Рішення № 85665010, 15.11.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

15.11.2019 227/2273/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю секретаря с\з Сисенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (ЄУНСС №227/2273/19), -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") та просить стягнути з відповідача:

1) заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року в розмірі 30897,39 грн, яка включає:

заборгованість з заробітної плати за березень 2017 року в сумі - 5810,71 грн

заборгованість з заробітної плати за квітень 2017 року в сумі - 3962,67 грн

заборгованість з заробітної плати за травень 2017 року в сумі - 3962,67 грн

заборгованість з заробітної плати за червень 2017 року в сумі - 1595,04 грн

заборгованість з заробітної плати за липень 2017 року в сумі – 15566,30 грн, в яку входить вихідна допомога при звільненні – 6814,45 грн та коменсація за невикористані 34 дні відпустки – 8406,50 грн

2) компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01.03.2019 року – 5789,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилається на те, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах. 17.07.2017 року була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. З вказаним наказом про звільнення вона особисто була ознайомлена. Проте відповідач при її звільненні не здійснив з нею повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. На підставі викладеного просить задовольнити її позов.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року витребувано у відповідача, Добропільського об`єднаного УПФУ в Донецькій області, Покровсько-Добропільського управління ГУ ДФС у Донецькій області певну інформацію, яка має значення для розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 18.10.2019 року повторно витребувано у відповідача певну інформацію, яка має значення для розгляду даної справи.

В судове засіданні позивач та його представник – адвокат Лаврищев В.В., який діє на підставі ордеру серії АН № 1001204 від 12.07.2019 року, будучи повідомленими належним чином про дату, час і місце судового розгляду, не з`явились, про причини не явки не повідомили.

Від представника відповідача – Камардінової Ю.О. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача – АТ «Укрзалізниця».

Керуючись ст.223 ЦПК України, суд вважав можливим розглядати справу без участі не з`явившихся сторін, на підставі матеріалів, що маються у справі.

З відзиву відповідача вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що на момент звільнення позивачка працювала в Донецькій дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», але місце, де вона працювала, знаходилось на території проведення АТО, яка не контролюється українською владою. Виробнича діяльність на неконтрольованій території в зв`язку з втратою контролю над майном відповідачем була припинена і з 16.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, нарахування заробітної плати було припинено. У відзиві також зазначено, що втрата контролю і доступу АТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться на непідконтрольній території Донецької області, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарської діяльності, знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками згідно ст.ст.47,83,115, 116 КЗпП України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем і працювала економістом 1 категорії виробничого підрозділу «Іловайська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 І НОМЕР_2 (а.с.6-8), наказом про звільнення позивача № 6934/ДН-ос від 10 липня 2017 року.(а.с.9).

Позовні вимоги позивач пред`явив до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Наказом (розпорядженням) № 6934/ДН-ос від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено 17.07.2017 року з посади економіста 1 категорії виробничого підрозділу «Іловайська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.9). Відповідно до змісту вказаного наказу, при звільненні ОСОБА_1 необхідно виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 34 дні невикористаної відпустки.

Факт перебування у трудових відносинах позивача з відповідачем, факт звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України відповідач в своєму відзиві не оспорював.

Запис про звільнення позивача, в трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений на підставі наказу № 6934/ДН-ос від 10 липня 2017 року і засвідчений підписом начальника відділу кадрів – ОСОБА_2 Н.О. та печаткою відділу кадрів Донецької структурного підрозділу дирекції залізничних перевезень ПАТ «Укрзалізниця»(а.с.8).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно матеріалів справи, зокрема, відзиву, пояснень представника відповідача, викладених в клопотанні від 05.07.2019 року (а.с.55), відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним повністю не проведено. При цьому відповідач посилається на те, що він втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю внаслідок його захоплення невідомими особами, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року припинено.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем, на підтвердження не виплаченої заробітної плати, надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період з березня по липень 2017 року, в яких зазначені суми нарахованої позивачу заробітної плати до виплати(а.с.11-15). Вказані табуляграми видані ВП ЕЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ (ЄДРПОУ 40150216).

Так, згідно вказаних табуляграм вбачається, що позивачу були нараховані певні суми заробітної плати, а саме:

за березень 2017 року нараховано 5810,71 грн, з яких 1778,37 грн, як оплата простою за 80 годин. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 4620,59 грн (а.с. 11)

за квітень 2017 року нараховано 3962,67 грн, з яких 3890,19 грн, як оплата простою за 152 години. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 3151,05 грн (а.с. 12)

за травень 2017 року нараховано 3962,67 грн, з яких 3890,19 грн, як оплата простою за 159 годин. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 3151,05 грн (а.с. 13)

за червень 2017 року нараховано 1595,04 грн, з яких 1565,86 грн, як оплата простою за 64 години. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 1268,35 грн (а.с. 14)

за липень 2017 року нараховано 15566,30 грн, з яких 185,25 грн, як оплата простою за 8 годин, вихідна допомога при звільненні – 6814,45 грн, компенсація за невикористані 34 дні відпустки – 8406,50 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 12547,16 грн (а.с. 15).

Довідкою про доходи від 27.06.2019 року № 607/2 та листом № 607 від 27.06.2019 року, які підписані начальником СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а.с.56-57) підтверджується, що позивачу ОСОБА_1 відповідач за період з 1 по 15 березня 2017 року нарахував заробітну плату у розмірі 2717,04 грн (сума після утримання податків – 2160,54 грн), яку позивач отримав у касі Дирекції м.Лиман 18.09.2017 року.

Факт отримання заробітної плати в розмірі 2160,54 грн за першу половину березня 2017 року, позивачем не спростовано.

Копією наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року №236/ДНД, який надано суду відповідачем, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

Зазначений наказ про встановлення простою відповідає вимогам статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

До доводів відповідача щодо неможливості з`ясувати наявність або відсутність заборгованості перед позивачем через відсутність первинних документів, суд відноситься критично виходячи з такого.

Посилаючись на втрату з березня 2017 року контролю над виробничим підрозділом «Іловайська дистанція електропостачання», відповідач 10 липня 2017 року, тобто вже після втрати контролю, видав наказ про припинення трудових відносин з позивачем та, здійснюючи свою діяльність на території України, зокрема структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у м. Лиман Донецької області, яка не є окупованою, знайшов шляхи внести запис в трудову книжку позивача про його звільнення, частково розрахуватись 18.09.2017 року з позивачем, що спростовує доводи відповідача про відсутність зв`язків з виробничим підрозділом, в якому працював позивач та в якому зберігалася його трудова книжка та первинні документи для нарахування заробітної плати.

Крім того, відповідач зазначав, що нарахування заробітної плати було здійснено лише по 15.03.2017 року, в подальшому нарахування заробітної плати не здійснювалось, але вказані доводи спростовуються довідкою ОК-5, виданою пенсійними органами, з якої вбачається, що в березні місяці позивачу була нарахована заробітна плата за повний місяць і зазначений її розмір, який збігається з сумою, вказаною в табуляграмі за березень 2017 року, яка надана як доказ, позивачем. При цьому суд звертає увагу та те, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Таким чином вбачається, що відповідач зазначаючи про те, що позивачу була нарахована заробітна плата лише за першу половину березня 2017 року, після чого було припинено нарахування заробітної плати, фактично вводить суд в оману, не надаючи при цьому суду всі наявні у нього докази, і таким чином не виконав свої обов`язки, передбачені ч. 2 ст.43 ЦПК України.

Також суд звертає увагу на те, що згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року, зазначені в розрахунках заробітної плати, які позивачем надані до суду.

Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.

Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця"надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якого вина ПАТ "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.

В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено перед судом існування заборгованості відповідача по заробітній платі позивачу за період з березня по липень 2017 року у розмірі 28180,35 грн (нарахована сума без утримання податків), яка складається з сум нарахованих:

за березень 2017 року – 3093,67 грн (5810,71 -2717,04, де:

5810,71 грн – це сума, яка нарахована за березень 2017 року, зазначена в табуляграмі за березень 2017 року. Вказана сума підтверджується даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), які були надані суду Добропільським об`єднаним ПФУ в Донецькій області (довідка форми ОК-5 від 09.10.2019 року).

2717,04 грн – це сума, яка нарахована за період з 1 по 15.03.2017 року та виплачена позивачу 18.09.2017 року (а.с.56-57)

за квітень 2017 року – 3962,67 грн

за травень 2017 року – 3962.67 грн

за червень 2017 року – 1595,04 грн

за липень 2017 року – 15566,30 грн.

І тому, сума заборгованості заробітної плати за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року в розмірі 28180,35 грн (3093,67 + 3962,67 + 3962,67 + 1595,04+15566,30) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, то з цього приводу суд виходить з такого.

На підставі Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ст. 1, 2, 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень – липень 2017 року станом на березень 2019 року (розрахунок приведений в позовній заяві).

Вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими, але, перевіривши розрахунок, з урахуванням сум заробітної плати, які підлягають стягненняю з відповідача, суд не може погодитись з розрахунком компенсації, зробленим позивачем виходячи з такого.

Як вже було зазначено вище, сума компенсації обчислюється з невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Вказаних норм позивач при здійсненні розрахунку компенсації не врахував.

Крім того компенсації не підлягають грошові доходи громадян, які мають разовий характер.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, останньому відповідачем була нарахована одноразова грошова допомога при припинені трудового договору, на підставі ст.44 КЗпП. Вказане підтверджується табуляграмою за липень 2017 року та копією наказу про звільнення (а.с.22,11).

Враховуючи наведене, оскільки сума вихідної допомоги при припиненні трудового договору, має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується.

Але, позивач вказаних норм також не врахував, у зв`язку з чим розрахунок позивача є невірним.

З наданих позивачем табуляграм вбачається, що заробітна плата до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить: за березень 2017 року – 4620,59 грн (з них: 2460,05 грн не виплачено, 2160,54 грн – виплачено 18.09.2017 року), за квітень 2017 року – 3151,05 грн, за травень 2017 року – 3151,05 грн, за червень 2017 року – 1268,35 грн.

Таким чином, сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати заробітної плати за березень-червень 2017 року повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати, які є невиплаченими.

Вирішуючи питання з якої суми повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року суд виходить з такого розрахунку.

З табуляграми за липень 2017 року вбачається, що позивачу була нарахована сума (без утримання податків) в розмірі 15566,30 грн. До вказаної суми також входить одноразова допомога при звільненні. Таким чином сума нарахованого позивачу доходу за липень 2017 року (без утримання податків) без урахування одноразової допомоги становить 8751,85 грн (15566,30 – 6814,45). Для нарахування компенсації з вказаної суми слід відрахувати обов`язкові платежі та податки, а саме податок з доходів 18% (8751,85х18%=1575,33грн), військовий збір – 1,5% (8751,85х1,5%=131,28грн), та відняти профспілковий внесок, що був утриманий (85,92грн). Тобто, сума невиплаченого позивачу доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів, профспілкового внеску) становить 6959,32 грн= (8751,85 – 1575,33(18% податку) - 131,28 (1,5% військового збору) - 85,92(профвнесок)) і саме з суми в розмірі 6959,32 грн повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року.

Враховуючи наведене, розрахунок компенсації станом на 01.03.2019 року становить:

Місяць, рік не виплаченого доходуСума нарахованого доходу (грн.)ПДФО (грн.) 18%Військовий збір (грн.) 1,5%.Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.)Коефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації (грн.)березень 20172717,04 (згідно довідки відповідача) 2160,54 (згідно довідки відповідача вказана сума виплачена 18.09.20171.060 за період з квітня 2017 по 18.09.2017130,27березень 20173093,67 (5810,71-2717,04) 2460,051,218 за період з квітня 2017 по 01.03.2019537,48квітень 20173962,67 3151,051.208 за період з травня 2017 по 01.03.2019654,21травень 20173962,67 3151,051,192 за період з червня 2017 по 01.03.2019605,37Червень 20171595,04 1268,351,173 за період з липня 2017 по 01.03.2019219,86Липень 2017 8751,85 (15566,30-6814,45) 1575,33131,28 (профвнесок 85,92)6959,321,171 за період з 17.07.2017 по 01.03.20191190,06всього 3337,25

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме:

в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2019 року в сумі 28180,35

в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - в сумі 3337,25грн.

Зазначена сума підлягає виплаті позивачу за вирахуванням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 768,40 грн, але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (85,91%) у сумі 660,13 грн, оскільки вимоги позивача задоволені частково(ціна позову – 36686,97 грн, задоволено – 31517,60 грн).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в загальному розмірі 28180,35 грн (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят гривень 35 коп) та компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 3337,25 грн (три тисячи триста тридцять сім гривень 25 коп), а всього 31517,60 грн (тридцять одну тисячу п`ятсот сімнадцять гривень 60 коп).

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_3 доходу у розмірі 31517,60 грн утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 660,13 грн. (шістсот шістдесят гривень 13 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_4 а ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Іловайськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 07 грудня 2006 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

15.11.2019