Рішення № 85661910, 13.11.2019, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Кремінна

Справа № 425/2906/19

Провадження № 2-о/414/433/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Безкровної К.О.,

представника заявника – Бабанакової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кремінна цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа Рубіжанське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Луганської області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

встановив:

представник заявника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася з заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_2 06 травня 1962 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , обоє були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Як тимчасово переміщена особа ОСОБА_3 зареєструвався в АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 – АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом з ОСОБА_3 за вказаною адресою без реєстрації спільно. У заявника та її чоловіка був спільний бюджет, який вони витрачали на продукти харчування, одяг, ліки тощо, а отже вони були пов`язані тісним побутом, що підтверджує факт їх постійного сумісного проживання. Цей факт підтверджується актом про фактичне проживання з померлою особою на день її смерті, виданий «Управлінням житлово-комунального господарства адміністрації міста Брянки» так званої «Луганської Народної Республіки», з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер у АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка заявник вирішила перейти на його пенсію, однак при зверненні до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області отримала відмову з тих підстав, що ОСОБА_2 не надала документ , який засвідчує доказ її перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_3 на момент смерті чоловіка вони були зареєстровані у місті Кремінна Луганської області за двома різними адресами. ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію за віком її розмір становить 2190,99 грн. Чоловік заявника також був пенсіонером та отримував пенсію за віком у розмірі 8479,45 грн. Таким чином вирішити дані обставини в позасудовому порядку заявник не має можливості, тому змушена через свого представника звернутися до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 з 11 січня 2012 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 на заяві наполягає з підстав, зазначених у ній та просить її задовольнити.

Представник Рубіжанського об`єднаного УПФУ в Луганській області до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду відзив на заяву, в якому проти заяви заперечував та вказав, що заявнику ОСОБА_2 була призначена пенсія з 29.12.1992 року і вона отримувала її у розмірі, що перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних громадян. Більш того, ОСОБА_2 працювала по 11.01.2012 року, тобто отримувала і пенсію і заробітну плату. З огляду на це, за відсутності підтвердження знаходження на утриманні у ОСОБА_3 ОСОБА_2 не може претендувати на його пенсію. Більш того, заявник та померлий були за різними адресами в м. Кремінна, а документи, що надані заявником відносно спільного проживання на окупованій території, видані нелегітимним органом.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що є дочкою ОСОБА_3 ОСОБА_2 та вони постійно спільно проживали з її народження і по день смерті батька. Заявник та померлий вели спільне господарство. Підтвердила той факт, що заявник проживала разом з чоловіком і пенсія у нього була більше ніж у заявниці.

Свідок ОСОБА_5 дав суду аналогічні пояснення, він знав сім`ю заявника. ОСОБА_2 утримував дружину та всіляко піклувався про неї.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягаю задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був чоловіком заявниці ОСОБА_2 по справі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 181 від 06.05.1962 року (а.с.6,9,12).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Брянка Луганської області (а.с.8).

Заявник ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 були пенсіонерами, про що свідчать копії їх пенсійних посвідчень (а.с. 7,11).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 жовтня 2017 року № 16275 ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована разом з ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.6,9,14).

Відповідно до довідки та акту № 7 від 05.06.2019 року КП «Житловик-2» ОСОБА_2 мешкала разом з ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17, 18).

Згідно будинкової книги за адресою АДРЕСА_1 , були зареєстровані зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 19,20).

Розмір пенсії ОСОБА_2 станом січень 2018 року – 1871,83 грн., січень 2019 року – 2090,99 грн., жовтень 2019 року – 2190,99 грн. (а.с. 72,74). Пенсія ОСОБА_3 станом на серпень 2018 року складала 8479,45 грн. (а.с. 71,73) Тобто, розмір пенсії чоловіка заявниці перевищував розмір пенсії заявниці майже в чотири рази.

Таким чином, пенсія покійного чоловіка була основним джерелом засобів для існування та проживання заявниці.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, а саме ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом ч. 2, 3 вказаної статті, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 5.11.2005 N 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, також надаються такі документи: документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

У відповідності до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника - довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 постанови від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" Пленуму Верховного Суду України, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Частиною 2 ст. 256 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім тих, що передбачені ч. 1 зазначеної статі, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Згідно ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та отримувала пенсію, розмір якої менший за пенсію, яку отримував її чоловік майже в чотири рази.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Суд не приймає посилання представника заявника на ту обставину, що заявник до 2012 року працювала та отримувала дохід, а тому забезпечувала себе та не була на утриманні ОСОБА_3 , оскільки представник заявника охопила період з 11.01.2012 року по 31.08.2018 року, коли фактично ОСОБА_2 отримувала лише пенсію, яка не в повному обсязі могла задовольнити її потреби, разом з тим, факт утримання має значення на день смерті особи, яка здійснювала таке утримання.

З огляду на зазначене, встановивши, що допомога, яка надавалась ОСОБА_2 , була для заявниці хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, а тому суд не приймає посилання представника відповідача на ту обставину, що заявник мала пенсію, яка покриває мінімальний прожитковий мінімум для осіб непрацездатного віку. Як наслідок суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення заяви.

Така ж позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Суд, оцінюючи інформацію, яка міститься у довідці № 7 від 05.06.2019 р. з місця проживання (а.с. 17), в акті про фактичне проживання з померлим на день його смерті № 7 від 05.06.2019 р. (а.с. 18) приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Під час розгляду вказаної справи, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v.the Republic of Moldova and Russia", "Ilacu and Others v. Moldova and Russia"), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Отже, за відсутності інших документів, обмеженості заявника у доступі до отримання доказів на підтвердження своїх вимог суд приймає до уваги документи, що надані заявником та видані на тимчасово окупованій території України та не приймає посилання представника заінтересованої особи на не легітимність документів.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також значення, яке має встановлення даного юридичного факту для реалізації прав заявника, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту перебування на утриманні має для заявниці юридичне значення і потрібне для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та реалізації її конституційних прав.

Як вбачається із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у справах окремого провадження щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, відсутній спір та позовні вимоги, а заявник встановлює факт, що для нього має юридичне значення, а відтак судовий збір, сплачений при зверненні до суду необхідно залишити за заявницею.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 319, 354 ЦПК України,

вирішив:

заяву представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , а як тимчасово переміщена особа АДРЕСА_4 ), заінтересована особа – Рубіжанське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ: 41245565, місце знаходження: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35-А), про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити повністю.

Встановити факт перебування ОСОБА_2 на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за заявником - ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 15.11.2019 року.

Суддя М.В. Панчук