Рішення № 85640845, 14.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 р. № 400/945/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу для відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. Відповідач відмовив у наданні дозволу з тих підстав, що бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок с/г призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.

Вважаючи вказану відмову протиправною позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки, оскаржувана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги. Земельна ділянка, в яку входить оскаржувана земельна ділянка, включена до наказу Головного управління від 12.10.2018 №3 40 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов такого.

У квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача iз клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо вiдведення земельної ділянки у власнiсть для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

08.05.2018 року листом № Б-969l/1-25l/020-18 відповідач відмовив позивачу в наданнi дозволy на розроблення технічної документації з подальшою передачею у власнiсть земельної дiлянки. Позивач не погодившись з діями відповідача звернувся до суду. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду вiд 26.09.2018 року позов задоволено та зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 . На виконання судового рiшення вiдповiдач повторно розглянув заяву i 30.10.2018 року листом надав вiдповiдь про вiдмову в наданнi дозволy на вiдведення земельної дiлянки у власнiсть для ведення особистого селянською господарства, так як зазначена на картографiчних матерiалах доданих до заяви бажана земельна ділянка згiдно Наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській областi № 340 від 12.10.2018 року включена ло перелiкy земельних дiлянок сільськогосподарського призначення державної власностi для продажу прав на них, на земельних торгах.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вказує на таке.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. в ч. 3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідно до статей 122, 135-139 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 308 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру», клопотання Відділу у Кривоозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.09.2018 вих, 594/414-18 щодо включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставлятимуться на земельні торги Головним управлінням, як організатором земельних торгів, прийнято наказ від 12.10.2018 340 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах».

Статтею 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі, з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2 ст.135 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Згідно з ч.1 ст.136 Земельного кодексу України, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Згідно додатку 1 доданим позивачем до позову, вбачається, що земельна ділянка зазначена позивачем, входить до складу земельної ділянки щодо якої прийнято наказ від 12.10.2018 року № 349 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах".

Частина 3 статті 136 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Тобто, положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

Враховуючи вищевикладене, включення у передбаченому законодавством порядку спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.

Таким чином, у зв`язку з невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам Земельного кодексу України (така включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону), суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем доведено правомірність своєї відмови в задоволені заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник