОБА_1 завдано значної моральної шкоди у вигляді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу внаслідок перебування у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості. Посилаючись на п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди), вважає, що мінімальний розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_2 становить 364 854,00 грн. (3723,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на день пред`явлення) х 53 (кількість місяців перебування під слідством та судом). Водночас зазначає, що ОСОБА_1 протягом усіх 98 місяців перебувала у пригніченому стані, була позбавлена можливості підтримувати нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Також вказує на те, що протягом усього цього періоду ОСОБА_1 перебувала під дією запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Крім цього, просить прийняти до уваги свавільне і цинічне порушення прав людини, що полягало у понад 9-річній тривалості досудового слідства та судових засідань із застосуванням запобіжного заходу, яке завершилось закриттям кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. У зв`язку з наведеним справедливою сатисфакцією вважає сплату на користь позивача моральної шкоди у подвійному розмірі мінімального відшкодування такої, яке передбачене Законом, тобто 729 708,00 грн.

01.08.2018 року провадження у даній справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі.

23.08.2018 року представник прокуратури Львівської області подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні її позову.

30.08.2018 року представник Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні її позову.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 04.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.11.2018 року справу було передано від судді Рудакова Д.І..

Позивачка та її представник в судових засіданнях підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

08.11.2019 року представник позивача подав письмове клопотання про проведення судового засідання без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача прокуратури Львівської області у судовому засіданні заперечила позовні вимоги, у зв`язку з необґрунтованістю таких. Усі заперечення викладені у відзиві на позовну заяву просила врахувати при вирішенні даного спору та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник відповідача - державного казначейства в судовому засіданні вимоги заперечив. Вказав, що казначейство здійснює тільки виплати. Вимоги позивачки є завищеними.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Постановою прокурора Львівської області Баганець О.В. від 29.01.2008 року стосовно міського голови м.Соснівка Львівської області ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

Постановою старшого слідчого прокуратури Сокальського району Львівської області Гриньківа В.М. від 13.02.2008 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

13.02.2008 року Сокальським районним судом Львівської області винесено постанову про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

28.04.2008 року складено обвинувальний висновок у кримінальній справі відносно ОСОБА_1 в учинення злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 01.06.2010 року ОСОБА_1 було визнано винною за ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі із застосуванням ст..75 КК України та звільнено від відбуття покарання із призначенням іспитового строку терміном в 1 рік. Міру запобіжного заходу залишено без змін до вступу вироку суду в законну силу.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.10.2010 року апеляційні скарги прокурора Сокальського району Львівської області та адвоката Мицика О.В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 01.06.2010 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2011 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, касаційну скаргу захисника задоволено частково, вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 01.06.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01.10.2010 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 23.12.2013 року ОСОБА_1 визнано винною за ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.06.2014 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 23.12.2013 року відносно ОСОБА_1 скасовано, а кримінальну справу повернуто на новий судовий розгляду в суд першої інстанції в іншому складі суду із стадії попереднього розгляду.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 17.04.2015 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено від призначеного покарання, запобіжний захід – підписку про невиїзд – залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.05.2016 року апеляційну скаргу захисника Харчук І.Т. задоволено частково, апеляцію прокурора залишено без задоволення, вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 17.04.2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.368 КК України повернуто прокуророві Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області на додаткове розслідування.

25.07.2016 року Червоноградським ВП внесено відомості до ЄРДР під № 12016140150001480 на виконання ухвали Апеляційного суду Львівської області від 24.05.2016 року.

20.07.2017 року прокурором Червоноградської місцевої прокуратури Пастухом А.Є. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016140150001480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Позивач, стверджуючи, що в результаті незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури, їй завдано значної моральної шкоди, яка полягає у її психічних стражданнях, перебуванні протягом усіх 98 місяців у пригніченому стані та у стані безперервного нервового стресу, звернулась до суду із даним позовом. Також просила врахувати її соціальне становище, а саме, що вона була міським головою м.Соснівка Львівської області і зв`язку з безпідставним обвинуваченням у вчиненні злочину їй довелося постійно оправдовуватися перед колегами, друзями та жителями міста, яким стало відомо про порушення відносно неї кримінальної справи, роз`яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у неї додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння щодо погіршення її ділової репутації, яка була позитивною та склалася внаслідок тривалих років. У зв`язку із цим вона також залишилась без роботи та засобів для існування, що спричиняло ще більші хвилювання.

Згідно з ч.1 ст.55, ст.56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі, незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також суд при вирішенні даного спору враховує правову позицію, викладену в п.26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01) від 27.07.2004 року, згідно з якою відповідно до усталеної практики Суду термін "потерпілий" означає особу, на яку безпосередньо здійснюється вплив діями чи бездіяльністю.

Існування порушення Конвенції (995_004) можливе навіть за відсутності шкоди. Отже, рішення чи захід на користь заявника не є в принципі достатніми для позбавлення його статусу потерпілого, якщо державні органи не визнали порушення, прямо або по суті, та не надали за це порушення компенсації.

Згідно з ч.ч. 1-3, 6, 7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

З огляду на вищенаведене слід зробити висновок, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає доведеним факт спричинення позивачеві внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди, адже остання протягом понад 98 місяців перебувала під слідством та судом, тричі була засуджена судами за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та в кінцевому результаті після висловленої Апеляційним судом Львівської області своєї позиції в ухвалі від 24.05.2016 року, прокурор, виконавши вимоги такої, лише 20.07.2017 року закрив кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Усе це призвело до порушення звичного способу життя позивача, пригнічення її морального стану, спричиненні важких душевних та психічних страждань.

Судом враховано, що позивачка була міським головою м.Соснівка Львівської області і у зв`язку із обвинуваченням у вчиненні злочину їй довелося постійно виправдовуватися перед колегами, друзями та жителями міста, яким стало відомо про порушення відносно неї кримінальної справи, роз`яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася. Наведене викликало у неї додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та занепокоєння щодо погіршення її ділової репутації, яка була позитивною протягом тривалих років. У зв`язку із цим вона також залишилась без роботи та засобів для існування.

За наведених обставин, суд ствердно прийшов до висновку про право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.п.2 п.1 ст.2, п.5 ст.3, п.1, 5, 6 ст.4 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 цього Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільні законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Пунктом 9 цієї Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебувала під слідством та судом у період з 13.02.2008 року по 24.05.2016 року, що становить понад 98 місяців.

Однак позивачем у позовній заяві вказано 98 місяців, які були взяті для розрахунку.

Таким чином, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на момент звернення позивача до суду з даним позовом, який становив 3 723,00 грн., мінімальний розмір завданої позивачу моральної шкоди не може бути меншим, ніж 364 854, 00 грн. (3723,00 грн. х 98 місяців перебування під слідством та судом).

Водночас суд враховує соціальне становище позивача, яка була міським головою м.Соснівка Львівської області. У зв`язку з безпідставним звинуваченням її у вчиненні злочину, позивачу довелося постійно виправдовуватися перед колегами, друзями та жителями міста, роз`яснювати дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у неї додаткові хвилювання, спричинило неабиякий душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння щодо погіршення її ділової репутації. Також позивачка певний час залишилася без роботи та засобів для існування, що спричиняло ще більші душевні хвилювання.

За таких обставин суд, з`ясувавши усі доводи позивача щодо обґрунтування нею як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, виходячи з принципу співмірності, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у значно більшому розмірі, який і заявляється нею до стягнення, а саме: 500 000 грн.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Положеннями п.1 ст.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 3 серпня 2011 року визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Вище зазначене свідчить, що Казначейство України наділено повноваженням, за вимогою Департаменту Державної виконавчої служби здійснювати відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду, в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету та в певному порядку.

Виходячи з наведеного,суд вважає, що з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 500 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

На підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Отже, суд не вирішуватиме питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України (37567646, вул.Бастіонна,6, м.Київ), прокуратури Львівської області (02910031, пр.Шевченка, 17/19, м. Львів), Головного управління Національної поліції у Львівській області (40108833, пл.Генерала Григоренка, 3, м.Львів), про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури– задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.11.2019 року.

Суддя: М. Д. Новосад