Ухвала суду № 85657345, 11.11.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 326/644/19

1-кп/310/647/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 рокум. Бердянськ

у складі колегії суддів

головуючого судді Богомолової Л.В.

суддів Морока С.М., Вірченко О.М.

при секретарі Рибалка Н.М.

за участю прокурора Федорченко К.В.

за участю захисників Литвиненко Т.М., Казімірчука Є.В., Єременко Р.С., Бучакчийського В.С.

за участю обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК Українипрокурор Федорченко К.В. заявив клопотання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Крім того просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 існуючи обов`язки.

Захисники Казімірчук Є.В., Єременко Р.С. та обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник Литвиненко Т.М. та обвинувачений ОСОБА_3 не заперечують щодо задоволення клопотання прокурора та продовження існуючих обов`язків обвинуваченому.

Вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків:

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18.09.2019 року обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 17 листопада 2019 року, обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави та у разі внесення заставина підозрюваного ОСОБА_3 покладені наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого 1 раз на 2 тижні, 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду, 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого проживання та/або місця роботи. За обвинуваченого ОСОБА_3 внесена застава, строк покладених обов`язків закінчується 17.11.2019 року.

Підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можуть переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З моменту взяття обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.

Таким чином, враховуючи наявні відомості про особу обвинувачених, який раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, відсутність у них соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що вони не вчинять інше кримінальне правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд вважає, що утримання обвинувачених під вартою, буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні, запобіганню скоєння ними нових злочинів і буде сприяти виконанню процесуальних рішень.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під вартою.

Згідно зі ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спливає 17.11.2019 року, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 січня 2019 року включно.

Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Колегія суддів приймає до уваги пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, матеріали клопотання, та приходить до висновку про необхідність продовжити до 10.01.2020 року, строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_3 , а саме: 1) прибувати за викликом до суду, 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду, 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого проживання та/або місця роботи.

Крім того, суд приймає до уваги те, що метою та підставами продовження обов`язків, покладених на ОСОБА_3 є запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Ризики, встановленні судом при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу, продовжують існувати на даний час, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331, 371, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без змін - у виді взяття під варту ( утримання під вартою), продовживши строк запобіжного заходу на строк 60 днів з 12 листопада 2019 року по 10 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 покладені на нього обов`язки 1) прибувати за викликом до суду, 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду, 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого проживання та/або місця роботи.

Копію ухвали вручити учасникам судового засідання.

Копію ухвали надіслати СИЗО-11 пос. Камений Вольнянського району Запорізької області.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семі днів з моменту оголошення ухвали.

Повний текст ухвали складений 14.11.2019 року .

Головуючий суддя Бердянського

міськрайонного суду Л.В. Богомолова

Суддя Бердянського

міськрайонного суду С.М.Морока

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.М.Вірченко