Рішення № 85649270, 15.11.2019, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1822/19

Номер провадження 2/573/503/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивувала тим, що з відповідачем зареєструвала шлюб 02 лютого 1973 року. Основою розпаду сім`ї позивач зазначає те, що відповідач зловживає спиртними напоями, висловлюється нецензурною лайкою, шлюбні відносини між ними погіршились, відсутнє порозуміння, утрачені первісні почуття. Вказує, що подружнє життя не склалось через несумісність характерів, різні погляди на сімейне життя, права та обов`язки подружжя, відсутність взаєморозуміння. Вказані обставини призвели до припинення шлюбних відносин між ними. Через органи РАЦС відповідач відмовляється добровільно розірвати шлюбні відносини. Позивач вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, суперечить її інтересам, тому вона звернулась до суду з даним позовом і просить розірвати шлюб між нею та відповідачем.

Ухвалою від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 12).

25 жовтня 2019 року ухвалою вказану цивільну справу було прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого засідання (а. с. 17).

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надавши до суду письмову заяву про те, що позов підтримує, просила розглянути справу без її участі (а. с. 24).

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, надавши до суду письмову заяву про те, що не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачем, з позовом згодний (а. с. 25).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частинами першою та четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Частина 2 ст. 16 Декларації ООН «Загальна декларація прав людини» від 10 грудня 1948 року містить положення, за якими шлюб може укладатись тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, хто одружується.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї, як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз, не може мати місце.

Принцип добровільності шлюбу закріплений у ст. 51 Конституції України, в силу якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Положенням частин 3 і 4 статті 56 СК України за кожним з подружжя визнано право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, як і примушення до їх припинення, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

В порушення вимог ч. 1 ст. 106 СК України відповідач, як один з подружжя, які не мають дітей, відмовився подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

Згідно із ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 02 лютого 1973 року у Роменському міському відділі РАЦС Сумської області, про що складено відповідний актовий запис за № 82. Після реєстрації шлюбу позивачу присвоєно прізвище чоловіка – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а. с. 6 зворотній бік).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що причиною розпаду сім`ї стали різні погляди на критерії шлюбу, життя, сім`ю, що робить неможливою подальшу побудову сімейних відносин.

Суд зазначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з даним позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а, як встановлено при дослідженні матеріалів справи та заяв сторін, вони не мають наміру зберегти шлюб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім`ї, поновлення шлюбних відносин та подальше спільне проживання неможливе, так як суперечить інтересам сторін.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).

Відповідно до ст. 113 СК України, якою визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У зв`язку з наявністю заяви позивача, суд вважає за необхідне залишити їй прізвище, присвоєне при одруженні – ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Крім того, згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, позивачу ОСОБА_1 підлягає повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 384 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 56, 105, 106, 110, 112, 113-115 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 81, 141-142, 200, 206, 247, 259, 265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу, задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 вересня 2018 року у Роменському міському відділі РАЦС Сумської області, про що складено відповідний актовий запис за № 82, розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивача, яка змінила його під час державної реєстрації шлюбу, залишити – ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Зобов`язати Управління державної казначейської служби України у Білопільському районі Сумської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 50% судового збору у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок, який відповідно до квитанції № 2 від 25 вересня 2019 року був сплачений нею через ПАТ «Державний ощадний банк України» на розрахунковий рахунок № 31210206018037, код отримувача: 38020201, код банку отримувача: 899998, Казначейство України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя