Рішення № 85648393, 15.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2019Справа № 910/12349/19Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі секретаря судового засідання Максимець В.О. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ."

про стягнення 95 990,87 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." про стягнення 95 990, 87 грн, у тому числі 86 971, 99 грн. вартості поставленого товару, 8 296, 89 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання та 721, 99 грн. трьох процентів річних.

Позовну заяву обґрунтовано належним виконанням зобов`язань за договором поставки №5 від 07.11.2015 в частині сплати грошових коштів за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12349/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 07.10.2019 представник відповідача подав письмовий відзив, яким заперечив позовні вимоги повністю.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження, у задоволенні якого судом відмовлено ухвалою від 08.10.2019.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 07.11.2015 укладено договір поставки №5, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти і передавати у власність відповідача товар в асортименті, кількості та за ціною, що визначається погодженими сторонами специфікаціями. В свою чергу, відповідач зобов`язався приймати і своєчасно оплачувати цей товар.

Пунктом 10.1 договору №5 від 07.11.2015 визначено, що цей договір набув чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діяв до 31 грудня 2016 року. Цим же пунктом договору сторони встановили, що строк його дії автоматично продовжується на наступний рік за відсутності заперечень будь-якої сторони (не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії).

За відсутності доказів протилежного, судом встановлено, що договір №5 від 07.11.2015 є чинним на час розгляду даного спору.

Відповідно до пункту 1.4 договору №5 право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та/або видаткової накладної.

Позивач стверджує, що у листопаді та грудні 2018 року ним було поставлено відповідачу товари загальною вартістю 125 264,04 грн.

В якості доказу цього твердження позивачем надано підписані представниками сторін у справі видаткові накладні №Б-БР064913 від 30.11.2018 на суму 121 061,40 грн. та №Б-БР065203 від 04.12.2018 на суму 4 202,64 грн.

Заперечення відповідача, що вказані документи не можуть вважатись доказом здійснення поставки відповідачу товару за договором №5 від 07.11.2015 судом відхилено з огляду на умови пункту 1.4 цього договору.

Крім того, за змістом пунктів 2.3 та 2.7 договору №5 від 07.11.2015 у разі відсутності, неповноти або неналежного оформлення товаросупроводжувальних документів, покупець має право відмовити постачальнику в прийманні товару, або зобов`язати постачальника, протягом 5 робочих днів, надати покупцю належним чином оформлені документи. На строк затримки належного оформлення необхідних документів покупець має право відстрочити дату розрахунку з постачальником. При виникненні будь-яких невідповідностей при прийманні товару покупцем оформлюється акт про виявлені недоліки, який підписується представниками сторін після завершення приймання.

Оскільки матеріали не містять жодного доказу вчинення відповідачем дій, передбачених пунктами 2.3 та 2.7 договору, суд визнає твердження позивача про передачу товарів вартістю 125 264,04 грн. обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним фактичним обставинам.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктом 4.2 договору №5 від 07.11.2015 (у редакції додаткової угоди №1 від 29.03.2016) встановлено відстрочку оплати отриманого відповідачем товару на:

- 7 календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачам (продукція ТМ "Статус", "Златогор", "Горілочка", "Давній рецепт");

- 45 календарних днів з моменту отримання товару (продукція ТМ "Kartuli", "Vardiani", "Bazaleti", "Сараджишвілі", "Єріставі", "Іверіоні", "Грузинський букет", "Нарзан").

Відповідач здійснює оплату за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином, у випадку поставки товарів не визначених пунктом 4.2 виробників, відповідач не отримував права на відстрочення оплати.

Погоджуючись з твердженнями відзиву в частині відсутності у договорі чітких строків розрахунків за поставлений товар, торгові марки якого не охоплюються умовами пункту 4.2 укладеного сторонами у справі договору, суд не може погодись з тим, що строки оплати такого товару не визначені взагалі.

Як зазначалось раніше, відповідно до позитивно правового припису статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки договором не встановлено іншого порядку розрахунку за поставлені відповідно до накладних №Б-БР064913 від 30.11.2018 та №Б-БР065203 від 04.12.2018 товари, обов`язок сплати їх вартість виник у відповідача одночасно з отриманням цих товарів.

За відсутності прямого врегулювання договором строків оплати отриманих товарів, відповідач був зобов`язаний керуватись загальними нормами господарського та цивільного законодавства.

Відповідно, суд відхиляє доводи відповідача про передчасність звернення до суду з даним позовом.

Положеннями пункту 4.6 договору сторони погодили, що у випадку наявності непогашеної заборгованості постачальника перед покупцем за даним договором (додатковими угодами до нього) та/або іншими договорами та угодами, покупець зменшує оплату, що належить постачальнику за товар на суму такої заборгованості постачальника та на суму неустойки, штрафів, пені, інших видів санкцій, що передбачені цим договором, шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог за винятком випадків, коли це прямо заборонено чинним законодавством України. Залік зустрічних однорідних вимог проводиться покупцем без підписання сторонами додаткових документів (актів, угод, протоколів, тощо). За результатами кожного місяця покупець буде готувати акт звірки взаємних розрахунків та направляти його постачальнику. В актах звірки мають бути відображені видаткові накладні, акти наданих послуг та інформація про платежі або залік зустрічних однорідних вимог.

Не зважаючи на умову договору про відсутність необхідності підписання додаткових документів для проведення заліку однорідних зустрічних вимог, сторони мали та мають безумовне право на їх підписання за взаємною згодою.

Цим правом сторони у справі скористались та уклали 31.05.2019 письмову угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі і в межах дії договору №5 від 07.11.2015, якою підтверджено наявність станом на 31.05.2019 заборгованості відповідача у розмірі 86 971,99 грн.

Судом відхилені доводи відповідача про відсутність повноважень у його керівника на підписання угоди з огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину.

Така ж сума заборгованості відповідача (86 971,99 грн.) перед позивачем визначена станом на 31.07.2019 і підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Виходячи з наведеного, судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлені відповідно до договору №5 від 07.11.2015 товари у розмірі 86 971,99 грн.

Відповідач на момент прийняття судового рішення у справі не надав документи, які свідчать про погашення цієї заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність надання примусового захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позовної вимоги про стягнення 86 971,99 грн. основного боргу.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 721,99 грн. за період прострочення грошового зобов`язання з 01.06.2019 по 09.09.2019.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

У той же час, суд не має правової можливості задовольнити позовну вимогу про стягнення пені.

Пунктом 6.3.1 договору поставки №5 від 07.11.2015 передбачено нарахування та сплату покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення у випадку порушення ним порядку, визначеного пунктом 4.2 даного договору.

Судом встановлено, що передані за накладними №Б-БР064913 від 30.11.2018 та №Б-БР065203 від 04.12.2018 товари не підпадають під договірне врегулювання відносин пунктом 4.2.

Крім того, зобов`язання оплатити отриманні товари у розумні строки у відповідача виникло одночасно з отриманням цих товарів - 30.11.2018 та 04.12.2018.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заявлений відповідачем період часу нарахування пені з 01.06.2019 по 09.09.2019 знаходиться поза межами шестимісячного строку, встановленого статтею 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведено, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення пені.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (04053, м. Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 12А, ідентифікаційний код 39398410) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" (03115, м. Київ, вулиця Святошинська, будинок 32, ідентифікаційний код 36942172) 86 971,99 грн. (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят одну гривню 99 коп.) вартості поставлених товарів, 721,99 грн. (сімсот двадцять одну гривню 99 коп.) трьох процентів річних та 1 754, 96 грн. (одну тисячу сімсот п`ятдесят чотири гривні 96 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні вимоги про стягнення пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк