Рішення № 85648992, 14.11.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. Справа № 916/1843/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Сєдова В.Ю., згідно довіреності №01-05.1/1081 від 11.11.2019р.

відповідача: не з`явився,

розглянувши справу №916/1843/19 за позовом Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Торгова,2-А) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Будинки АББО” (68003, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 6, корп.Б) про стягнення 54995,32грн., із яких 49787,79 грн. основного боргу, 1114,53грн. пені, 4000грн. інфляційних втрат, 93 грн. три проценти річних,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача, відповідача, вирішені судом заяви, клопотання, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що між КП «Чорноморськтеплоенерго» та ОСББ «Будинки АББО» 24.01.2012р. було укладено договір №371-Ж409 на постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з яким позивач в період з листопада 2018р. по травень 2019р. постачав відповідачу теплову енергію в обсягах, однак, відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яку частково відповідач погасив протягом розгляду даної справи, з огляду на що основний борг складає 49787,79 грн., на який позивачем нараховано 1114,53грн. пені, 4000грн. інфляційних втрат, 93 грн. три проценти річних.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, правом на подання відзиву не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, за умови ще й того, що ухвали по справі надсилались відповідачу та були отримані ним, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленнях відділення зв`язку про вручення поштової кореспонденції.

Ухвалою суду від 17.07.2019р. відкрито провадження у справі №916/1843/19, постановлено розглядати справу №916/1843/19 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 30.07.2019р. о 10год.50хв.

Ухвалою суду від 30.07.2019р. відкладено підготовче засідання суду на 09.09.2019р. о 11год.40хв.

Ухвалою суду від 09.09.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження до 16.10.2019р. включно, відкладено підготовче засідання суду на 23.09.2019р. об 11год.00хв.

У судовому засіданні 23.09.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 16.10.2019р. о 10год.20хв.

Клопотання позивача від 23.09.2019р. за вх.№19300/19 про долучення доказів до справи було судом задоволено.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

24.01.2012р. між КП «Іллічівськтеплокомуненерго» (енергопостачальна організація) та ОСББ «Будинки АББО» (споживач) було укладено договір №371-Ж409, згідно якого енергопостачальна організація зобов`язується постачати споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання в обсягах відповідно до договору, а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення в період опалювального сезону (який встановлюється місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування); гаряче водопостачання - в період, який встановлюється місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування (п.п.1.1., 2.1. договору).

Відповідно до п.п.5.1., 5.3. договору №371-Ж409 від 24.01.2012р. облік споживання теплової енергії проводиться: по об`єктах, на яких встановлені прилади обліку теплової енергії - по цим приладам обліку, по об`єктах, які не мають приладів обліку - розрахунковим способом згідно проектним навантаженням. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в Додатку №1 до цього договору.

Тарифи за надані послуги на момент укладення договору з урахуванням ПДВ становлять: абонентна плата за 100 Ккал/год, приєднаного навантаження – 1,27 грн. нараховується щомісяця протягом року; плата за спожиту теплову енергію - 167,03 грн. за 1 Гкал, нараховується за фактичне споживання теплової енергії у кожному місяці. Розмір плати за послуги може бути змінено в односторонньому порядку, на підставі рішення уповноваженого органу. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (цін). Розрахунковим періодом щодо сплати споживачем ціни наданих послуг за цим договором є календарний місяць. Сплата за теплову енергію споживачем здійснюється щомісячно по рахункам енергопостачальної організації протягом 3 (трьох) банківських, днів від часу отримання рахунку (п.п.6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.5. договору №371-Ж409 від 24.01.2012р.).

Згідно п.7.2.3. договору №371-Ж409 від 24.01.2012р. споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% (одного відсотку), належної до сплати суми за кожний день прострочення, якщо споживач є суб`єктом підприємницької діяльності; у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України — для інших споживачів.

За умовами п.п.10.1., 10.4. договору №371-Ж409 від 24.01.2012р. він діє до 23.01.2013р. та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

До договору №371-Ж409 від 24.01.2012р. сторонами було підписано додаток №1 «Обсяги постачання теплової енергії споживачу», додаток №2 «Межа балансової належності (відповідальності).

На підтвердження фактичного надання послуг з поставки теплової енергії відповідачу позивач подав до справи розпорядження Чорноморського міського голови №326 від 08.11.2018р. «Про початок опалювального сезону 2018-2019р.р.», №115 від 28.03.2019р. «Про закінчення опалювального сезону 2018-2019р.р.», акти про включення центрального опалення на будинках від 13.11.2018р.

Позивачем відповідачу було виставлено рахунки №371-Ж409 від 04.04.2019р., від 06.05.2019р., від 04.06.2019р.

Подані до справи позивачем виписки по рахунку за 11.03.2019р., 14.03.2019р., 15.03.2019р., 20.03.2019р., 25.03.2019р., 28.03.2019р., 0904.2019р., 12.04.2019р., 17.04.2019р., 19.04.2019р., 24.04.2019р., 26.04.2019р., 11.05.2019р., 15.05.2019р., 24.05.2019р., 27.05.2019р., 29.05.2019р., 31.05.2019р., 11.06.2019р., 13.06.2019р. підтверджують, що відповідач повністю розрахувався за отриману від позивача теплову енергію у березні-травні 2019р.

Так, позивачем у позові зазначено, що основна заборгованість, яка заявлена до стягнення у даній справі виникла у період березень-травень 2019р. не відповідає дійсності, так як із доданої до позову довідки вбачається, що станом на початок березня 2019р. у відповідача вже існувала заборгованість перед позивачем за теплопостачання за попередні місяці (за які саме позивач не визначив) у розмірі 250000грн., частина з якої була погашена, у тому числі під час розгляду даної справи, про що, зокрема, свідчать банківські виписки ПАТ «МТБ Банк» за 27.06.2019р., 05.07.2019р., 08.07.2019р., 10.07.2019р., 12.07.2019р., 16.07.2019р., 23.07.2019р., 25.07.2019р., 29.07.2019р., 31.07.2019р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст.903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно п.23 Правил користування тепловою енергією, затв. Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007р., розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Як передбачено п.40 Правил користування тепловою енергією, затв. Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Тарифи на теплову енергію встановлені рішенням Виконавчого комітету Чорноморської міської ради №375 від 03.12.2018р. «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 31.01.2018р. №20 «Про встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, на послуги з централізованого опалення комунальному підприємству «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області» щодо коригування тарифів».

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, а саме, договір №371-Ж409 від 24.01.2012р., додатки до нього, розпорядження Чорноморського міського голови №326 від 08.11.2018р. «Про початок опалювального сезону 2018-2019р.р.», №115 від 28.03.2019р. «Про закінчення опалювального сезону 2018-2019р.р.», акти про включення центрального опалення на будинках від 13.11.2018р., рахунки, банківські виписки відсутність доказів повної оплати відповідачем вартості отриманої теплової енергії, суд встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 49787,79грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 49787,79грн. заборгованості підлягає судом задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем строку повної оплати вартості поставленої теплової енергії, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1114,53грн. пені за період з 11.04.2019р. по 26.04.2019р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що він є вірним, у зв`язку з чим задоволенню у повному обсязі підлягає позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1114,53грн. пені за період з 11.04.2019р. по 26.04.2019р.

Також, позивачем, у зв`язку з несвоєчасністю оплати відповідачем отриманої теплової енергії, нараховано до стягнення з відповідача 4000грн. інфляційних втрат за період з 11.04.2019р. по 26.04.2019р., 93 грн. три проценти річних за період з 11.04.2019р. по 26.04.2019р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми втрат від інфляції, суд встановив, що позивачем інфляцію обраховано із суми заборгованості за березень 2019р., яка проіснувала в період з 11.04.2019р. по 26.04.2019р. Однак, при розрахунку позивач не врахував, що за умови зменшення суми заборгованості протягом вказаного періоду сума інфляції має бути обрахована лише із тієї частини суми, яка проіснувала весь період, тобто із 20000грн. За розрахунком суду сума інфляції по заборгованості за березень 2019р. складає 200грн. (20000*1,01%-20000). Враховуючи викладене, задоволенню судом підлягає позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 200грн. суми втрат від інфляції за квітень 2019р.

Здійснивши перерахунок розрахованих позивачем трьох процентів річних, суд встановив його помилковість, яка полягає у тому, що за підставлення у формулу розрахунку трьох процентів вірних показників, позивач припустився арифметичної помилки при їх перемножуванні, що призвело до невірних показників сум трьох процентів. За розрахунком суду сума трьох процентів складає 92,89грн., у зв`язку з чим задоволенню судом підлягає позовна вимога про стягнення з відповідача 92,89 грн. трьох процентів річних за період за період з 11.04.2019р. по 26.04.2019р.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, за розгляд даного позову судом позивач поніс фактичні витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн.

23.09.2019р. за вх.№2-4561/19 до суду від позивача надійшла заява про повернення судового збору у зв`язку зі зменшенням позовних вимог.

Так, сума заявлених позивачем позовних вимог, з врахуванням заяви про їх зменшення, складає загалом 54995,32грн.

Відповідно до ч.1, пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Положення ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рік” встановлюють у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1921 гривень.

Отже, з врахуванням ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України „Про судовий збір”, ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рік” та з огляду на заявлення позивачем зменшеної позовної вимоги в сумі 54995,32грн., вона має бути оплачена судовим збором в сумі, не нижчій за 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1921грн. За таких обставин, відсутні підстави вбачати надмірною сплату позивачем судового збору, з підстав чого клопотання позивача 23.09.2019р. за вх.№2-4561/19 про повернення йому з державного бюджету судового збору задоволенню судом не підлягає.

Внаслідок часткового задоволення судом позовних вимог позивача, останньому за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Торгова,2-А) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Будинки АББО” (68003, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 6, корп.Б) про стягнення 54995,32грн.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Будинки АББО” (68003, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 6, корп.Б) на користь Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Торгова,2-А) 49787 (сорок дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 79 коп. основного боргу, 1114 (одну тисячу сто чотирнадцять) грн. 53коп. пені, 200 (двісті) грн. інфляційних втрат, 92 (дев`яносто дві) грн. 89коп. три проценти річних, 1788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп. судового збору.

3. Відмовити Комунальному підприємству “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Торгова,2-А) в решті частині позовних вимог.

У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 листопада 2019 р.

Суддя І.А. Малярчук