Рішення № 85640984, 13.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2019 р. № 400/2551/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування наказу від 11.07.2019 р. № 309/46; поновлення на посаді, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати незаконним та скасувати Наказ 309/46 від 11.07.2019 року Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ: 41210506) про звільнення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), з посади начальника відділу контролю та нагляду за благоустроєм департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради;

- поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на посаді начальника відділу контролю та нагляду за благоустроєм департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (код Є ДРПОУ: 41210506);

- стягнути судові витрати з відповідача - Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ: 41210506) в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп. на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платика податків: НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 04.09.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваний наказ є протипранвим та підлягає скасуванню, оскільки підстави визначені відповідачем для звільнення ОСОБА_1 з посади є необгрунтованими та такими, що істотно порушили гарантовані конституційні права та свободи позивача, що закріплені в ст.62 Конституції України. Відповідно до цієї норми, оосба вважається невинуватою у вчинені злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. На час звернення до суду з даним позовом вироку по справі щодо кримінального провадженя по справі № 487/7618/18, яке відкрито Заводським районним судом м.Миколаєва 08.11.2018 року не має, тому вина позивача в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) не доведена.

Крім того, позивач вважає, що він не порушував Присяги посадової особи місцевого саморядування, оскільки висновки Акту службового розслідування не містять фактичних підстав (доказів) щодо вчинення позивачем будь-якого дисциплінарного або іншого правопорушення.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що позивачем було допущено порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування, що виразилось ним в проступку проти інтересів служби. При винесенні оскаржуваного наказу відповідач також керувався матеріалами проведеного службового розслідування, що проведилось Комісією з проведення службового розслідування відносно начальника відділу контрролю та нагляду за благоустроєм Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ОСОБА_1 , та фактом порушеного кримінального провадження № 42018151030000134 про підозру у вчиненні крмінального праовпрушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Наказ про звільнення позивача винесений відповідачем з урахуванням всіх обставин справи, що склалася та відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 24.04.2018 року відповідно до наказу №09/29 Департаменту фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради ОСОБА_1 (далі - Позивач) був переведений на посаду начальника відділу контролю та нагляду за благоустрієм департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

ОСОБА_1 , займаючи посаду начальнику відділу контролю та нагляду за благоустроєм департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради, є посадовою особою місцевого самоврядування, має 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування, віднесений до п`ятої категорії посад, відповідно до статті 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

11.07.2019 року директором Департаменту фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради ОСОБА_2 було видано наказ № 09/45 про звільнення з посади начальника відділу контролю та нагляду за благоустроєм департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради ОСОБА_1 на підставі абзацу 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Підставою, як зазначено в оскаржуваному наказі став акт службового розслідування від 27.06.2019 року.

Позивач вважає, що вказаний наказ є незаконним та таким, що порушує його права, а відтак підлягає скасуванню.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив слідуюче.

Згідно тверджень відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву, з урахуванням досудового розслідування по кримінальному провадженню №42018151030000134 від 08.11.2018 та повідомлення 15.11.2018 ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, наказом директора департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради від 13.05.2019 № 08/13 відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 (далі Порядок № 950), створено комісію з проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 та затверджено її склад.

13.05.2019 ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку було ознайомлено із вказаним вище наказом.

Цим же наказом від 13.05.2019 № 08/13 у відповідності до п. 4 Порядку № 950 ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади на час проведення службового розслідування з 13.05.2019, але не пізніше ніж до 12.07.2019.

За результатами службового розслідування згідно акту службового розслідування від 27.06.2019 року встановлено, що 08.11.2018 до Єдиного реєстру досудових рослідувань (далі - ЄРДР) за № 42018151030000134 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. 23.11.2018 року ОСОБА_1 Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/7618/18 відсторонено від посади начальника відділу контролю та нагляду за благоустроєм департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради строком на 2 місяці - до 22.01.2019 включно. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06.12.2018 у справі № 487/7618/18 Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.11.2018 у справі № 487/7618/18 скасовано, постановлено нову, якою ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника відділу контролю та нагляду за благоустроєм департаменту внутрішнього фінансового тролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради строком на два місяці.

Згідно з листом Заводського районного суду м. Миколаєві від 31.05.2019 за вих. № 487/1745/19/4474/2019 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов оювинувальний акт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України станом на 29.05.2019 кримінальна справа відносного обвинуваченого ОСОБА_1 не розглянута.

Отже, суд звертає увагу, що вироку суду по справі № 487/7618/18 відносно позивача станом на день винесенні судового рішення в адміністративній справі № 400/2551/19 не має.

26.07.2019 року адвокат Мацко В.В. звернувся за адвокатським запитом за вих. №234-О7/А3 до відповідача про надання акту службового розслідування від 27.06.2019 року відносно ОСОБА_1 та копії наказу про звільнення ОСОБА_1

05.08.2019 року адвокат позивача отримав інформацію, яка містилася у адвокатському запиті за вих. №234-О7/А3 від 26.07.2019 року.

Згідно оскаржуваного акту зазначено, що ОСОБА_1 звільнений з підстав абзацу 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а саме - порушення посадовою особою присяги, передбаченого ст. 11 зазначеним вище Законом.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно статті 11 вказаного вище Закону, громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу встановленого змісту. Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.

Статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін (стаття 13 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

У частині другій статті 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" наведено текст Присяги посадових осіб місцевого самоврядування.

