Рішення № 8564645, 19.03.2010, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 2-130/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючий суддя - Андріянов О.В.

При секретарі - Суботніцькій О.А.

З участю: представника позивача - ОСОБА_1;

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області цивільну справу за позовом:

філії «Придніпровського регіонального управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»; 39800, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Леніна, б. 65; код ЄДРПОУ: 25717727,

до

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2; мешкає: 27500, АДРЕСА_1; ід. код: НОМЕР_1,

про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою, про визнання договорів кредитування та застави не дійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача суми боргу, за договором кредитування, який був укладений в іноземній валюті – Доларах США. Просить стягнути з відповідача, за курсом НБ України борг за договором кредитування, на час звернення до суду, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в сумі 147905,07 грн.

Відповідач проти позову заперечив, подав до суду зустрічну позовну заяву, просить суд визнати договори кредитування в іноземній валюті та договір застави майна – недійсними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просить суд позов задовольнити, стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором, судові витрати покласти на відповідача, та пояснив, що відповідач отримав кредит в сумі 20250,0 дол. США, з січня 2009 року відповідач не сплачує борг та відсотки за кредитом. Відповідач, на звернення позивача щодо погашення суми боргу, ніяким чином не реагував, лише в липні – вересні 2009 року, частково сплатив грошові кошти за договором, в сумі 130 дол. США. Банк, у відповідності до положень чинного законодавства, має право здійснювати кредитування фізичних осіб в іноземній валюті, на підставі наявної ліцензії НБ України.

Відповідач проти позову заперечив, пояснив, що так як у нього та у позивача на час укладення договору та здійснення кредитування не було індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, з цих підстав договір кредитування є недійсним, а тому є недійсним і договір застави, який укладений в забезпечення договору кредитування, проте відповідач не заперечує факт отримання кредиту в іноземній валюті та наявність боргу.

В судовому засіданні були досліджені докази:

- розрахунок позивача суми боргу за кредитним договором;

- довідка про курс валют станом на 19.06.2009 р.;

- копія кредитного договору № 2/AV/5-07-07 від 06.07.2007 р.;

- копія додатку до кредитного договору, графіку зниження розміру заборгованості;

- копія касового документу щодо видачі суми кредиту у розмірі 20250,0 доларів США;

- копія договору застави № 2/AV/5-07 від 06.07.2007 р.;

- копія реєстрації транспортного засобу;

- копії письмової вимоги кредитора до боржника щодо сплату суми боргу та відсотків, повідомлення про вручення поштового відправлення;

- копії реєстраційних документів банку, а також докази щодо зміни найменування позивача;

- довідка про курс валют станом на 04.02.2010 р.;

- копії дозвільних документів на здійснення позивачем валютних операцій: банківської ліцензії, дозволу, додаток до дозволу з переліком операцій.

Не можуть судом бути прийняті до уваги як докази, роздруківки рішення господарського суду та листа НБ України, так як надані представником позивача згадані документи належним чином не засвідчені та їх автентичність ні підтверджена.

В судовому засіданні було встановлено, що між сторонами по справі був укладений кредитний договір № 2/AV/5-07-07 від 06.07.2007 р., за умовами якого відповідачу був наданий кредит у сумі 20250,0 дол. США, що відповідає ст. ст. 14, 192 – 193, ч. 3, ст. 533, ст. ст. 1048 – 1049, 1054 – 1055 ЦК України; ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»; ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Положенню про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБ України № 275 від 17.07.2001 р. Згадані законодавчі та нормативні акти, у відповідності до ст. 4 ЦК України, є актами цивільного законодавства, а тому, правовідносини що виникли між сторонами по справі регулюються саме цими нормативно – правовими актами. Крім цього, ніяких обмежень щодо термінів та сум валютних кредитів, операції з якими повинні здійснюватися за індивідуальними ліцензіями НБ України, на законодавчому рівні не визначений, а тому, отримання кредиту в іноземній валюті не потребує додаткового ліцензування, окрім наявної у кредитора банківської ліцензії на здійснення валютних операцій з кредитування.

Відповідач зобов’язання не виконує, на теперішній час повинен сплатити кредитору: 1085, 75 дол. США – борг за кредитом; 502,61 дол. США – по сплаті відсотків; 97,19 дол. США – поточної заборгованості за кредитом; 6606,09 грн. – пеня по кредиту; 3383,36 грн. – пеня по відсотках; 16426,34 дол. США – сума, що підлягає достроковому поверненню.

Згідно повідомлень НБ України, станом на час звернення до суду із позовом, курс Долара США по відношенню до Гривні України складав: 100 дол. США / 763,0 грн. України; на час зміни позовних вимог, курс Долара США по відношенню до Гривні України складав: 100 дол. США / 800,12 грн. України; на час винесення судового рішення, курс Долара США по відношенню до Гривні України складає: 100 дол. США / 797,60 грн. України.

Таким чином, з урахуванням вартості Долара США по відношенню до Гривні України, станом на день внесення зміни до позовних вимог щодо їх зменшення, 100 Доларів США / 800,12 Українських Гривень: 1085, 75 + 502,61 + 97,19 + 16426,34 = 18111,89 дол. США / 100 х 800,12 грн. = 144916,85 грн.; та загальну суму нарахованої в Гривнях України пені, у розмірі 6606,09 грн. + 3383,36 грн. = 9989,45 грн., виходячи із розрахунку позивача, реальна сума боргу, із застосуванням курсу валют станом на 04.02.2010 р., фактично складає 144916,85 + 9989,45 = 154906,03 грн., при цьому, що курс Долара США по відношенню до Гривні України, на час ухвалення рішення суду, складає: 100 Доларів США / 797,60 Гривень України, а на час звернення до суду - 100 Доларів США / 763,0 Гривень України.

Курси валют на певний час підтверджуються відповідними повідомленнями НБ України.

Всього, у межах заявлених позовних вимог щодо валюти виконання зобов’язання, розміру боргу та валютного курсу, відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, виходячи з принципів диспозитивністі та змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, відповідач повинен сплатити позивачу 147905,07 грн.

Пред’явлення позовної вимоги щодо виконання зобов’язання в валюті України не суперечить ст. 99 Конституції України; ст. ст. 192, 524 ЦК України та відповідає п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» щодо валюти кредитних операцій, платіжних засобів на території України та права суду, а не обов’язку, стягнути за договором валютного кредитування суму боргу в іноземній валюті.

Викладені у позовній заяві обставини повністю підтверджуються матеріалами справи та наданими позивачем доказами. Факт отримання кредиту і наявність боргу також підтверджений відповідачем.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, у встановлені строки, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідно до ст. ст. 549, 610, 611, 1054 ЦК України, боржник за кредитним договором, повинен повернути суму отриманого кредиту, у строк встановлений договором, сплатити встановлені договором відсотки по ньому, а у разі порушення зобов’язання – сплатити штрафні санкції.

Крім цього, відповідно до ст. 1050 ЦК України, у разі прострочення повернення чергової частини позики позичальнику, останній має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. ст. 1048, 1058 ЦК України.

Враховуючи викладені обставини, у відповідності до ст. ст. 14, 15, 16 ЦК України, позовні вимоги первісного позивача підлягають повному задоволенню, а цивільне право – захисту.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договорів кредитування та застави недійсними, у своїй зустрічній позовній заяві, в обґрунтування заявлених позовних вимог, відповідач посилається на положення Господарського кодексу України та законодавство, яке регулює ліцензування певних видів господарської діяльності. Посилання відповідача на законодавство, яке регулює сферу господарських відносин не є обґрунтованим, так як договір з ним був укладений як з фізичною особою. Не підлягають задоволенню позовні вимоги за зустрічним позовом, так як вони не ґрунтуються на законі, а укладені договори кредитування та застави рухомого майна відповідають: ст. ст. 14, 192 – 193, ч. 3, ст. 533, ст. ст. 1048 – 1049, 1054 – 1055 ЦК України. А первісний позивач діяв у відповідності до: ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»; ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; ст. ст. 546 – 548, 572, 574, 576 – 577 ЦК України; ст. ст. 5, 11, 13 Закону України «Про заставу».

Судові витрати по справі повинні бути покладені на відповідача.

Керуючись: ст. 99 Конституції України; ст. ст.: 14, 15, 16, 192 – 193, 524, 525, 526, 530, 533, 546-549, 553, 554, 572, 574, 576 – 577, 589 – 590, 610, 611, 1048, 1054, 1050, 1055 ЦК України; ст. ст.: 5, 11, 13, 19, 20 Закону України «Про заставу»; ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»; ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; ст. ст.: 3, 10, 11, 57, 60, 79, 81, 88, 208 – 209, 169, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги філії «Придніпровського регіонального управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь філії «Придніпровського регіонального управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» сто сорок сім тисяч дев’ятсот п’ять гривень 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь філії «Придніпровського регіонального управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в сумі одну тисячу сімсот двадцять дев’ять гривень.

Повернути з відповідного бюджету на користь філії «Придніпровського регіонального управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», надлишкову сплачену суму судового збору, у розмірі десять гривень 45 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання договорів кредитування та застави не дійсними, – відмовити.

Судові витрати сплачені ОСОБА_3 під час звернення до суду із зустрічною позовною заявою, в сумі сорок п’ять гривень 50 копійок, – покласти на позивача.

На рішення суду протягом 10 днів може бути подана заява про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковане суддею у нарадчій кімнаті і є оригіналом.

Суддя Світловодського міськрайсуду

Кіровоградської області ОСОБА_4