Рішення № 85657039, 06.11.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1061/19

Провадження по справі № 2/305/492/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Біроваш О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України, Прокуратури Закарпатської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України, Прокуратури Закарпатської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

Позовні вимоги мотивує тим, що 09 вересня 2013 року о 18 год. 25 хв., у кафе "У Алли", яке розташоване по АДРЕСА_1 , його було затримано начальником слідчого відділу прокуратури Закарпатської області, у зв`язку з розслідуванням кримінального правопорушенн передбаченого ч.1 ст.14, ч.4 ст.368 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42013070000000071 від 04 вересня 2013 року, про що складено протокол затримання від 10 вересня 2013 року. В той же день, 10 вересня 2013 року, прокурором Закарпатської області, йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2013 року у відношенні нього обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року, постановлено ухвалу, якою скасовано ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2013 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у виді домашнього арешту. Обрано ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст. 369 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою в строк до 10 листопада 2013 року. Визначено заставу у розмірі 25 (двадцять п`ть) тисяч гривень. Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2015 року, його виправдано за ч.4 ст.27, ч.4 ст. 369 КК України за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2016 року та ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.11.2016, вирок Рахівського районного суду Закарпатської області, залишено без змін, а скарги прокурора без задоволення. Термін перебування під слідством та судом (період з 09.09.2013 - момент затримання по 21.03.2016 - вступ виправдувального вироку в законну силу) становить 2 роки 5 місяців 12 днів, тобто 892 дні. Вважає, що незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, незаконного затримання, незаконного обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незаконного повідомлення про підозру у скоєнні злочину віднесеного до категорії тяжких, незаконного акту про обвинувачення, йому спричинено моральну шкоду, яка виразилася в довготривалому перебуванні в психічній та моральній напрузі, істотній зміні умов проживання, страсі можливого повторення подій, негативних переживань та спогадів, поширення негативної інформації про нього широкому колу осіб через засоби масової інформації. Моральну шкоду оцінює в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за період перебування під слідством і судом, що становить 4173 грн.* 5/30 днів * 892 дні = 620386 гривень. На підставі наведеного, просив стягнути на його користь суму 620386 гривень моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з рахунку Державної казначейської служби України.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Ємчука В.Е. від 04.06.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

01.07.2019 (реєстрація канцелярією суду) від відповідача, Прокуратури Закарпатської області надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві заступник прокурора області Новіков А., позовні вимоги не визнає в повному обсязі з наступних підстав. Зазначив, що з тексту позовної заяви незрозуміло якими саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, яких конкретно органів прокуратури викликані вказані душевні страждання, переживання, втрата можливостей, погіршення стану здоров`я, звичайного ритму життя. Крім того, позивач не долучив жодних доказів, які б підтверджували настання вищевказаних негативних наслідків (в тому числі висновків експертиз щодо стану здоров`я) та не зазначив в чому полягають "погіршення стану здоров`я, негативний вплив на звичайний ритм життя, втрата можливостей". Просив взяти до уваги п.п. 1, 3, 9 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016, який набрав чинності 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата, після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600 гривень. До приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. ОСОБА_1 , всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, не наведено та не додано до позову жодних доказів, які б підтверджували необхідність відшкодування йому моральної шкоди у сумі 620386 гривень та не зазначено, з яких саме розрахунків він при цьому виходив. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди, який значно перевищує мінімальний розмір, встановлений Законом, позивачем не доведений, що усуває обгрунтованість задоволення судом такого розміру відшкодування. Вважає, що процесуальний строк для подання відзиву прокуратурою не пропущено, оскільки позовну заяву разом із додатками прокуратурою області отримано 11.06.2019, що стверджується відтиском штампу вхідної кориспонденції на судвій повістці. На підставі наведеного. просив у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності в сумі 620386 гривень - відмовити.

03.07.2019 позивач, ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Ємчука В.Е.

Ухвалою суду від 03.07.2019 заяву ОСОБА_1 про відвід судді задоволено. Відведено суддю Ємчука В.Е. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України, Прокуратури Закарпатської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури. Справу передано в канцелярію суд для перерозподілу іншому судді Рахівського районного суду Закарпатської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Рахівського районного суду, Закарпатської області Марусяк М.О. для прийняття до провадження.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 04.07.2019 справу прийнято до свого провадження. Призначено підготовче засідання на 31.07.2019.

