Рішення № 85653576, 06.11.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/757/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої – судді Керекези Я.І.,

з участю секретаря судових засідань Ткалі І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 373/757/18 за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування, визнання прав забудовника та визнання недійсним свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя,

представник позивача ОСОБА_5 ,

представник відповідача ОСОБА_6 ,-

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом і просить визнати за нею , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_7 , право власності на 1/4 частину житлового будинку (загальна площа – 116,9 кв.м., житлова площа – 61,5 кв.м.)з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 ; на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1000, кадастровий номер 3211000000:01:015:0024, що розташована по АДРЕСА_2 ; на 1/8 частину транспортного засобу марки «FORD Sierra», державний номер НОМЕР_1 , транспортного засобу марки «ГАЗ-5301 ГЗСА», державний номер НОМЕР_2 , транспортного засобу марки « LDV 400 CONVOY», номерний знак НОМЕР_3 . Крім того, просить визнати за нею права на обов`язки забудовника на 1/8 частину незавершеного будівництвом будинку , що розташований по АДРЕСА_2 , з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності. Просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя за реєстровим номером № 634 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 , та скасувати його державну реєстрацію.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилася спадщина на вищезазначене майно. Позивач є спадкоємцем за законом першої черги. Крім неї, спадкоємцями за законом першої черги, є дружина спадкоємця ОСОБА_2 та двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене майно в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього. Відповідач, у якої знаходяться оригінали даних правовстановлюючих документів, відмовляється надавати їх у добровільному порядку. Крім того, позивачу відомо, що відповідач отримала свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя на 1/2 частину вищезазначеного будинку та земельної ділянки. Однак шлюб між померлим ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений 07 червня 2003 року, а житловий будинок по АДРЕСА_1 зведений у 1998 році, про що свідчить технічний паспорт від 13 грудня 2004 року. Тому вважає, що даний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, а особистою приватною власністю померлого.

Ухвалою від 05 травня 2018 року було відкрито провадження у справі.

31 травня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов (т.1, а.с.50-52), відповідно до якого позовні вимоги вона визнає частково. Вважає, що підлягають задоволенню в повній мірі позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована по АДРЕСА_2 . Інші вимоги задоволенню не підлягають. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , був побудований за спільні кошти, в період перебування її у шлюбі із померлим ОСОБА_7 , тому є спільною сумісною власністю подружжя. Нотаріусом 27 квітня 2015 року їй було видане свідоцтво про право власності на 1/2 частину вищезазначеного житлового будинку, тому спадкоємці можуть успадковувати іншу 1/2 частину будинку. Оскільки до кола спадкоємців входить вона, двоє дітей від шлюбу із померлим та його донька від першого шлюбу, то частка позивача, на яку вона може претендувати, становить 1/4 від 1/2 вищезазначеного житлового будинку. Що стосується позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/8 частину транспортних засобів, то вони задоволенню не підлягають, оскільки про їх існування вона дізналася лише із позовної заяви. Їх сім`я такими транспортним засобами не користувалася, тому реєстраційних документів на них вона не має. Заперечує проти визнання за позивачем прав на обов`язків забудовника на 1/8 частину незавершеного будівництвом будинку, що розташований по АДРЕСА_2 , з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності, оскільки за життя її чоловік прав та обов`язків забудовника не набув, будинок не починав будувати. Також не визнає позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя, оскільки із 07 червня 2003 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 , вищезазначений будинок був побудований за період перебування її у шлюбі із померлим за спільні кошти. Будинок був прийнятий в експлуатацію 16 січня 2005 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно було видане 06 березня 2006 року, тому даний будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Видача їй свідоцтва про право власності на 1/2 його частину є законною і скасуванню не підлягає.

18 липня 2018 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_8 про забезпечення позову, відповідно до якої вона просила накласти арешт на майно, зазначене в позовній заяві (т.1, а.с.67-71).

Ухвалою від 03 серпня 2018 року в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову було відмовлено в зв`язку із не наведенням обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду (т.1, а.с.88-89).

29 травня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача та відмову в задоволенні позову. В своїй заяві посилається на те, що часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 є 19 квітня 2014 року. Термін подання заяв про прийняття спадщини закінчився 20 жовтня 2014 року. Отже, право вимоги щодо спадкового майна виникло саме 20 жовтня 2014 року. Саме з цього часу і почався перебіг позовної давності, який закінчився 21 жовтня 2017 року. Позивач звернулася до суду із позовом 27 квітня 2018 року, тобто після спливу строку позовної давності (т.2, а.с.3-5).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги визнали частково. Зазначили, що місцезнаходження транспортних засобів, які є предметом позову, їм не відомо. Померлий займався продажом транспортних засобів, можливо відчужив їх до смерті. Щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 , то будь-якого будинку на ній вони не починали будувати, дозвільн6их документів на це не отримували.

Представник Переяслав-Хмельницької міської ради Нестеренко Є. в судовому засіданні зазначив, що будь-яких прав чи інтересів позивача міська рада не порушувала, однак не заперечує права позивача на належне їй в порядку спадкування за законом майно.

Судом встановлено наступне.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 24 липня 1990 року Переяслав-Хмельницьким міським відділом ЗАГС Київської області, вбачається, що позивач є донькою ОСОБА_7 (т.1, а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , виданого 07 червня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, відповідач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 (т.1, а.с.118).

Від даного шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.119, 135).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області помер ОСОБА_7 (т.1, а.с.12).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 цього Кодексу, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 цього Кодексу, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

В силу ст. 1226 цього Кодексу, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Таким чином, коло спадкоємців померлого ОСОБА_7 складають його дружина ОСОБА_2 (відповідач по справі), її малолітні діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_3 (позивач по справі).

Обставина, що підтверджена вищезазначеними доказами та не заперечується ніким із учасників справи.

Після його смерті відкрила спадщина на:

- житловий будинок (загальна площа 116,90 кв.м, житлова площа 61,50 кв.м) з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.17-18, 149-150);

- земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_2 (т.1, а.с.16);

- транспортні засоби марки «FORD SIERRA», державний номер НОМЕР_1 , марки « ГАЗ 5301», державний номер НОМЕР_6 КХТ, марки «LDV 400 CONVOY», державний номер НОМЕР_3 (т.1, а.с.15).

Позивач прийняла спадщину, подавши відповідну заяву нотаріусу (т.1, а.с.124).

Крім неї спадкоємцями за законом першої черги померлого є відповідач ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 (т.1, а.с.116).

Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку у майні, яка залишилася після смерті її батька ОСОБА_7 в зв`язку із ненаданням правовстановлюючих документів на дане майно (т.1, а.с.14).

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_7 на праві приватної власності належало домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_1 (т.1, а.с.59-60).

ОСОБА_9 та ОСОБА_7 16 грудня 1999 року звернулися із заявами до міського голови з проханням надати дозвіл на продаж та купівлю недобудованого житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.181, 182).

Рішенням Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської Ради народних депутатів № 249-28 від 21 грудня 1999 року було надано дозвіл ОСОБА_9 купити, ОСОБА_7 продати недобудований житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.180).

Як вбачається із копії договору купівлі-продажу, посвідченого 18 квітня 2006 року державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори (реєстровий номер 1058), ОСОБА_7 . придбав у ОСОБА_10 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_2 (т.1, а.с.56).

18 квітня 2006 року була здійснена державна реєстрація технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1, а.с.156-158)

06 листопада 2009 року ОСОБА_7 отримав державний акт на дану земельну ділянку (т.1, а.с.55).

Згідно довідки Переяслав-Хмельницького МБТІ № 2371 від 11 листопада 1999 року готовність незавершеного будівництва будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , складає 68 відсотків (т.1. а.с.147).

Відповідно до робочого проекту газопостачання даного будинку, датований він та технічна документація на даний будинок 1994, 1999 роками. Однак пуск газу був проведений 21 травня 2007 року. (т.1, а.с.201-226).

Відповідно до акту державної прийомки житловий будинок по АДРЕСА_1 був зданий в експлуатацію 16 січня 2005 року (т.1, а.с.61).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_7 , відповідач ОСОБА_2 27 квітня 2015 року звернулася до Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про права власності на 1/2 частину спадкового майна на підставі ст.60 СК України (т.1, а.с.134).

Як вбачається із повідомлення завідувача Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори № 208/01-16 від 27 квітня 2015 року та матеріалів спадкової справи після померлого ОСОБА_7 , відповідачу ОСОБА_2 27 квітня 2015 року було видано два свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зокрема на:

- 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.13,148);

- на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована по АДРЕСА_2 (т.1, а.с.13, 154).

Право власності відповідача на 1/2 частину вищезазначеного майна було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.161-162).

Оцінивши вищезазначені докази з приводу їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. .

Як вбачається із ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника приватизованого будинку частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними.

Право спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, виникає у подружжя в силу закону. Зі смертю одного з подружжя припиняється шлюб, але це не тягне за собою припинення права власності на майно другого з подружжя, що залишився живим.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з пп.3, 4 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на момент видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом) нотаріуси вчиняють, зокрема такі нотаріальні дії, як видача свідоцтва про право на спадщину та видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на момент видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом) державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

У випадку, коли один із подружжя, який пережив спадкодавця не має бажання отримувати свідоцтво про право власності на частку у майні, придбаному за час шлюбу, з документа, що підтверджує право власності, вбачається, що майно спільне сумісне, то нотаріус не може самостійно визначити склад спадкового майна і має роз`яснити спадкоємцям про необхідність звернення до суду про встановлення факту належності майна спадкодавцю на праві особистої приватної власності.

Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (що була чинна на момент подачі позивачем заяви про відмову від спадщини та видачі відповідачеві свідоцтва про право на спадщину), нотаріуси зобов`язані здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до Закону України «Про нотаріат» і складеної присяги, сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права й обов`язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити, зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 224 вищезазначеної Інструкції, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім`я померлого його частки в спільному майні.

Пункт 241 Інструкції визначає, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна.

Таким чином, земельна ділянка по АДРЕСА_2 , придбана померлим в період шлюбу із відповідачем, є об`єктом права спільної сумісної власності, відповідач ОСОБА_2 отримала Свідоцтво про право власності на 1/2 частину даної земельної ділянки, спадщину за законом прийняли чотири спадкоємці, отже позивач має право на 1/8 частину даної земельної ділянки, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позову і в частині визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за законом на 1/8 частку зазначених в позові транспортних засобів, оскільки належність їх померлому ОСОБА_7 підтверджено, а не знаходження їх у відповідача не позбавляє позивача права на відповідну їх частку в порядку спадкування. При цьому відповідач не набуває обов`язку встановлювати їх місцезнаходження.

Щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 та Свідоцтва про право власності на 1/2 частку будинку як частку у праві спільної сумісної власності подружжя слід зазначити наступне.

В силу ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 цього Кодексу, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» ( в ред. на час проведення держаної реєстрації права власності на спірну квартиру відповідачем) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

В силу ст. 2 цього Закону, об`єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності до п. 1та п. 8 ч. 1 ст. 19 цього Закону, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду.

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Таким чином, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Як вже зазначалося, право власності наданий будинок було зареєстровано за померлим ОСОБА_7 у 2006 році в період перебування в шлюбі із відповідачем. Остання отримала Свідоцтво про право власності на 1/2 частку будинку як частку у праві спільної сумісної власності подружжя. Інші особи до цього не зверталися із вимогою до померлого про визнання будинку спільним майном чи стягнення компенсації за свою участь у будівництві будинку.

Отже, належних, допустимих, достовірних доказів, які б у своїй сукупності дали змогу суду дійти висновку, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав на праві особистої приватної власності померлому ОСОБА_7 , не надано. Тому, враховуючи презумпцію спільності майна подружжя, час введення спірного будинку в експлуатацію та час його державної реєстрації, суд вважає даний будинок об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ( померлого спадкодавця ОСОБА_7 та відповідача ОСОБА_2 ).

З врахуванням вищезазначеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_11 . ОСОБА_12 правомірно отримала Свідоцтво про право власності на 1/2 частку будинку як частку у праві спільної сумісної власності подружжя і законодавчо визначених підстав для визнання такого Свідоцтва недійсним немає. Спадкуванню за законом після смерті ОСОБА_7 підлягає 1/2 частина спірного будинку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 на 1 /4 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 підлягає частковому задоволенню – лише щодо права власності позивача на 1/8 його частину. Позов в частині визнання недійсним Свідоцтва про право власності на 1/2 частку будинку як частку у праві спільної сумісної власності подружжя задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про визнання прав та обов`язків забудовника частки незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 , слід зазначити наступне.

Згідно п.8 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті забудовника до завершення законного будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Тобто, до спадкоємців переходить не право власності на будинок, а права й обов`язки спадкодавця як забудовника незавершеного будівництва.

Отже, якщо спадкодавець за життя законно розпочав будівництво, але не здав в експлуатацію будинку, то оформлюється спадщина на його права й обов`язки забудовника, зокрема:

– право власності на будівельні матеріали та обладнання, використані в будівництві;

– право завершити будівництво будинку на підставі документів, раніше виданих спадкоємцю;

– право пред`явити для прийняття в експлуатацію завершене будівництво будинку від свого імені;

– право одержати на своє ім`я свідоцтво про власність та зареєструвати право власності на будинок по спадщині.

