Рішення № 85641170, 14.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3809/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної соціальної служби України, Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання порушення права на власність, визнання дій незаконними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної соціальної служби України, Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про:

- визнання порушення права на власність ОСОБА_1 , як інваліда війни 1 групи на володіння щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня за 2019 рік, встановленою Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту" №367-ХІV від 25.12.1998 в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, через порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правових висновків остаточних рішень Європейського суду з прав людини, в пункті 23 у справі "Сук проти України", (CASE OF SUK v. UKRAINE; Заява №10972/05; остаточне рішення від 10.03.2011), в пункті 23 у справі "Кечко проти України" (Kechko v. Ukraine, Заява №63134/00) - (якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним), що порушує права позивачки ОСОБА_1 як людини;

- визнання незаконними сумісних (солідарних) дій і одночасно сумісної бездіяльності Державної соціальної служби України, Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради у зв`язку з їх пасивною поведінкою відносно реалізації своїх повноважень щодо контролю відповідних органів виконавчої влади для забезпечення соціальних гарантій особам - ветеранам війни - інвалідам війни, які захищали Батьківщину, через порушення законних інтересів ОСОБА_1 стосовно виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2019 рік розміром 10 мінімальних пенсій за віком (1497*10) = 14970 грн, відповідно до чинної норми прямої дії статті 13, частини 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та висновків в постанові Верховного Суду України від 11.11.2008 у справі №21-84во08, на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.06.2005, яке підтверджує статус ОСОБА_1 , як ветерана війни - інваліда війни 1 групи та документів, що свідчать про безпосередню участь ОСОБА_1 у захисті Батьківщини: - партизанський квиток №15019, - орденська книжка "За мужність" серія НОМЕР_2 №168379, - посвідчення до медалі "Захиснику вітчизни" серія НОМЕР_3 , з урахуванням вимог частини 5 статті 17, частини 2 статті 19 Конституції України та правових висновків Конституційного Суду України в рішеннях від 18.12.2018 №12-р/2018, від 01.12.2004 №20-рп/2004, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо права власності, які гарантують та захищають право ветерана війни від незаконних дій та однозначно бездіяльності органів влади;

- стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів за незаконні дії та бездіяльність з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як установи соціального захисту, яка безпосередньо відповідає за щорічні виплати допомоги до 5 травня ОСОБА_1 з метою забезпечення відшкодування шкоди, яка виникла через неповну виплату щорічної допомоги до 5 травня в 2019 році загальним розміром 11120 грн (14970 грн - 3850 грн) на підставі доказу - відповіді Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 23.09.2019 №08-09/7837 до позивачки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що має статус ветерана війни- інваліда війни І групи та у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, розмір якої повинен становити десять мінімальних пенсій за віком, що складає у 2019 році 14970 грн. Всупереч даній нормі, грошову допомогу розраховано та виплачено позивачу у розмірі 3850 грн. ОСОБА_1 , посилаючись на Конституцію України, рішення Конституційного Суду України, зокрема від 22.05.2008 №10-рп/2008, вказує на те, що Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради при обчисленні розміру її грошової допомоги неправомірно застосовано постанову Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2019 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки норма вказаної постанови Кабінету Міністрів України прямо суперечить нормі Закону та суттєво звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача, гарантованих Конституцією та законами України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, залучено Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

24.10.2019 до суду від Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 Зазначає, що на час здійснення позивачу виплати спірної допомоги положення пункту 26 розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в установленому порядку не визнавалися, тобто були діючими. Таким чином, оскільки розмір виплати разової допомоги до 5 травня в 2019 році чітко врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 №237, підстави для виплати вказаної допомоги позивачу у заявленому нею розмірі відсутні. Крім цього, до повноважень та функцій Департаменту не входять питання нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня (а.с. 38-41).

28.10.2019 до суду від Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 Зазначає, що виплата щорічної грошової допомоги позивачу у 2019 році проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою затверджена категорія інваліда війни І групи - отримувача допомоги та встановлений чіткий розмір допомоги у сумі 3850 грн. Поряд з цим, щорічну виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня проводить Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області. Управління не має рахунків, по яких проводиться фінансування та виплата щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня. Встановлення розміру щорічної грошової допомоги та виділення додаткових коштів для її виплати також не входить до компетенції Управління (а.с. 45-48).

Державна соціальна служба України правом на надання відзиву, а Уповноважений Верховної Ради України з прав людини правом на надання письмових пояснень не скористались.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 4).

18.09.2019 позивач через свого представника звернулася до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради із заявою, в якій просила звернутися до центрального органу виконавчої влади для вирішення питання щодо нарахування та виплати до 30.09.2019 ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік в розмірі, встановленому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновків Конституційного Суду України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 (а.с. 49).

Листом від 23.09.2019 №08-09/78-37 Управління повідомило позивача про те, що виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік їй була проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 №237, а саме в розмірі 3850 грн як інваліду І групи. Щорічне нарахування та виплату вищевказаної допомоги проводить Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області. Крім того, Управлінням підготовлено та направлено на адресу Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації запит від 20.09.2019 за №08-09/7817 стосовно нарахування та проведення виплати до 30 вересня відповідного року разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік в розмірі, встановленому в статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновків Конституційного суду України викладених у рішенні від 18.12.2018 за №12-р/2018 (а.с. 50).

За змістом наявної у матеріалах справи відповіді Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 18.10.2019 на запит Управління від 20.09.2019 правові підстави для звернення Департаментом до центрального органу виконавчої влади для вирішення питання нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік в розмірі 14790 грн з урахуванням висновків Конституційного Суду України у рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 відсутні, оскільки питання виплати вказаної допомоги врегульоване постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 №237, розміри виплати в цій постанові встановлені в конкретному розмірі і є незмінними, неконституційною вказана постанова не визнавалася (а.с. 52).

Позивач не погоджуючись із розміром виплаченої їй допомоги до 5 травня за 2019 рік в сумі 3850 грн та вважаючи, що вона має право на отримання вказаної допомоги у розмірі 14790 грн, звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 25.12.1998) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI частину п`яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Частиною 1 статті 17-1 вказаного Закону встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Законом України від 28.12.2014 №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону №79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.03.2019 №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі - Постанова №237), згідно якої, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2019 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3850 гривень.

Вказані положення постанови Кабінету Міністрів України №237 є чинними, та не визнані неконституційними.

Тож, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 №4-зп у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то в даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожному достатнього життєвого рівня.

Конституційний Суд України виходив із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов`язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може змінюватись державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Положення Закону України від 28.12.2014 №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2018 №237, яка прийнята на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, отже вони підлягають застосуванню при визначенні суми допомоги до 05 травня у 2019 році.

Поряд з цим, суд також вважає за доцільне зауважити, що виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2019 році в розмірі 3850 грн здійснювали не відповідачі у справі, а Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, зарахування коштів в сумі 3850 грн проведено 03.04.2019 на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у відділенні ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 42).

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Державної соціальної служби України (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601), Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Ціолковського, 47, м. Полтава, Полтавська область, 36023, код ЄДРПОУ 03195234), Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (вул. Ст. Халтуріна, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 03195240), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008) про визнання порушення права на власність, визнання дій незаконними та стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава