Рішення № 85665151, 16.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/352/19

Провадження № 2/520/2275/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2019 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Літвінової І.А.

секретар суду - Молодов В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 520/352/19 за позовом ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса з позовної заяви: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740, адреса зазначена в позовній заяві: м. Одеса, вул. Єврейська, 12 ), Прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ: 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), третя особа: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Прокуратури Одеської області, третя особа ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ, в якому просить постановити рішення, яким стягнути безспірно, солідарно з рахунків відповідачів, Головного управління Національної поліції в Одеській області та Прокуратури Одеської області на користь кожного відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 05.03.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрите провадження у цивільній справі № 520/352/19.

Розгляд справи призначено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання до суду відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотань про проведення судового засідання.

У встановлені судом строки від третьої особи ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ надійшли пояснення на позов, а від відповідача Прокуратури Одеської області - відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року відкладено розгляд по суті цивільної справи № 520/95/19. До матеріалів справи приєднано пояснення третьої особи та відзив відповідача Прокуратури Одеської області.

В подальшому від відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року запропоновано позивачу повідомити суд про дату отримання ним відзиву відповідача Прокуратури Одеської області та пояснень відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області та повторно роз`яснити позивачу його право на подання відповіді на відзив.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року строк, встановлений ухвалами від 05.03.2019, 08.04.2019, 17.05.2019 на вчинення процесуальних дій учасниками цивільної справи № 520/352/19 - закінчено. Справу призначено до розгляду по суті.

Справа розглядається без виклику сторін за наявними матеріалами.

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.07.2017 за № 1724-У до Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області подано заяву про скоєний злочин, відповідальність за які передбачена відповідальність ч. 2 ст. 384 КК України. Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуковським С.О. від 08.08.2017 року задоволено скаргу та зобов`язано посадових осіб Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області внести до ЄРДР відомості за їх заявою від 28.07.2017 та розпочато досудове розслідування. Як стверджує позивач, жодної слідчої-процесуальної дії за його участі не проведено, за 18 місяця рішення по справі не прийнято, його та членів його родини права від скоєного кримінального правопорушення не захищені та не поновлені, особи скоївши кримінальне правопорушення до відповідальності не притягнуті, шкоду завдану скоєним злочином не відшкодовано, що ніяк не розуміється з положеннями ст. 2 КПК України, згідно з якою завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Також позивач зазначає, що Прокуратурою Одеської області за цей період також не здійснено прокурорського нагляду за додержанням законів, що передбачено ч.2 ст. 4 Закону України «Про прокуратуру». Не виконання відповідачами вимог чинного законодавства, спричиняють позивачам значну шкоду, яку останні оцінюють в сумі 10000 гривень, що стало причиною для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, суд зазначає, що стаття 1167 ЦК України, передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повиннен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Положеннями ст. 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правову позицію у подібній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє від свого імені і від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до Головного управління національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади висловив Верховний Суд в постанові від 21.02.2019 року (справа № 520/1665/18; провадження № 61-46894св18).

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди ними органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що фактично підставою звернення до суду з дійсним позовом є бездіяльність посадових осіб Малиновського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області, та при вирішені спору щодо стягнення моральної шкоди в даному випадку слід керуватись положенням ч.2 ст. 1176 ЦК України, яка наголошує на те, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Як вже зазначалось, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилаються позивачі.

Крім того, суд зазначає, що Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України ( ч.1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України ).

У відповідності до ч.1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 214 КПК України визначене наступне: слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

На досудовому провадженні, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлена певна процедура подання заяви про скоєння злочину в рамках якої встановлена можливість оскарження бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Позивач скористався вище визначеною процедурою та оскаржили бездіяльність посадових осіб Малиновського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області, та у відповідності до КПК України поновили своє право на звернення із заявою про скоєння злочину та внесення даних відомостей до ЄРДР, що згідно вимог ч.2 ст. 214 КПК України відповідає початку досудового розслідування.

Отже, сам факт зобов`язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій посадових осіб Малиновського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивачів були поновлені.

Саме до вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року по справі №199/1478/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, позивачем не зазначено і не надано жодних доказів, в чому полягає спричинена позивачеві шкода з боку відповідача Прокуратури Одеської області, з урахуванням того, що слідчим відділом Малиновського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування обставин, вказаних у заяві ОСОБА_1 від 28.07.2017.

Таким чином, судом не встановлено дій з боку відповідачів, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування їм моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

На підставі вищевикладеного, після дослідження та оцінки доказів у справі в їх сукупності, а також надаючи оцінку кожному доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Прокуратури Одеської області, третя особа: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 56 Конституції України,ст.ст.4-13,76-89,258-273 України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса з позовної заяви: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740, адреса зазначена в позовній заяві: м. Одеса, вул. Єврейська, 12 ), Прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ: 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), третя особа: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Днем складення повного рішення є 16 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Літвінова І. А.