При цьому, з тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки посадової особи місцевого самоврядування закладені етичні, правові та службово- дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, посадова особа місцевого самоврядування покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження служби. Таким чином, припинення служби в органах місцевого самоврядування у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність службових осіб місцевого самоврядування можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Пунктом 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджений постановою КМ України, від 13.06.2000 № 950 (далі - Порядок № 950) визначено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем`єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Пунктом 8 Порядку № 950 передбачено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов`язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань).

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Відповідно до п. 9 Порядку № 950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.

Суд звертає увагу на ту обставину, що на дату складання акту про службове розслідування від 27.06.2019 року, який став підставою звільнення з посади, ОСОБА_1 жодного дисциплінарного проступку не вчиняв, а факти викладені в акті не підтверджені належними доказами.

Як вбачається з акту службового розслідування від 27.06.2019 року відносно ОСОБА_1 , комісія посилалася на нібито порушення, яке мало місце 08.11.2018 року, а сам вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення застосовано 11.07.2019 року, тобто після спливу 8-ми місяців. При цьому в акті, який слугував підставою звільнення не було зроблено жодного висновку, щодо можливості застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення.

Крім того, посилання відповідача, які стали підставою для звільнення, на кримінальне провадження, що порушено відносно позивача, є передчасними та безпідставними виходячи з такого.

Станом на день складання та підписання позивачем акту службового розслідування відносно ОСОБА_1 не було та на сьогодні не має обвинувального вироку суду, який набрав законної сили. Матеріали адміністративної справи № 400/2551/19 не містять такого вироку суду.

В даному випадку, суд вважає, що були порушені гарантовані конституційні права та свободи людини, які закріплені в ст. 62 Конституції України. Відповідно до цієї норми особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню. Доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Вказана обставина, засвідчує, що комісія складаючи та підписуючи акт службового розслідування від 27.06.2019 року відносно ОСОБА_1 порушила приписи ст. 19 Конституції України, яка закріплює, що органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд вважає, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, посилаючись на нібито встановлені факти та обставини, викладені в акті службового розслідування (що нібито ОСОБА_1 отримав неправомірну вигоду).

Неправомірним на думку суду є також те, що в акті від 27.06.2019 року про службове розслідування відносно ОСОБА_1 комісія зазначила, що ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції».

Стверджуючи про наявність в діях ОСОБА_1 порушення ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» необхідно чітко зазначити об`єктивну сторону цього порушення, тобто безпосередньо вираження порушення (дія чи бездіяльність). Вказана норма, на яку робиться посилання в акті, містить де кілька видів порушень. Без визначення об`єктивної сторони та її характеристики не можливо конкретизувати й саме правопорушення, що порушує принцип юридичної визначеності.

Отже, суд приходить до висновку, що наказ відповідача від 11.07.2019 року № 309/46 винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та порушує гарантовані Коституцією права та свободи позивача.

Згідно із п. “а” ч. 2 ст. 9 Міжнародної організації праці № 158 “Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця” 1982 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 3933-ХІІ від 04.02.1994, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Статтею 4 Конвенції закріплено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника, або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині оскарження наказу відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу з відповідача в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп., суд зазначає таке.

До матеріалів справи позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 087/08-АС від 05.08.2019р., копію свідоцтва про право заняття адвокатської діяльністю адвоката Мацко В.В. та ордер адвоката серії ОД № 441239.

Пунктом 4.2 розділу 4 вказаного вище Договору визначено, що клієнт ( ОСОБА_1 ) сплачує адвокату (Мацко В ОСОБА_3 В.) завдаток в розмірі 6500грн. при підписанні договору. Передання завдатку підтверджується підписами сторін у даному договорі. Залишок суми у розмірі 53 500грн. клієнт сплачує протягом 10 днів з дня винесення рішення у справі, зазначеній у п.2.1.2 цього договору (а.с.14).

Виходячи зі змісту пункту 4.2 розділу 4 вказаного договору, суд виходить до того, що сторони (позивач та його адвокат) при підписанні договору домовились про порядок оплати правничої дпомоги. Отже, правова допомога в розмірі 6500грн. (завдаток) сплачена клієнтом адвокату при підписанні договору.

Тобто, фактичні витрати позивача на правничу допомогу склали 6500грн.

Суд зазначає, що не понесені фактично витрати, а тільки заплановані витрати не можуть бути стягнуті з відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення вимоги позивача про стягнення судових витрат в розмірі 60000грн. обгрунтовуючи тим, що розмір витрат на правничу допомогу позивачем не підтверджений належними доказами, сам розмір витрат є неспівмірним зі складністю даної справи та виконаними адвокатом послугами. Також, розмір витрат є неспівмірним в порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, суж з урахуванням заперечень відповідача, вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення судових витрат з департаменту підлягає часткового задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 6500грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, сплата яких підтверджується договором про надання правничої допомоги № 087/08-АС від 05.08.2019р., що міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. 9, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41210506) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ 309/46 від 11.07.2019 року Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 41210506) про звільнення ОСОБА_1 (ідентитифікаційний код НОМЕР_1 ), з посади начальника відділу контролю та нагляду за благоустроєм департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради.

3. Поновити ОСОБА_1 (ідентитифікаційний код НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу контролю та нагляду за благоустроєм департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (код Є ДРПОУ 41210506).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41210506) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов