Рішення № 85659830, 07.11.2019, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

07 листопада 2019 рокуСправа №451/1301/17 Провадження № 2/451/99/19

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.

з участю: представника позивача,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Радехові цивільну справу №451/1301/17 за позовом ОСОБА_1 до Увинської сільської ради Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Увинської сільської ради Радехівського району Львівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_4 . Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 виданого Барилівською сільською радою Радехівського району Львівської області 17 лютого 1967 року. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну їй земельну ділянку площею 4,0819 га. Земельна ділянка загальною площею 4,0819 га складається з трьох земельних ділянок площею 2,5300 га, площею 0,7254 га, та площею 0,8265 га, що передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і знаходяться на території Увинської сільської ради Радехівського району Львівської області. З метою оформлення прийняття спадщини, оскільки позивач фактично прийняв спадщину, після смерті матері, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, оскільки нотаріус вважає, що відсутній належний правовстановлюючий документ на право власності на земельну ділянку, яка належала матері позивача. Також рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права на спадкове майно. Відсутність у позивача правовстановлюючих документів, унеможливлює реалізацію його майнових прав, як спадкоємця, у позасудовому порядку, а тому він вимушений звернутися з позовом до суду. Просить встановити факт належності матері, ОСОБА_3 , померлій, ІНФОРМАЦІЯ_1, правовстановлюючого документа, а саме Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_2, який виданий 24 грудня 1999 року Радехівською районною радою Львівської області на ім`я ОСОБА_5 . Визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 4,0819 га, яка складається із трьох земельних ділянок площею площею 2,5300 га, площею 7254.га, та площею 0,8265 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Увинської сільської ради Радехівського району Львівської області, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У підготовче судове засідання позивач з`явився, позов підтримує повністю та просить задоволити.

Представник відповідача Увинської сільської ради Радехівського району, скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, просив розгляд справи проводити без участі представника, а також зазначив, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , що вказана матір`ю ОСОБА_1 , є однією і тією ж особою (а.с.48,65,66).

Співвідповідач ОСОБА_4 , який 06.08.2019 року у відкритому судовому засіданні був залучений в якості співвідповідача, в підготовче судове засідання подав суду заяву про підтримання позовних вимог (а.с.84).

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , повторно виданого Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 30.09.2016 року (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , виданого Увинською сільською радою Радехівського району Львівської області 15 липня 2000 року (а.с.14).

Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданого Барилівською сільською радою Радехівського району Львівської області 17 лютого 1967 року, де ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батьки значаться ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.10).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_2, виданого 24.12.1999 року головою Радехівської районної ради народних депутатів на підставі рішення VІІІ сесії ІІІ дем.скликання Радехівської районної ради народних депутатів від 19.10.1999 року, та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3353, вбачається, що земельна ділянка, площею 4.0819 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Увинської сільської ради Радехівського району Львівської області, належала ОСОБА_5 (а.с.8,9-зворот).

Факт, належності матері позивача Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_2 виданого Радехівською районною радою народних депутатів Львівської області 24.12.1999 року, підтверджується довідками Увинської сільської ради Радехівського району Львівської області №48 та №51 від 15.05.2017 року, свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_5 , свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_6 , де ім`я матері позивача вказане, як « ОСОБА_3 » (а.с.11-16).

Згідно заяви про відмову від спадщини від 21 жовтня 2019 року, засвідченої секретарем Увинської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрованої в реєстрі за №29, ОСОБА_2 термін для прийняття спадщини пропустив. В суд для його продовження звертатись не буде, від оформлення спадкових прав відмовляється. Перелік спадкового майна йому відомий (а.с.78).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР, Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно з ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача слід стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_2, який виданий 24 грудня 1999 року головою Радехівської районної ради народних депутатів Львівської області на ім`я ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на земельну ділянку площею 4,0819 га, яка складається із трьох земельних ділянок площею 2,5300 га, площею 0,7254 га, та площею 0,8265 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Увинської сільської ради Радехівського району Львівської області, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Увинської сільської ради Радехівського району Львівської області та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , жителя АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 1428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний тест судового рішення виготовлено 15 листопада 2019 року.