Рішення № 85640917, 14.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 листопада 2019 р.справа № 400/1754/19

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: Ястреби С.С.,

у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаМиколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

про1) визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2018/000019/1 від 10 грудня 2018 р.; 2) визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2018/00096 від 10 грудня 2018 р.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2018/000019/1 від 10 грудня 2018 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2018/00096 від тієї ж дати.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним. 4 грудня 2018 р. у Федеративній Республіці Німеччина (надалі - ФРН) ним за 7 200,0 євро був придбаний автомобіль, який своїм ходом доставлений до митного поста на території України. Для митного оформлення 10 грудня 2018 р. відповідачу подана електронна митна декларація № UA504170/2018/010625, в якій вартість автомобіля задекларована за ціною договору, тобто 7 200,0 євро. Відповідач не погодився з такою митною вартістю та відмовив в прийняття митної декларації, одночасно відкоригувавши митну вартість автомобіля за резервним методом, виходячи з ціни на аналогічні автомобілі, в результаті чого митна вартість автомобіля збільшилась до 8 598,28 євро. Позивач наполягає, що ним для митного оформлення були подані всі наявні документи, які не містили будь-яких неточностей або розбіжностей, які б давали Митниці підстави для обґрунтованого сумніву в заявленій митній вартості. Крім того, з спірних рішень Митниці вбачається, що ним поставлена під сумнів митна вартість не самого автомобіля, а решта складових митної вартості, як-то: витрати на транспортування, витрати на зняття з обліку автомобіля в країні походження, оплата послуг брокера та агента за представництво інтересів за кордоном, тощо, але такі витрати позивач не поніс і взагалі вони не є складовою митної вартості. Відповідачем не враховано, що вживаний автомобіль річ з настільки індивідуальними ознаками, що її порівняння з іншими аналогічними автомобілями, безпідставне.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив в його задоволенні відмовити. На думку відповідача, позивач не подав документів, які б підтверджували факт оплати вартості автомобіля, так як поданий ним рахунок-фактура не є первинним документом, що підтверджується інформаційним листом ДФС України від 28 вересня 2015 р. Крім того, позивач не подав документів, які б підтверджували транспортні витрати, які були включені ним до складу задекларованої митної вартості. На підставі цього, Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості автомобіля, для чого була використана інформація з довідника "SuperSchwacke", відповідно до якого актуальна вартість автомобіля в країні експорту з подібними до заявлених позивачем характеристик, становить 8 598,28 євро. Відповідач звернув увагу на те, що за твердженням позивача, автомобіль має пошкодження лакофарбового покриття, але у висновку експерта вказано про відсутність таких пошкоджень. Також, у зв`язку з тим, що позивач подав нову митну декларацію, в якій задекларував митну вартість автомобіля за резервним методом, визначеним Митницею, спір щодо законності рішень відповідача, які є предметом спору в даній справі, припинив існувати, так як фактично позивач погодився з відповідачем щодо митної вартості автомобіля на рівні 8 598,28 євро (а. с. 48-59).

Суд відзначає, що за приписами ст. 162 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Частина 4 цієї ж статті передбачає, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідач, всупереч цим вимогам, доказів надіслання (вручення) відзиву позивачу не подав.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що рахунок-фактура є первинним документом, так як містить всі необхідні реквізити, а тому відповідач був зобов`язаний прийняти його до уваги. Відповідачем безпідставно не враховано висновок експерта, в якому підтверджена задекларована позивачем вартість автомобіля в розмірі 7 200,0 євро. Вважає безпідставним використання Митницею довідника "SuperSchwacke" (а. с. 69-72).

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав на обґрунтованість використання ним довідника "SuperSchwacke" (а. с. 78-81).

Стосовно відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, суд зауважує, що вони надійшли вже після проведення судового засідання, а тому не були досліджені та оголошені під час його проведення, що за правилами ст. 90 ч. 1 КАС України виключає можливість їх оцінки судом.

Позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 64).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені в його заявах по суті справи.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

10 грудня 2018 р. ОСОБА_1 через митного брокера подав до Митниці електронну митну декларацію № UA504170/2018/010625 про ввезення автомобіля марки Volkswagen, модель Caddy, ідентифікаційні номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску (а. с. 12-13). Заявлена позивачем митна вартість склала 7 200,0 євро.

До митної декларації позивач долучив такі документи: рахунок-фактуру без номеру від 4 грудня 2018 р., акт про проведення огляду автомобіля від 8 грудня 2018 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 4 грудня 2018 р., калькуляцію транспортних витрат, висновок експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 10 грудня 2018 р., договір доручення, сертифікат відповідності, паспорт.

Під час митного оформлення, відповідач піддав сумніву митну вартість автомобіля, задекларовану позивачем, зокрема, на думку Митниці, не підтверджені всі складові митної вартості: транспортні витрати з розшифровкою маршруту, витрати понесені при знятті транспортного засобу з обліку, комісійні та брокерська винагорода, а транспортні витрати, визначені позивачем, не підтверджені документально. У зв`язку з цим на адресу митного брокера був направлений запит з вимогою про надання додаткових документів, які б підтверджували вищезазначені складові митної вартості (а. с. 33-34).

10 грудня 2018 р. митним брокером надано відповідь про відсутність інших документів, крім тих, які первинно подавались з електронною митною декларацією (а. с. 35).

10 грудня 2018 р. Митниця прийняла спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2018/000019/1 і одночасно винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2018/00096 (а. с. 36-39).

Під час визначення митної вартості товару, Митницею був застосований резервний метод, передбачений ст. 64 Митного кодексу України (надалі - МК України), на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами декларацій.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA504170/2018/000019/1, нова митна вартість автомобіля склала 8 598,28 євро.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів (ст. 58 МК України).

Відповідно до ст. 58 ч. 2 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2018/000019/1 свідчить, що відповідачем поставлена під сумнів не ціна автомобіля, а решта складових митної вартості, які, на думку відповідача, міг понести позивач, а саме транспортні витрати, витрати понесені при знятті транспортного засобу з обліку, комісійні та брокерська винагорода.

Відповідно до ст. 58 ч. 2 МК України відсутність підтвердження складових митної вартості, може бути підставою для відмови в застосуванні основного методу визначення митної вартості виключно у разі, коли їх обов`язковість прямо передбачена законом. В той же час, жодним нормативним актом не передбачена обов`язковість врахування у складі митної вартості вартість зняття автомобіля з обліку в країні походження.

Що стосується витрат на транспортування, то з матеріалів справи вбачається, що автомобіль прибув на митний піст власним ходом. В такому випадку, витрати на самостійний проїзд автомобіля до митного кордону, є побутовими витратами особи, яка придбала автомобіль, а не витратами на транспортування в розумінні ст. 58 ч. 10 п. 5 МК України.

Доводи Митниці про те, що рахунок-фактура не є первинним документом, помилкові, з огляду на таке.

Стаття 9 ч. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає такі обов`язкові реквізити первинного документа: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано рахунок-фактуру від 4 грудня 2018 р., відповідно до перекладу якого, сторони - "Мільц-Аутомобіле", від якого діє власник ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) і ОСОБА_1 склали рахунок-фактуру на автомобіль марки Volkswagen, модель Caddy, VIN-код НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 22 жовтня 2013 р., пробіг 99 120 км. Як зазначено в рахунку-фактурі сума в 7 200,0 євро отримана продавцем готівкою, а дата доставки відповідає даті цього рахунку (а. с. 14-15).

Таким чином, рахунок-фактура містить всі реквізити первинного документа, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": маються назва документа, його дата, реквізити сторін (продавця та покупця), ідентифікаційні дані автомобіля, його вартість та дату поставки покупцю.

Посилання відповідача на лист ДФС України від 28 вересня 2015 р. № 9062/Б/99-99-17-02-02-14 (http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-fizichnih-osib/print-64174.html) до уваги судом не приймаються, так як цей лист носить консультативний характер і не враховує подальші зміни до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг" від 3 листопада 2016 р. № 1724-VIII.

Також судом врахований і базовий принцип бухгалтерського обліку та фінансової звітності, закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Так, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містить застереження, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Стосовно даного спору цю норму, з урахуванням вищенаведеного принципу, слід розуміти таким чином, що не важливо яку назву має документ - якщо він містить всі дані, які дозволяють встановити учасників господарської операції, її сутність, то в такому випадку документ слід розглядати як первинний.

У відзиві відповідач послався на постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2018 р. у справі № 816/2396/17, в якій висловлена правова позиція про те, що у випадку, коли після прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, декларант подає нову декларацію, в якій самостійно обирає резервний метод визначення митної вартості товару, попередньо застосований митним органом, то в такому випадку правовий спір припиняється, що є підставою для відмови в позові (рішення Верховного Суду доступно за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/77506316).

В першу чергу слід зазначити, що правова позиція може бути висловлена лише в рішення суду, яким спір вирішено по суті. В той же час, вищезазначеним рішенням Верховного Суду лише задоволена касаційна скарга митного органу і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що позивач подавав нову митну декларацію, в якій без зауважень задекларував митну вартість автомобіля, раніше визначену Митницею.

Відповідно до ст. 77 ч. 1-2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 79 ч. 3 КАС України передбачає, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Ця ж норма повторюється і в ст. 162 ч. 4 п. 1 КАС України: до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідач до відзиву доказів на підтвердження обставин, на які він послався у своєму відзиві не надав, а тому суд знаходить їх недоведеними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави, передбачені МК України, для відмови позивачу у визначенні митної вартості автомобіля за ціною договору, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, який позивач сплатив в сумі 768,40 грн. (а. с. 4). Доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали. З урахуванням задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача в повній сумі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431) задовольнити.

2. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2018/000019/1, прийняте 10 грудня 2018 р. Миколаївською митницею ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431), визнати протиправним та скасувати.

3. Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2018/00096, прийняту 10 грудня 2018 р. Миколаївською митницею ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431), визнати протиправною та скасувати.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз