Рішення № 85657184, 29.10.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 334/7153/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

під головуванням судді Іванова А.П.,

за участі секретаря судового засідання Боти О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - нотаріус Білоусова Вікторія Олегівна про визнання спадкоємцем четвертої черги,

встановив:

01 жовтня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання її спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Позивачка свій позов обґрунтовує тим, що вона проживала разом з померлою ОСОБА_6 протягом останніх п`яти років, оскільки та потребувала постійного догляду після смерті чоловіка в 2012 році, дітей у неї не було. За її кошти придбавалися ліки, продукти харчування, оплачувалися комунальні послуги, наймалася доглядальниця, було замінено вхідні двері. На підтвердження позивачка вказаного додає квитанції, товарні чеки тощо. Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Білоусової В.О. із заявою про прийняття спадщини, згодом до нотаріальної контори звернулася племінниця померлої - ОСОБА_4 . Постановою від 30.08.2010 за №122/02-31 позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Тож, враховуючи вищенаведене, а також те, що вона проживала з померлою не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, просить суд встановити факт її постійного проживання з померлою ОСОБА_6 з 2012 року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1.

В свою чергу, відповідачкою ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якій вказано, що за померлою ОСОБА_6 в період з 2012 року до травня 2017 року включно доглядала - ОСОБА_7 , після смерті останньої догляд за ОСОБА_6 здійснювала догляд ОСОБА_8 . Жодна стороння особа за померлою не доглядала. (а.с.158-160). Враховуючи вищезазначене відповідачка просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивачка та представник позивачки позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідачки щодо задоволення позову заперечив.

Третя особа - нотаріус Білоусова Вікторія Олегівна в судове засідання не з`явилася.

Суд, з`ясувавши позиції учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм оцінку, приходить до наступного висновку.

З копії свідоцтва про смерть ОСОБА_9 від 18.09.2012 вбачається, що що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №489. (а.с. 3)

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №50500971 від 10.01.2018 зареєстровано спадкову справу №61837656 за спадкодавцем ОСОБА_6 (а.с. 14)

Згідно з технічного паспорту власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (а.с. 21)

З копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 від 09.01.2018 вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №245. (а.с. 4)

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.08.2018 №122/02-31, виданої приватним нотаріусом Бєлоусової В.О. вбачається, що 10.01.2018 до нотаріуса звернулася ОСОБА_1 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину як спадкоємиці четвертої черги спадкування за законом на майно та грошові кошти померлої ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_1 не було надано рішення суду для підтвердження факту її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. (а.с. 25)

Разом з цим, у вказаній постанові нотаріуса зазначено, що 31.01.2018 зареєстровано заяву ОСОБА_4 про прийняття спадщини, що засвідчено приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Луцович В.П., згідно з якої вказано, що така є племінницею померлої ОСОБА_6 та відповідно спадкоємцем п`ятої черги спадкування. (а.с. 25)

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вимогами статей 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1222 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Стаття 1258 ЦК України визначає черговість спадкування за законом, коли спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом, згідно з вимогами статті 1264 ЦК України, мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.21 Постанови від 30 травня 2008 року №7 Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику у справах про спадкування ", при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка ( чоловік ), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з 2012 року проживала разом та здійснювала догляд за ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як самостійно, так і наймаючи доглядальницю, аж до смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підтвердження факту проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом останніх п`яти років до дня відкриття спадщини, позивачка надає квитанції про оплату комунальних послуг (а.с. 8-13,48-57), квитанції про оплату лікарських засобів (а.с.15-17, 59-64), квитанції про оплату продуктів харчування (а.с. 18-20, 65-68).

Однак суд критично відноситься до вказаних доказів, оскільки з поданих позивачкою квитанцій неможливо встановити, що оплата комунальних послуг, зокрема за водопостачання та водовідведення, за утримання будинку та прибудинкової території, опалення, здійснювалася за кошти саме позивачки, чи те, що оплату робила саме вона, більш того в зазначених квитанціях платником вказана ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 9-13, 48-57)

Також відсутні докази того, що продукти харчування та медичні препарати, придбавалися позивачкою саме для задоволення потреб померлої.

Згідно з виписки з епікризу Запоріжської міської багатопрофільої лікарні №9 щодо ОСОБА_6 призначено лікувальні рекомендації (а.с. 84), які не узгоджуються з медичними препаратами, зазначеними в квитанціях, що подала до суду позивачка. (а.с. 15, 16, 17, 59, 62, 63).

Також, суд критично відноситься до рецептів та доданих до них чеків, що надані позивачкою (а.с. 163-166), оскільки з них не вбачається можливим встановити, чи дійсно такі ліки призначалися лікарем, і чи такі призначалися для лікування ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, позивачем надано квитанції про оплату комунальних послуг станом на 2009 рік, квитанцій по оплаті медичних препаратів за 2011 рік, що не підтверджує факту постійного проживання позивача з померлою в період з 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також позивачем подано квитанції, які датуються 31,22,20,16 січнем 2018 року (а.с. 66, 63,68), на придбання продуктів харчування та медикаментів, оплата яких здійснена після смерті ОСОБА_6

Тобто досліджені квитанції ніяким чином не доводять, що позивачка та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мали спільний бюджет.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивачка ОСОБА_1 доглядала за померлою з кінця 2012 року, а з весни 2016 року - проживала з померлою, при цьому інших осіб, зокрема відповідачки ОСОБА_4 , свідок не бачила.

Разом з тим, вказані свідчення спростовуються показами допитаної в судовому засіданні як свідка відповідача ОСОБА_4 , а також показами допитаних в судовому засіданнями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які вказали, що сторонніх осіб в квартирі померлої ОСОБА_6 протягом 2012-2018 років вони не бачили, не бачили того, що разом із ОСОБА_6 проживає інша особа, не бачили особисто ОСОБА_1 Їх свідчення приймаються судом, як правдиві.

Для підтвердження спільного проживання із ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка додає акт від 05.12.2017, згідно з яким ОСОБА_6 та ОСОБА_1 спільно проживали в період з 20 вересня 2012 року по дату складання акту. Акт підписаний комісією в складі ОСОБА_5, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (а.с.108)

Суд не приймає вказаний акт від 05.12.2017 до уваги, оскільки такий складений за життя ОСОБА_6 , проте її підпис на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_1 відсутній. Особи, що підписали акт в судове засідання для підтвердження вказаного не з`явилися, пояснення не дали. Зміст акту не узгоджується з показами свідків, заслуханими судом в судовому засіданні.

На думку суду, досліджені в судовому засіданні докази та пояснення допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 не можуть бути достатнім доказом того, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю в розумінні ст. 3 СК України. Під час судового розгляду, судом не встановлено факту проживання позивачки ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, оскільки позивачкою належним чином не доведено, що вона та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що є характерними ознаками сім`ї, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати необхідно залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1264, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, ст.ст.12, 13 ,76, 78, 263-264 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - нотаріус Білоусова Вікторія Олегівна , про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 3012 року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов