Рішення № 85660346, 05.11.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4742/19

Провадження № 2/206/1205/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

представник позивача Зосименко ОСОБА_1 .Г.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгаз», третя особа: ОСОБА_4 про розірвання договору оренди, передачу транспортного засобу власнику та стягнення суми,-

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви зазначив, що він є власником транспортного засобу сідлового тягач-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 . 06 липня 2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспромгаз» було укладено нотаріально посвідчений договір найму (оренди) сідлового-тягача-Е, відповідно до якого позивач, як орендодавець передав, а ТОВ «Транспромгаз», як орендар, прийняло в тимчасове платне користування транспортний засіб: сідловий тягач-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN-XLRTE47XS0E705678 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 . Транспортний засіб було передано відповідачу 01 червня 2013 року. За весь час існування даного договору найму (оренди) сідлового-тягача-Е від 06 липня 2013 року умови щодо сплати орендних платежів відповідачем виконувались і тому після закінчення строку дії даного договору у 2016, 2017, 2018 роках його було пролонговано.Однак, починаючи з вересня 2018 року і до моменту подання позову відповідач не сплачує орендну плату.Однак, після того, як почала виникати заборгованість по орендній платі, він вимушений був звернутися до відповідача спочатку з приводу погашення заборгованості. На адресу ТОВ «Транспромгаз» позивач направив письмову вимогу про виплату йому заборгованості. Не отримавши жодної письмової відповіді на його звернення та належних йому коштів, позивач 03 червня 2019 року направив відповідачу лист з вимогою погасити заборгованість по орендній платі та розірвати договір оренди транспортного засобу. У добровільному порядку відповідач не має наміру розірвати договір оренди, що і змусило позивача звернутися з даним позовом до суду. В зв`язку із вищевикладеним позивач просить суд розірвати договір найму (оренди) сідлового-тягача-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN-XLRTE47XS0E705678 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 , між ОСОБА_3 та ТОВ «Транспромгаз», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1975, зобов`язати ТОВ «Транспромгаз» повернути ОСОБА_3 транспортний засіб сідловий тягач-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 , та передане разом з автомобілем свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та стягнути з ТОВ «Транспромгаз» на користь ОСОБА_3 : заборгованість по оплаті за користування автомобілем сідловий тягач-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 у розмірі НОМЕР_4 грн.; на підставі п. 8 договору 47560 грн. – пені за період з 01.09.2018 р. по 01.09.2020 р. та відповідно до ст. 625 ЦК України 3600 грн. - 3 % річних за період з 01.09.2018 р. по 01.09.2019 р. та 990 грн. - інфляційний витрат за період з 01.09.2018 року по 01.08.2019 року, витрати по справі в розмірі 3834 грн. 60 коп., а всього 188484 грн. 60 коп. (а.с. 2-6, 40-45).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки транспортний засіб надавався стороннім особам, що є порушенням договору між позивачем та відповідачем, що передбачено п. 9 Договору та ст. 611, 615 ЦК України. Представник відповідача вважає, що договір не може бути розірваний, оскільки він є вже припиненим, з приводу зобов`язання повернути транспортний засіб представник відповідача не заперечує, однак наполягає, щоб передача транспортного засобу відбулася тільки зі складання акту від 01.07.2018.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

23.08.2019 позивачем до канцелярії суду було подано позовну заяву про розірвання договору оренди, передачу транспортного засобу власнику та стягнення сумиз додатками. Того ж дня до суду було подано заяву про забезпечення позову (а.с. 1-22, 24-27)

27.08.2019 у задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгаз» про розірвання договору оренди, передачу транспортного засобу власнику та стягнення суми відмовлено повністю (а.с. 30-31).

Ухвалою судді від 28.08.2019 позовну заяву було залишено без руху, як таку що не відповідала вимогам передбаченим ст. ст. 175, 177 ЦПК України (а.с. 33).

28.08.2019 до канцелярії суду надійшла заява про долучення письмових доказів, серед яких розрахунок заборгованості та копія ІНН (а.с. 34-38).

04.09.2019 до канцелярії суду від позивача надійшла уточнена позовна заява з додатками (а.с. 40-82).

Того ж дня відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 03.10.2019 (а.с. 83).

04.09.2019 позивач подав заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 05.09.2019 було задоволено (а.с. 84-97, 100-101).

17.09.2019 представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . ознайомились з матеріалами даної цивільної справи (а.с. 107, 109).

03.10.2019 представник відповідача ОСОБА_2 подала до канцелярії суду заяву про залучення до участі у справі третьої особи з додатками, яку судом було задоволено, документи, які були долучені до заяви долучені судом до матеріалів справи на підтвердження вимог заяви щодо необхідності залучення третьої особи (а.с. 111-137).

03.10.2019 в підготовчому судовому засіданні було залучено ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у зв`язку із чим підготовче судове засідання було відкладено на 21.10.2019 (а.с. 140-141)

21.10.2019 представник відповідача ОСОБА_2 подала до канцелярії суду заяву, в якій просила взяти до уваги, що 15 жовтня 2019 року ТОВ «Траснопромгаз» було подану позовну заяву до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання договору найму (оренди) сідлового тягача-Е від 06.07.2013 року припиненим. До даної заяви було долучено позовну заяву ТОВ «Траснопромгаз» до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання договору найму (оренди) сідлового тягача-Е від 06.07.2013 року припиненим з додатками (а.с. 144-151).

21.10.2019 у підготовче судове засідання ОСОБА_4 , повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи не з`явився, причини неявки суду не повідомив, сторонами будь-яких інших клопотань заявлено не було у зв`язку із чим судом на обговорення було поставлено питання щодо можливості закінчити підготовчі дії та закрити підготовче провадження, сторони не заперечували та суд постановив закінчити підготовчі дії, закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 05.11.2019.

05.11.2019 у судове засідання ОСОБА_4 повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи також не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

05.11.2019 представником відповідача було усно заявлено клопотання про витребування доказів, яке судом на підстав ст. 84 ЦПК України залишено без задоволення.

05.11.2019 судом заслухано вступне слово представника позивача та представника відповідача, заслухано відповіді на поставлені питання, з`ясовано обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та досліджено докази, якими вони обґрунтовуються, проголошено вступну та резолютивну частини рішення (а.с. 162-164).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_3 є власником сідлового тягача-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 11, 52).

06 липня 2013 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспромгаз» було укладено договір найму (оренди) сідлового тягача-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1975 (далі -Договір). Відповідно до п. 2 Договору транспортний засіб було передано відповідачу до підписання договору - 01 червня 2013 року. Передача сідлового тягача здійснюється за актом приймання-передачі. Відповідно до п. 3 Договору термін дії оренди складає 3 роки. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору ні одна з сторін не заявить про його припинення, він вважається продовженим на цей же термін на цих же умовах на наступний рік. В такому ж порядку цей договір продовжує свою дію в наступні періоди. Відповідно до п. 4 Договору розмір орендної плати за переданий в оренду транспортний засіб становить 10000 грн. за кожен місяць. Оренда плата виплачується орендарем не пізніше десятого числа кожного наступного місяця. Згідно п. 6 Договору орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі. Пункт 7 Договору передбачає, що сідловий-тягач-Е повинен бути повернений орендодавцю по закінченню терміну оренди за п. 3 даного Договору у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації. Повернення сідлового-тягача-Е відбувається за актом прийому-передачі. Згідно п. 8 Договору оренди транспортного засобу передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення. Згідно п. 9 даний договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов`язання (а.с. 7-9, 46-48).

ТОВ «Транспромгаз» в особі директора Пінчука Л.В., який діє на підставі Статуту та ОСОБА_3 склали акти про те, що орендодавець передав, а орендар прийняв орендні послуги з січня по серпень 2018 року згідно договору найму сідлового тягача-Е від 06.07.2013 року. Вартість послуг оренди автомобіля DAF ХF 95.430, д.н. НОМЕР_2 становить 10000 грн. Роботи (послуги) виконані повністю, грошові кошти отримані в повному обсязі, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг до договору оренди рухомого майна (а.с. 63-70).

Через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором найму (оренди) сідлового-тягача-Е виникла заборгованість станом на 01.09.2019, яка складається з заборгованості по орендній платі – 120000 грн., пені за п. 1 Розділу 8 Договору – 47560 грн., 3% річних – 3600 грн., інфляційні витрати – 990 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 35, 61).

04.02.2019 ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «Транспромгаз» з вимогою про виплату заборгованості за Договором найму (оренди) сідлового-тягача-Е (а.с. 21).

03.06.2019 ОСОБА_3 надіслав до ТОВ «Транспромгаз» повідомлення про розірвання договору (а.с. 22).

02.09.2019 ОСОБА_3 надіслав на дві адреси ТОВ «Транспромгаз» повідомлення про розірвання договору (а.с. 71-72).

ІV. Докази, відхилені судом та мовити їх відхилення.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, документи долучені до заяви про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та інформативної заяви поданої 21.10.2019 суд не враховує та залишає без розгляду при встановлені обставин по суті спору та підтвердженні заперечень відповідача, оскільки, як зазначила представник відповідача у підготовчому судовому вони були подані лише на підтвердження обставин, викладених у заявах, а для підтвердження заперечень – ці документи подані з порушенням строків, встановлених ст. 83 ЦПК України.

В той же час жодних заяв чи клопотань про поновлення процесуальних строків для подання доказів, витребування доказів чи виключення з числа інших доказів поданих позивачем, представником відповідача, в порядку передбаченому ст. ст. 83, 84, 183 ЦПК України, в підготовчому судовому засіданні та під час судового розгляду надано суду не було.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача та представником відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору найму оренди сідлового-тягача-Е, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом під час дослідження письмових доказів було встановлено, що згідно актів прийому-передачі наданих послуг до договору оренди рухомого майна позивачем та відповідачем виконувалися зобов`язання за договором включно до липня 2018 року, після цього відповідач перестав сплачувати орендні платежі.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, відповідач повинен був спростувати належними доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідачем не подано до суду належних та допустимих доказів виконання своїх обов`язків за спірним правочином за оспорюваний період.

Аналогічного висновку дійшов Верховних Суду Об`єднаної палати у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 616/871/15-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку , що договір найму (оренди) сідлового-тягача-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 , укладений 06 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Транспромгаз», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1975. необхідно розірвати.

Згідно зі ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Положеннями ст. 758 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди.

Зі змісту ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз вказаних норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу сідлового-тягача-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 та договір найму (оренди) цього тягача є розірваним, то відповідно цей транспортний засіб разом зі свідоцтвом про реєстрацію цього транспортного засобу підлягає поверненню його законному власнику ОСОБА_3 .

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За правилами ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких, за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК, належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що відповідач з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2019 року не сплачував орендну плату, заборгованість становить 120000 грн. Розрахунок заборгованості 10000 грн. (орендна плата за місяць) х 12 (місяців простроченої орендної плати) = 120000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8 Договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення

Відповідно до п. 8 Договору та ст. 625 ЦК України за прострочення сплати орендної плати позивач нарахував відповідачу 47560 грн. пені за період з 01.09.2018 по 01.09.2020, 3600 грн. - 3 % річних за період з 01.09.2018 по 01.09.2019; 990 грн. - інфляційних витрат за період з 01.09.2018 по 01.08.2019.

Альтернативного розрахунку заборгованості відповідач та його представники не надали, а тому суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат зазначає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки 47560 грн. пені, нараховані позивачем у розрахунку за період з 01.09.2018 року по 01.09.2019 року, однак позивач просить стягнути цю суму за період з 01.09.2018 року по 01.09.2020 року, що не відповідає наданому розрахунку та періоду фактичного прострочення зобов`язання, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за період з 01.09.2018 року по 01.09.2019 року, як зазначено у розрахунку.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 12500 грн. слід зазначити, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа № 826/1216/16.

Так у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому, ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлює, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Ч. 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Натомість, представник позивача відповідних доказів до закінчення судових дебатів надано суду не було та не зроблено заяву, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність. При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В той же час, зі сторони позивача не було надано жодного належного доказу, який би свідчив про отримання гонорару у заявленому розмірі, а саме: квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, посвідчення про відрядження.

Крім того, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Відповідна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 справа № 922/1163/18.

Однак, адвокат Зосименко С.Г. не надала суду відповідного договору про надання правової допомоги.

Також, зі сторони позивача, не було долучено розрахунку правових витрат та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (кількість витраченого адвокатом часу, вартість вчинення конкретної послуги, тощо), що є також підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_2 , що договір найму (оренди) сідлового-тягача-Е від 06.07.2013 був припиненим 01.07.2018 року, тобто з того часу як відбулася передача транспортного засобу стороннім особам, так як дані доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, оскільки документи, на які посилається представник відповідача, подані з порушенням вимог та строків, визначених ЦПК України не приймалися судом при вирішенні даного спору, оскільки подавалися представником відповідача, тільки на підтвердження необхідності залучення третьої особи та в якості додатку до іншої позовної заяви.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, вислухавши доводи та пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 526, 527, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 758, 759, 7762, 782, 799, 903 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 134, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгаз» (юридична адреса: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 6В, ЄДРПОУ 36162299), третя особа: ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про розірвання договору оренди, передачу транспортного засобу власнику та стягнення суми – задовольнити частково.

Розірвати договір найму (оренди) сідлового-тягача-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 , укладений 06 липня 2013 року між ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) та ТОВ «Транспромгаз» (юридична адреса: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 6В, ЄДРПОУ 36162299), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1975.

Зобов`язати ТОВ «Транспромгаз» (юридична адреса: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 6В, ЄДРПОУ 36162299) повернути ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) транспортний засіб сідловий тягач-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 , та передане разом з автомобілем свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Стягнути з ТОВ «Транспромгаз» (юридична адреса: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 6В, ЄДРПОУ 36162299) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ): заборгованість по оплаті за користування (оренду) автомобілем сідловий тягач-Е марки DAF, ХF 95.430, рік випуску 2005, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_1 XLRTE47XS0E705678, тип D, державний номер НОМЕР_2 у розмірі НОМЕР_4 грн.; на підставі п. 8 договору найму (оренди) сідлового-тягача-Е, укладеного 06 липня 2013 року пеню за період з 01.09.2018 р. по 01.09.2019 р. у розмірі 47560 грн., 3 % річних за період з 01.09.2018 р. по 01.09.2019 р. у розмірі 3600 грн.; інфляційні витрати за період з 01.09.2018 року по 01.08.2019 року у розмірі 990 грн., а всього 172150 грн.

Стягнути з ТОВ «Транспромгаз» (юридична адреса: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 6В, ЄДРПОУ 36162299) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 4026,70 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.11.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак