Рішення № 85660058, 17.10.2019, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/246/18

провадження №2/457/117/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа: Приватне підприємство «Збір» про виділ частки із спільної сумісної власності, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із спільної сумісної власності.

Позов мотивований тим, що сторони були одружені з 1977 року. У зв`язку з тим, що в останні роки сімейне життя з відповідачем погіршилося, у них виникли протилежні погляди на шлюб. На підставі рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2011 року шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі з метою ведення сімейного бізнесу та отримання прибутку вони придбали нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03 липня 2009 року. Договір був підписаний від імені їхньої сім`ї відповідачем, на якого оформлено було майно. У цьому нежитловому приміщенні у даний час знаходиться ресторан-бар «Злагода». Питання про порядок поділу спільного майна подружжя, яке було набуте ними за час спільного подружнього життя, не вирішувалося під час розгляду справи про розірвання шлюбу. На даний час сторони не можуть домовитися про поділ цього майна, між ними постійно виникають конфлікти з приводу порядку користування цим майном. Просить поділити майно ресторану – бару «Злагода», що розташований АДРЕСА_1 « АДРЕСА_2 », яке є спільним майном подружжя та визнати за ним право власності на Ѕ ідеальну частину нежитлової одноповерхової будівлі ресторану –бару «Злагода» м. Трускавець АДРЕСА_1 », загальною площею – 197,3 кв.м.

Крім цього, ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ПП «Збір» про виділ частки із спільної сумісної власності.

Позов мотивований тим, що сторони були одружені з 1977 року. У зв`язку з тим, що в останні роки сімейне життя з відповідачем погіршилося, у них виникли протилежні погляди на шлюб. На підставі рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2011 року шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі з метою ведення сімейного бізнесу та отримання прибутку було прийнято рішення про створення Приватного підприємства «Збір», засновником якого за взаємною згодою подружжя стала ОСОБА_2 юридичною особою ПП «Збір» 23 листопада 2001 року на підставі договору купівлі-продажу було придбано групу інвентарних об`єктів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку, на якій розташована ця група інвентарних об`єктів, загальною площею 0,0664 га, кадастровий номер земельної ділянки: 461150000009:007:0046, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 581479. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку її вартість становить 543762,88 грн. Оскільки група інвентарних об`єктів знаходилася у аварійному стані, вони були розібрані та демонтовані. У даний час у власності ПП «Збір» знаходиться вищевказана земельна ділянка. Питання про порядок поділу спільного майна подружжя, яке було набуте ними за час спільного подружнього життя, не вирішувалося під час розгляду справи про розірвання шлюбу. На даний час сторони не можуть домовитися про поділ цього майна, між ними постійно виникають конфлікти з приводу порядку користування цим майном. Просить поділити земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на якій раніше було розташовано групу інвентарних об`єктів, загальною площею 0,0664 га, кадастровий номер земельної ділянки 46115000009:007:0046, на яку видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №581479, яка є спільним майном подружжя, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 46115000009:007:0046, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім цього, ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом ОСОБА_2 про виділ частки із спільної сумісної власності.

Позов мотивований тим, що сторони були одружені з 1977 року. У зв`язку з тим, що в останні роки сімейне життя з відповідачем погіршилося, у них виникли протилежні погляди на шлюб. На підставі рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 10 жовтня 2011 року шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі з метою ведення сімейного бізнесу та отримання прибутку було прийнято рішення про створення Приватного підприємства «Збір», засновником якого за взаємною згодою подружжя стала ОСОБА_2 Юридичною особою ПП «Збір» у 2003 році було придбано автомобіль моделі ТС-ИЖ 2717 90 5 МТ 2003 року випуску, вартість якого на день звернення до суду становить 35240,00 грн. крім цієї машини колишнім подружжям було придбано автомобіль марки Nissan X-Trail 2.2D Elegace, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого на день звернення до становить 16720,00 грн. На даний час сторони не можуть домовитися про поділ цього майна, між ними постійно виникають конфлікти з приводу порядку користування цим майном. Просить поділити майно, а саме: автомобіль моделі ТС-ИЖ 2717 90 5 НОМЕР_2 , 2003 року випуску, та автомобіль Nissan X-Trail 2.2D Elegace, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке є спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину автомобіля моделі ТС-ИЖ 2717 90 5 МТ, 2003 року випуску, та автомобіля Nissan X-Trail 2.2D Elegace, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 21.09.2018 року, у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, відмовлено.

21.09.2018 року по наслідках розгляду вищезазначених позовів прийнято заочні рішення, відповідно до яких позовні вимоги позивача були задоволені.