Права та обов`язки спадкодавця як забудовника незавершеного будівництва є майновими і включаються до майна в розумінні ч.1 ст. 190 Цивільного кодексу України. На такі права й обов`язки, як на майно, нотаріус видає спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину відповідно до пункту 205 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами.

Після отримання свідоцтва на спадщину на права забудовника спадкоємець здійснює дії, які за життя не встиг зробити спадкодавець, завершує будівництво, передає його від свого імені для прийняття в експлуатацію, одержує на своє ім`я свідоцтво про власність на спадковий будинок і реєструє на нього право власності.

Разом з тим, спадкоємцю необхідно довести, що спадкодавець в законний спосіб здійснював будівництво (мав право на земельну ділянку, дозвіл або декларація про початок виконання будівельних робіт, будівельний паспорт, затверджену в установленому порядку проектно-кошторисна документація).

Земельна ділянка була придбана померлим, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд. Однак доказів того, що на даній земельній ділянці у належний спосіб розпочато будівництво будинку, суду не надано, як не надано доказів того, що там взагалі спадкодавцем велося якесь будівництво будинку.

При цьому Технічні умови ( т. 1 а.с. 19), Договір про надання послуг ( т.1 а.с. 20-21) та Договір про користування електроенергією ( т. 1 а.с. 22-23) не може бути доказом початку будівництва будинку у належний спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Таким чином, проаналізувавши подані учасниками справи докази в їх сукупності щодо належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частину зазначених в позові транспортних засобів, 1/8 частину житлового будинку (загальна площа 116,9 кв.м., житлова площа 61, 5 кв.м.) з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,1000 га кадастровий номер 3211000000:01:015:0024, що розташована по АДРЕСА_2 .

Судові витрати із відповідача ОСОБА_2 стягнуті бути не можуть, оскільки вона звільнена від їх сплати у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Позовні вимоги до Переяслав-Хмельницької міської ради не адресовані, про що було зазначено і представником позивача у вступному слові.

Що стосується доводів відповідача та її представника про необхідність застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності, то суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом цих норм, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вже було зазначено, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: видають свідоцтва про право на спадщину;

Таким чином, лише нотаріус за наявності всіх необхідних документів на підставі зави спадкоємця видає свідоцтво про право на спадщину, зокрема, за законом. І у разі відсутності на це правових підстав у відповідності до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» відмовляє у вчиненні нотаріальної дії із наведенням відповідних підстав у постанові.

Позивач звернулася із відповідно заявою до нотаріуса 02.09.2014, 20.07.2015 отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії із зазначенням відповідних підстав. Тому суд вважає, що про порушення своїх прав вона дізналися саме 20.07.2015, отримавши відмову із вказівкою на відповідні причини. До суду позивач звернулася 03.05.2018, тобто в межах строку позовної давності.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.179, 182, 190, 256, 257, 267, 328, 331, 334, 368, 1216, 1217, 1226, 1258, 1261, 1267, 1301 ЦК України, ст. ст. 60, 63 СК України, керуючись ст.ст. 10,12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування, визнання прав забудовника та визнання недійсним свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 право власності:

- на 1/8 частину житлового будинку (загальна площа 116,9 кв.м., житлова площа 61, 5 кв.м.) з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ;

- на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,1000 га кадастровий номер 3211000000:01:015:0024, що розташована по АДРЕСА_2 та належала померлому ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 939946 від 06 листопада 2009 року;

- на 1/8 частину транспортного засобу марки «FORD SIERRA», державний номер НОМЕР_1 ;

- на 1/8 частину транспортного засобу марки « ГАЗ 5301», державний номер НОМЕР_6 КХТ;

- на 1/8 частину транспортного засобу марки «LDV 400 CONVOY», державний номер НОМЕР_3 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового процесу:

- позивач ОСОБА_1 , проживаюча по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ;

- відповідач Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області, адреса місцезнаходження: вул.Богдана Хмельницького, 27/25, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, код ЄДРПОУ 04054978;

- відповідач ОСОБА_2 , проживаюча по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ;

- відповідач ОСОБА_3 , проживаючий по АДРЕСА_1 ;

- відповідач ОСОБА_4 , проживаюча по АДРЕСА_1 .

Складення рішення в повному обсязі вчинено 15.11.2019.

Суддя: Я. І. Керекеза