Ухвалою суду від 31.07.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. В своїх показах зазначив, що позовна заява випливає із кримінального провадження. Його було обвинувачено у вчиненні тяжкого злочину. Він перебував під слідством і судом більше 3 років. Стосовно нього обирався запобіжний захід - тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 25 тисяч гривень. Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 30.07.2015 його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Ухвалами апеляційної та касаційної інстанцій, вказаний вирок залишено в силі. Заподіяння йому моральної шкоди полягає в тому, що прокуратурою було опубліковано публікації в мережі інтернет, де було згадано його ім`я. Внаслідок цього, постраждала його репутація, як адвоката, яка можливо вже ніколи не відновиться. Він був виключений з Ради адвокатів. Крім того, оплата застави, поставила його сім`ю у важке матеріальне становище. В зв`язку з наведеним, вважає, що неправомірними діями органів прокуратури йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 620386 гривень.

Представник відповідача Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України, в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

03.07.2019, (реєстрація канцелярією суду) представник відповідача Державної казначейської служби України, ОСОБА_3 надіслала відзив на позовну заяву.

У відзиві зазначає, що позовні вимоги позивача до Державної казначейської служби України не підлягають задоволенню, оскільки є необгрунтованими, безпідставними та заявленими до неналежного відповідача. Звертають увагу суду на те, що між позивачем та Державною казначейською службою України жодні правові зв`язки не виникали і не могли виникнути, оскільки Казначейство відповідно до наданих повноважень не веде слідство, відповідно і не спричинило ніякої шкоди позивачеві. Відтак спірні правовідносини виникли виключно між позивачем та прокуратурою Закарпатської області, а тому Казначейство не завдало та не могло завдати шкоди позивачу. Цей факт підтверджується і тим, що позов не містить жодних посилань на незаконні дії, рішення чи бездіяльність посадових осіб Казначейства України, що виключає їх відповідальність за порушення прав позивача. Таким чином, Казначейство, відповідно до Бюджетного кодексу України не є розпорядником усіх бюджетних коштів і не відповідає за зобов`язаннями інших бюджетних установ. Крім того, позивачем не подано доказів, які підтверджують завдання йому будь-якої моральної шкоди. Сума позову у розмірі 620386 гривень на користь ОСОБА_1 визначена позивачем без відповідного обгрунтування та конкретизації чому саме застосовано п`ятикратний розмір, не наведено жодного доказу перенесення будь-яких душевних страждань. Не наведено жодних обгрунтувань, щодо визначення розміру моральної шкоди за час перебування позивача під слідством і судом. У зв`язку із наданням відповідних повноважень тільки 19.06.2019, у Головного управління Казначейства була відсутня можливість подати відзив у встановлені строки. З метою недопущення безпідставних стягнень з Державного Бюджету та для належногопредставництва інтересів Казначейства в суді, просили поновити строк для подання відзиву. Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача прокуратури Закарпатської області, ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України. Посилався на те, що позивача виправдано, саме за недоведеністю, а не за відсутністю події чи складу злочину. Вважає, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 620386 грн. є безпідставними та необґрунтованими, оскільки обов`язковою умовою для відшкодування шкоди є саме незаконність в діях органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. При цьому, позивачем, жодних доказів на підтвердження вчинення вказаними органами незаконних дій не надано. Також, не надано обґрунтованого розміру моральної шкоди в сумі 620386 грн. Вважає, що сплив трьохрічний строк позовної давності з моменту винекнення права на звернення з позовом до суду.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 вересня 2013 року, вбачається, що позивач по справі, ОСОБА_1 , 09 ІНФОРМАЦІЯ_1 2013 року, був затриманий начальником слідчого відділу прокуратури Закарпатської області, у зв`язку з проведення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013070000000071 від 04 вересня 2013 року.

10вересня 2013 року органом досудового розслідування повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 12 вереня 2013 року у відношенні ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 вереня 2013 року, обрано у відношенні ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в строк до 10 листопада 2013 року. Визначено заставу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2015 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення. Арешт накладений на майно ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді від 11ю09.2013 0 скасовано. Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 у виді грошової застави - скасовано, а суму грошової застави повернуто заставодавцю.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21.03.2016, вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2015 року, щодо ОСОБА_1 , залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора прокуратури Закарпатської області, ОСОБА_5 Ю ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2016 року, вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 , залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

З вище наведеного судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом в період з 09.09.2013 (момент затримання) по 21.03.2016 (дата вступу виправдовувального вироку в законну силу), тобто 2 роки 5 повних місяців та 12 днів, а саме 892 дні.

Суд вважає, що факт кримінального переслідування позивача спричинив йому страждання морального характеру, призвів до порушень його нормальних життєвих зв`язків та обмежив у можливості реалізувати свої права та інтереси, змусив докладати зусилля для організації свого життя, як у наслідок проведення незвичних для буденного життя процесуальних дій, виконанням ним обов`язків, покладених при обранні запобіжного заходу. Отже, суд вважає доведеним, що позивач був змушений вживати додаткові заходи щодо організації свого життя, виконувати покладені на нього обов`язки, і відповідно змінити спосіб свого життя, що спричинило моральну шкоду.

Позивачем заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 620386 гривень з підстав незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позивача, останній визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 620386 гривень, виходить із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року, тобто із суми - 4173 грн. х 5 / 30 (середня кількість днів у місяці) х 892 (загальна кількість днів перебування під слідством та судом).

Розглянувши наведену вище заявлену до стягнення суму моральної шкоди суд виходить з наступного.

За змістом п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Статтею 1176 ЦК України унормовано, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч.1). Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2). Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом(ч.7).

Згідно п.5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода.

У пункті 1 статті 1 вказаного Закону зазначено, що відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Проаналізувавши вище наведені норми закону, суд вважає безпідставним посилання прокурора наведені у відзиві на позов, що позивачем не доведено вину працівників прокуратури.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15.

Таким чином, з урахуванням викладеного, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен виходити з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено з 1 січня 2019 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 4173 грн., у погодинному розмірі - 25,13 грн.

Визначаючи розмір відшкодування, виходячи саме із суми однієї мінімальної заробітної плати встановленої на момент розгляду справи, судом прийнято до уваги положення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, за змістом яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. Також, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

У своїх численних рішеннях Європейський Суд з прав людини зазначає, що компенсація моральної шкоди має бути адекватною.

Суд погоджується з твердженням прокурора наведеним у відзиві на позовну заяву, що позивачем не доведено розмір відшкодування моральної шкоди, що в п`ять разів перевищує мінімальний розмір, встановлений законом.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 892 дні, за розрахунком суду розмір відшкодування моральної шкоди становить 124077,20 грн. = 4173 (мінімальна заробітна плата) / 30 (середня кількість днів у місяці) х 892 (загальна кількість днів перебування під слідством та судом).

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, з урахуванням вимог справедливості, добросовісності та розумності, з огляду на потенційні шкідливі для життя позивача наслідки, які могли статися у зв`язку із спричиненням моральної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди за незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в період з 09.09.2013 по 21.03.2016, підлягають частковому задоволенню в сумі 124077,20 грн.

У задоволенні іншої частини вимог про стягнення моральної шкоди за незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за наведений вище період судом відмовляє через необґрунтованість.

Суд вважає, що твердження представника відповідача прокуратури Закарпатської області про наявність підстав для відмови позивачу в задоволенні позову у зв`язку з пропущенням строку позовної давності не заслуговують на увагу та є недоведеними, зважаючи на наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності, відповідно до яких заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи зі змісту статтей 269, 270, 271 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом; особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту; особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою; відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості; перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач незаконно перебував під слідством та судом протягом 2 років 5 місяців та 12 днів, його було притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину та обрано щодо нього запобіжний заходу, проводились щодо нього слідчі дії, суд вважає встановленим факт незаконного порушення вказаними діями відповідача особистих немайнових прав позивача (як то право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого життя, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, тощо) та можливості позивача вільно і на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя, чим йому було завдано моральної шкоди через тривале кримінальне переслідування.

У зв`язку з наведеним та положеннями частини 1 статті 268 ЦК України, суд вважає, що на позовну вимогу позивача про відшкодування йому моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, не поширюється строк позовної давності.

Також суд, вважає безпідставним, посилання відповідача, Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України наведені у відзиві, що вони являються неналежним відповідачем у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 170, 174 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини 2 ст.25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ч.2 ст.2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Державу Україна в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до ч.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно п.3 ч.4 Положення, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду має провадитися за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, тобто грошові суми відшкодовуються Казначейством України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

З цих підстав суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст.267 ЦПК України визначити й порядок виконання судового рішення. Стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає, моральна шкода в розмірі 124077,20 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

У відповідності до п.13 ч.2 ст.3 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 124077,20 (сто двадцять чотири тисячі сімдесят сім) гривень 20 копійок на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

- Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, №6, код ЄДРПОУ:20055032.

- Прокуратура Закарпатської області, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, №2а.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2019 року.

Головуюча: Марусяк М.О.