Ухвала суду № 85660859, 14.11.2019, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

(про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою)

Справа № 348/2480/17

Провадження № 1-кп/348/58/19

14 листопада 2019 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

за участю прокурора: Іроденко О.С.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників: Романка В.М., Гураша М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № № 12017090200000693, № 12018090200000258 та № 12018090200000029 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ст. 395, ч. 2 ст. 185 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ст. 395, ч. 2 ст. 185 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою в ДП «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , з огляду на те, що і надалі є обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 -адвокат Романко В.М. в судовому засіданні заперечив проти продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема прокурором не доведено продовження існування ризику переховування, ризику вчинення іших злочинів. Також вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджає встановленню істини по справі, оскільки знаходиться під вартою. Крім того обвинувачений вже знаходиться під вартою більше року. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на більш ОСОБА_3 , у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Гураш М.В. в судовому засідання зазначили, що у вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладаються на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 20.09.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 18.11.2019 року.

Під час судового розгляду справи, керуючись ст. 331 ч. 3 КПК України, суд, розглядаючи питання доцільності продовження обраного обвинуваченим запобіжного заходу, вирішує чи є на час розгляду зазначеного питання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, чи вони не зменшилися та не відпали.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Приймаючи рішення про можливість продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд приймає до уваги, що на даний час ризики, які були підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження, не відпали.

Зокрема стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжують існувати ризик переховування, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, а також ризик перешкоджанню кримінальному провадженню. Зокрема ризик переховуванням обвинуваченого від суду підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ст. 395, ч. 2 ст. 185 КК України, найтяжчий з яких відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. Також обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово не з`являвся в судові засідання, чим не виконував процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_1 раніше судимий, вчинив злочин в період непогашеної судимості, не має постійного місця праці та джерела прибутку, зловживає алкогольними напоями, в зв`язку з чим перебуває на обліку в лікаря-нарколога, що може спонукати його вчиняти інші корисливі злочини.Також обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню та не виконувати процесуальні рішення.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Прокурором наведено достатні та переконливі докази, з яких вбачається, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків по кримінальному провадженні. Суд приходить до висновку що суспільний інтерес у триманні обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, переважає над особистими інтересами обвинуваченого, прокурором доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд вважає, що альтернативним запобіжним заходом, який здатний запобігти наведеним ризикам, може бути застава, розмір якої, визначений ухвалою суду від 05 лютого 2019 року і який слід залишити без змін.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Романка В.М. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити, оскільки суд дійшов до висновку про неможливість жодного із більш м`яких запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту чи заставизабезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177-178, 331, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 – задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 11 год. 30 хв. 12 січня 2020 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 здійснювати в ДП «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДП «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.

Розмір застави визначений ухвалою суду від 05 лютого 2019 року у сумі 96050,00 гривень (дев`яносто шість тисячі п`ятдесят гривень 00 копійок) залишити без змін.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Романка В.М. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Міськевич О.Я.