29.01.2019 року ухвалами Трускавецького міського суду Львівської області, заочні рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21.09.2018 року у справах за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із спільної сумісної власності, скасовано, а розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 01.04.2019 року, вищезазначені позови ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження.

ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 13.05.2019 року, у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позови задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Багнюк І.В. в судове засідання повторно не з`явились, та не повідомили причини своєї неявки, відзив на позови не подавали.

Третя особа: Приватне підприємство «Збір» не забезпечило явку свого представника в судове засідання.

Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, та який не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, зі згоди представника позивача суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України постановити рішення при заочному розгляді справи.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступних міркувань.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 листопада 1977 року по 10 жовтня 2011 року, підтвердженням чого є свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , копія якого наявна в матеріалах справи. Рішенням Трускавецького міського суду від 10.10.2011 року, шлюб між сторонами розірвано.

29.12.1992 року зареєстровано приватне підприємство «ЗБІР», підтвердженням чого є Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_4 . Згідно п.1.2 Статуту Приватного підприємства «Збір», підприємство утворюється з приватною формою власності, засновником якого – ОСОБА_2 .

Відповідно до Договору купівлі продажу групи інвентарних об`єктів від 03.11.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д., Приватне підприємство «Збір» 03.11.2001 року придбало майно групи інвентарних об`єктів, розташованих в АДРЕСА_3 . Земельна ділянка, що закріплена за будівлею, передається в довгострокове орендне користування з правом викупу. Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого 28.01.2008 року управлінням земельних ресурсів у місті Трускавці, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 4611500000:09:007:0046, за адресою: АДРЕСА_3 , становить 543762,88 грн. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №581479, Приватному підприємству «Збір» на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0664 га, кадастровий номер 4611500000:09:007:0046, за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 липня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кенц-Березюк І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 777, ОСОБА_2 придбала нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,6 м.кв. Вказане приміщення належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Відповідно до довідки від 06 березня 2018 року № 331, виданої КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», загальна площа нежитлового приміщення становить 197,3 м.кв.

З висновку про вартість майна, складеного ФОП ОСОБА_3 ринкова вартість автомобіля марки Nissan X-Trail 2.2D Elegace, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 167200,00 грн. Вартість автомобіля моделі ТС-ИЖ 2717 90 5 МТ, 2003 року випуску становить 35240 грн.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України).

В Україні залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу діють підприємства унітарні та корпоративні; унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства; унітарними є підприємства, засновані, зокрема, на приватній власності засновника (ч. 3, ч. 4 ст. 63 Господарського кодексу України.

Матеріальну основу діяльності підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України (ч. 1, ч. 1 ст. 66 ГК України).

Вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю; підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Тобто зі змісту цієї статті вбачається, що стосовно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права і обов`язки.

На думку Конституційного Суду України, яка викладена у його рішенні №17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, – це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

У пункті 25 вказаної постановиПленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Позивач ОСОБА_1 просить суд провести поділ спільного майна подружжя без його реального поділу, визначивши частки кожного з подружжя в розмірі по Ѕ ідеальній частині і залишити майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що спірне майно набуте у шлюбі за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, оскільки інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, а, отже, спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на його придбання були використані спільні кошти. Таким чином, судом враховано презумпцію спільності майна, набутого за час шлюбу, яка відповідачем спростована не була, та прийшов до висновку, що слід поділити спірне майно з урахуванням презумпції спільності майна з визнанням за кожним зі сторін права на ідеальну частку, яка є рівною.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,263-265,268, 280 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Поділити земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на якій раніше було розташовано групу інвентарних об`єктів, загальною площею 0,0664 га, кадастровий номер земельної ділянки 46115000009:007:0046, на яку видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №581479, яка є спільним майном подружжя, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 46115000009:007:0046, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

Поділити майно ресторану «Злагода», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке є спільним майном подружжя та визнати з ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину нежитлової будівлі ресторану-бару «Злагода» загальною площею 197,3 м.кв.

Поділити майно, а саме: автомобіль моделі ТС-ИЖ 2717 90 5 НОМЕР_2 , 2003 року випуску, та автомобіль Nissan X-Trail 2.2D Elegace, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке є спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину автомобіля моделі ТС-ИЖ 2717 90 5 МТ, 2003 року випуску, та автомобіля Nissan X-Trail 2.2D Elegace, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 7497,73 грн.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований: АДРЕСА_4 .

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи через Трускавецький міський суд Львівської області.

Суддя: В. І. Марчук