Рішення № 85641074, 13.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4098/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: вул. просп. Повітрофлотський 6, м. Київ, 03168) про визнання протиправним висновку та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в якому позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п. 3 Протоколу №32 від 15.03.2019) про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням Позивачу II групи інвалідності ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому первинно II групи інвалідності ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому встановлено другу групу інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.03.2015 р. під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, а з 03.12.2018 року під час повторного огляду органами МСЕК встановлено 80% втрати працездатності, та встановлено первинну II групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Тобто днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року є 03.12.2018 року. Згідно протоколу № 32 від 15 березня 2019 року надано висновок, що зміна групи у позивача відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності не відповідає дійсності, тому відповідач виніс протиправне рішення чим порушив законне право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідно до ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником відповідача 26.07.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 03168024 00834.

Ухвалою суду від 16.07.2019 року зупинено провадження у справі до надання Міністерством оборони України матеріалів особової справи ОСОБА_1 .

12.08.2019 року за вх. № 28915/19 за підписом представника Міністерства оборони України М. Кравчук (за довіреністю), надано відзив на адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі-Закон № 2011-ХІІ). Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено виплату одноразової грошової допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. При цьому, згідно ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Крім того, в прохальній частині відзиву відповідач просить суд здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

22.08.2019 р. через канцелярію суду за вхід. № 30092/19 надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема зазначено, що позивач категорично не згоден із вказаною правовою позицією відповідача та вважаю її помилковим трактуванням норм матеріального права, якими встановлено підстави призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців. Зокрема, п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення -(контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби. Згідно виписки з акту огляду обласної медико-соціальної експертної комісії №2 серія 12ААБ № 040957 від 03.12.2018 року, ОСОБА_1 як військовослужбовцю, первинно встановлено другу групу інвалідності, у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

Щодо вказаного клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Слід зазначити, що клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін заявлено представником відповідача у прохальній частині відзиву та зовсім не містить обґрунтування.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема,:

якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (ч. 6 ст. 262 КАС України).

Вирішуючи клопотання, суд вважає за доречне звернути увагу на висновки ЄСПЛ, зазначивши наступне.

Так, у п. 44 Рішенні ЄСПЛ від 13.03.2018 у справі «Mirovni Inљtitut v. Slovenia» проти Словенії зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Винятковий характер обставин, що можуть бути підставами для відмови в усному розгляді великою мірою залежить від характеру проблеми, що вирішується компетентним національним судом, а не від частоти виникнення таких ситуацій (Miller v. Sweden (Міллер проти Швеції), § 29; Martinie v. France (Мартіньє проти Франції), § 41). Суд також постановив, що відмова у розгляді може бути обґрунтованою у справах, що стосуються лише правових питань обмеженого характеру (Allan Jacobsson v. Sweden (Аллан Якобсон проти Швеції), §§ 48-49; Valovа and Others v. Slovakia (Валова та інші проти Словакії), §§ 65-68) або які не несуть певної складності (Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії)); «Speil v. Austria (Шпайль проти Австрії).

В судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визнав як такі, що випливають з фрази «передбачено законом», є наступні:

будь-яка норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатись розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав.

З огляду на критерії, напрацьовані ЄСПЛ, на думку суду, правові норми ст. 12, 257-262 КАС України сформульовані з достатньою точністю, що свідчить про можливість для позивача передбачити, що справа буде розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Так, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 15.07.2019 року суд, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, дійшов висновку, що дана адміністративна справа згідно ст. 12, 257-262 КАС України, відноситься до справ незначної складності.

Відтак, відсутні підстави для задоволення клопотання, щодо виклику учасників справи та розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

17.10.2019 року на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2019 року відповідачем надано матеріали особової справи позивача.

Дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером, в період з 28.01.2015 по 20.02.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується довідкою від 23.03.2015 року № 303/22/7/140 та посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_2 виданого 25 травня 2015 року.

Факт участі Позивача у бойових діях підтверджується Витягом з наказу керівника сектору «С» від 03.02.2015 року № 36 та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 26 від 03.03.2015 року згідно яких 18.02.2015 під час виходу з м. Дебальцево Позивач отримав акубаротравму, струс головного мозку, ЗЧМТ, Витяг з наказу керівника сектору «С» від 28.02.2015 року №18 «Про поранення (травмування) особового складу пункту управління сектору «С»».

Згідно Довідки військово-лікарської комісії ВМКЦ Південного регіону від 11.03.2015 року № 590, підтверджено що травма ТАК пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно довідки обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 10 ААА № 125578 від 16.03.2015 року Позивачу встановлено 25 % втрати працездатності без встановлення інвалідності. Виплата склала 21315 грн.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я 03.12.2018 року позивачу згідно довідки обласної медико-соціальної експертної комісії №2 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 10 ААА № 128026 від 03.12.2018 року встановлено 80 % втрати працездатності, та згідно Виписки з акту огляду обласної медико-соціальної експертної комісії №2 серія 12ААБ № 040957 від 03.12.2018 року первинно встановлено другу групу Інвалідності, у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

12.12.2018 року ОСОБА_1 видане посвідчення інваліда війни 2 групи серія НОМЕР_3 , відповідно до якого він має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни -інвалідів війни. Термін дії до 01.01.2020 року.

ОСОБА_1 12.02.2019 року через Одеський обласний військовий комісаріат звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності II групи внаслідок травми, так пов`язаної із захистом Батьківщини, ступені втрати професійної працездатності 80%.

Розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум визначених п. 3 Протоколу №3 2 від 15.03.2019 дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , якому 16.03.2015 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням військової служби , що сталося, а 03.12.2018 року під час огляду МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Правовими підставами відмови в призначенні одноразової грошової допомоги комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум вважає абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Зазначивши, що зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, та що допомога у зв`язку з встановленням II групи інвалідності виплачена в сумі 21 315,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону №2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону №2011-XII встановлені права військовослужбовців, в тому числі і право на одноразову грошову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст.16 Закону №2011-XII встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Пунктом 4 ч. 2 ст.16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 2 ст. 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Згідно ч.4 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Частиною 9 ст.16-3 Закону №2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, на час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлювався Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою КМУ від 25.12.2013р. №975 (далі - Порядок №975).

Абзацом 2 п. 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Диз`юнкція (лат. Disjunctio - розділення) (операція OR) - двомісна логічна операція, що має значення «істина», якщо хоча б один з операндів має значення «істина». Операція відображає вживання сполучника «або» в логічних висловлюваннях. Диз`юнкція є бінарною операцією, тобто, має два операнда. Запис може бути префікс ним - знак операції стоїть перед операндами, інфіксним - знак операції стоїть між операндами або постфікс ним - знак операції стоїть після операндів.

Іншими словами, строга диз`юнкція це складне судження, що приймає логічне значення істини тоді і тільки тоді, коли істинно тільки одне з вхідних в нього суджень.

Отже, застосування у абз. 2 п. 3 Порядку № 975 сполучника «або» між двома підставами:

1. у разі встановлення інвалідності;

2. ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є логічним розділенням складного судження на дві «істини».

В цьому контексті суд вважає за можливе звернутись до прецедентної практики ЄСПЛ щодо якості закону. Європейський Суд в своїй судовій практиці характеризує якість закону:

правове положення може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи.

Основним моментом в спірних правовідносинах є те, що позивач звернувся за призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено інвалідність ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, а не з підстав зміни відсотку втрати працездатності.

Судом встановлено, що 16.03.2015 року позивачу встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Натомість, 03.12.2018 року під час повторного огляду позивачу встановлено 80% втрати працездатності та II групу інвалідності. Тобто, інвалідність позивачу встановлено вперше саме 03.12.2018 року і саме з цієї дати у позивача виникло право отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що позивачу встановлено інвалідність, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Суд також враховує, що закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VІІІ), яким був доповнений п.4 ст.16-3 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, набрав чинності з 01.01.2017 року.

Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум винесено згідно приписів пункту 4 статті 16-3 Закону яким встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми, а разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється та п. 8 Порядку, яким встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико - соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Під час огляду 16.03.2015 року обласною медико - соціальною експертною комісією №2, відповідно до довідки серії 10 ААА №125578 позивачу встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності.

За рапортом позивача та висновком комісії Міністерства оборони України позивачу була призначена та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 21315 грн.

У подальшому позивачу під час огляду 03.12.2018 року обласною медико - соціальною експертною комісією №2, відповідно до довідки серії 12 ААБ №040957 позивачу встановлено II групу інвалідності.

Після звернення позивача до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому II групи інвалідності, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, якому 16.03.2015 року встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби та виплачена одноразова грошова допомога.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, початком дворічного терміну, який встановлено законодавцем для забезпечення можливості отримання такої грошової допомоги є дата первинного встановлення факту втрати працездатності - незалежно від того, чи призвела вона до інвалідності, чи лише до втрати працездатності без встановлення такої. Відповідно, з моменту первинного встановлення факту втрати працездатності почався сплив дворічного терміну, і можливість отримання грошової допомоги в більшому обсязі пов`язано з встановленням інвалідності, чи більш високого її ступеню саме протягом вказаних двох років.

Міністерство оборони України наголошує, що позивачу первинно втрату працездатності було встановлено 16.03,2015 року (25%) та позивач реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги. Під час огляду 03.12.2018 року позивачу була встановлена II група інвалідності, тобто через 3 роки 9 місяці, після первинного огляду, з урахуванням імперативних приписів, що містяться пункті 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011 - XII та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою КМУ №975, у позивача відсутнє право на одноразову грошову допомогу.

Суд зазначає, що огляд позивача МСЕК, як в першому випадку так і в другому відбувався у зв`язку з отриманням однієї і тієї травми, що була отримана 18.02.2015 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, з урахуванням ст. 58 Конституції України, норма Закону №1774-VІІІ, яка набрала чинності 01.01.2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 03.12.2018 року і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 20.03.2018 по справі №295/3091/17.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно встановлено відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а тому прийнятий відповідачем висновок про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням позивачу II групи інвалідності ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини підлягає скасуванню, а позовні вимоги за даним позовом - задоволенню.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним висновку та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п. 3 Протоколу №32 від15.03.2019) про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням Позивачу II групи інвалідності ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому первинно II групи інвалідності ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому встановлено другу групу інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Токмілова Л.М.

.