Рішення № 85640797, 08.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.003752

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бойко Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 12.06.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ/ФС-2 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що висновок Головного управління Держпраці у Львівській області про допуск позивачем до роботи осіб без належних для цього підстав, якого відповідач дійшов в ході інспекційного відвідування позивача, є таким, що не підтверджений жодними належними та допустимими доказами. Позивач стверджує, що гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 не виконували трудових функцій, не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового, а послуги, що ними надавалися носили лише разовий характер. Отже, порушення позивачем вимог, зокрема, ст.24 КЗпП України не відповідає дійсності.

Ухвалою судді від 24.07.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді представник позивача усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 05.08.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

28.08.2019 року від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що оскаржуваною постановою про накладення штрафу №ЛВ2788/1553/АВ/ФС-2 від 12.06.2019 року уповноваженими посадовими особами накладено штраф на позивача на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору. Відповідач наголосив, що в ході інспекційного відвідування підприємцем не надано жодних підтверджуючих документів, які би свідчили про належне оформлення трудових відносин із працівниками ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ). Відповідач у відзиві також вказав, що факт праці цієї особи підтверджується відеофіксацією трудового процесу та поясненнями самих осіб, які зафіксовані відеозйомкою. А тому, на переконання відповідача, приймаючи оскаржуване рішення останній діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень.

17.09.2019 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні, що відбулося 23.09.2019 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, просила у позові відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, показання свідка, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, що засвідчується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата запису про реєстрацію – 20.03.2018 року, основний вид діяльності – 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору найму приміщення від 28.03.2018 року №28/03 позивач орендує нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 м.Львові з метою здійснення торгівлі промисловими товарами. Сторони не заперечують факту влаштування в таких приміщеннях магазину з одягом.

Також, матеріали справи містять докази використання позивачем праці залучених працівників – трудовий договір від 10.01.2019 року, що укладений ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , прийняття ФОП ОСОБА_2 на роботу ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 засвідчується повідомленням про прийняття працівників на роботу, поданого у січні 2019 року.

Окрім того, у матеріалах справи наявні правочини, вчинені позивачем, що мають форму договору цивільно-правового характеру – договір про надання послуг від 02.05.2019 року №1, що укладений між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець), а також договір про надання послуг від 02.05.2019 року №2, що укладений між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець). За такими договорами, зокрема, виконавці зобов`язалися надавати послуги консультанта з питань реалізації товару (п.1.2), сторони обумовили, що такі послуги не носять системного характеру (п.1.5), оплата за договором здійснюється відповідно до обсягу наданих послуг, який фіксується в акті приймання-передачі (п.3.1), а також сторони погодили, що такі договори не спричиняють виникнення між ними трудових правовідносин і виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника (п.8.9).

Судом також установлено, що 03.05.2019 року до ГУ Держпраці у Львівській області надійшла заява від 03.05.2019 року (вхідний №О-513) за підписом фізичної особи. У такій заяві заявник зазначає про факт перебування в трудових відносинах із ОСОБА_2 (працю в магазині шкіри «Actors») та стверджує про порушення при цьому своїх трудових прав зі сторони роботодавця (в частині роботи у вихідні та святкові дні, оплати праці, графіку роботи, тривалості робочого часту та ін.).

Наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 10.05.2019 року №1065-П було наказано інспекторам праці – головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м.Львові Макару В.А. та Кособуцькому ОСОБА_8 на підставі пп.1 п.5 Порядку за зверненням ОСОБА_6 від 03.05.2019 року №О-513 в термін з 11.05.2019 року по 13.05.2019 року провести інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ФОП ОСОБА_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 адреса: АДРЕСА_2 .

ГУ Держпраці у Львівській області було виписано направлення від 10.05.2019 року №1065 інспекторам праці – головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м.Львові Макару В.А. та Кособуцькому Я ОСОБА_9 для проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 адреса: АДРЕСА_2 , з 11.05.2019 року по 13.05.2019 року.

Як установлено судом, 11-13.05.2019 року, на підставі наказу від 10.05.2019 року №1065-П, направлення від 10.05.2019 року №1065 було проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_2 , про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ.

А саме, вказано, що у ході інспекційного відвідування за фактичною адресою ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , магазин одягу «Actors») 11.05.2019 року було виявлено за виконанням трудової функції (продаж товару) ОСОБА_10 , яка працює з 02.04.2019 року, та ОСОБА_11 , який стажується в магазині перший день, що за висновком акта підтверджується наданими поясненнями, які здійснювалися за допомогою відеофіксації. В акті також указано, що підприємцем у ході інспекційного відвідування не було надано жодних підтверджень того, що вказані працівники перебувають з ним у трудових відносинах.

У зв`язку з чим, в акті інспекційного відвідування від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ зафіксовано факт допуску ФОП ОСОБА_2 працівників ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) до виконання трудової функції без видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (на посаду) та повідомлення ДФС про новоприйнятих працівників.

Судом встановлено, що акт інспекційного відвідування від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ не було підписано об`єктом відвідування й такий акт, у зв`язку з неможливістю особистого вручення, було направлено ФОП ОСОБА_2 поштовим відправленням №7900058155442.

Рішенням від 22.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ/Тр/ІП, за результатом розгляду акта інспекційного відвідування від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ, було вирішено призначити справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 до розгляду на 05.06.2019 року за адресою: АДРЕСА_5 , про що було надано виклик від 24.05.2019 року №331/2/11-39.

За клопотаннями від 04.06.2019 року, 05.06.2019 року, 11.06.2019 року, поданими представниками ФОП ОСОБА_2 , розгляд справи про накладення штрафу відкладався.

Як слідує з матеріалів справи, 12.06.2019 року ГУ Держпраці у Львівській області було розглянуто справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ2788/1553/АВ/ФС-2, якою за порушення, що описане в акті від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ (допуск працівників ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) до виконання трудової функції без видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (на посаду) та повідомлення ДФС про новоприйнятих працівників), на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у сумі 250 380 грн.

Проте, не погоджуючись із накладенням штрафу, вважаючи, що інспекційне відвідування було проведене з порушеннями, а також, стверджуючи про відсутність яких-небудь порушень трудового законодавства, позивач оскаржила його за даним позовом.

У зв`язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, суд відзначає наступне.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин і позицій сторін, слід ствердити, що суду належить, зокрема, перевірити правомірність проведення інспекційного відвідування, здійснення його відповідно до приписів чинного законодавства України, перевірити чи було належним чином установлено відповідачем факт допущення ФОП ОСОБА_2 порушень трудового законодавства та, відтак, з`ясувати правомірність і законність притягнення останньої до відповідальності.

Суд відзначає, що спірні правовідносини врегульовані нормами Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 та іншими відповідними нормативними актами, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі – загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п.7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відтак, покладені на Державну службу України з питань праці повноваження щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю реалізуються як безпосередньо Держпраці, так і її територіальними органами, одним із яких є ГУ Держпраці у Львівській області.

Постановою Кабінету Міністрів від 26.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об`єкт відвідування), яка була чинна на час проведення спірного контрольного заходу (інспекційного відвідування).

Як визначено п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, зокрема, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Таким чином, слід резюмувати, що у разі наявності для цього підстав, зокрема, в разі надходження звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, територіальний орган Держпраці вправі призначити та провести контрольний захід у формі інспекційного відвідування, який здійснюється визначеними повноважними інспекторами праці.

У зв`язку з чим, суд погоджується з тим, що відповідач за наслідком отриманої скарги від 03.05.2019 року вхідний №О-513 вправі був призначити інспекційне відвідування з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю та провести його у відповідності до умов і в порядку, що визначені законом.

У цьому контексті суд відзначає, що в частині здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю чинне законодавство України також визначає наступні умови, які підлягають застосуванню при здійсненні відповідних заходів контролю.

Так, відповідно до п.8 Порядку №295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Як визначено пп.1 п.11 Порядку №295, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, інспектори праці за наявності службового посвідчення мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

За оцінкою суду, зазначені вище положення абз.2 п.8 і пп.1 п.11 Порядку №295 кореспондують ч.3 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та конкретизують положення п.«а» ч.1 ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, й дані норми визначають умови, за яких інспектор праці має право не повідомляти попередньо об`єкт відвідування про відповідний контрольний захід.

Однак, в означеному спорі відповідачем не було дотримано відповідних вимог чинного законодавства при проведенні інспекційного відвідування, за наслідком якого було прийнято оспорюване рішення.

А саме, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 .

При цьому, зважаючи на те, що предметом інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Львівській області було визначено саме перевірку дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків таке попереднє повідомлення є обов`язковим. Оскільки, виходячи зі змісту абз.2 п.8 і пп.1 п.11 Порядку №295, лише визначення предметом інспекційного відвідування виявлення неоформлених трудових відносин дозволяло би не інформувати про це об`єкт перевірки та лише за наявності підстав вважати, що повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (при цьому, крім відмінного предмета відвідування, у матеріалах даної справи відсутні також які-небудь належні й допустимі докази того, що інформування об`єкта перевірки могло завдати шкоди інспекційному відвідуванню).

Окрім того, п.3 Порядку №295 регламентує, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці. Відповідна форма та опис службового посвідчення інспектора праці затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 24.05.2017 року №866. Також, цим же пунктом передбачено, що Держпраці веде реєстр посвідчень інспекторів праці й посвідчення, щодо якого відсутня інформація в реєстрі посвідчень інспекторів праці, вважається недійсним.

Відповідно до п.9 Порядку №295, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження повноважень інспектора праці ОСОБА_13 , який здійснював інспекційне відвідування позивача, надано службове посвідчення від 13.11.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи. Однак, на розвороті такого службового посвідчення в графі «особистий підпис посадової особи __ М ОСОБА_9 » відсутній будь-який підпис і відсутній відтиск печатки, хоча наявність такої складової реквізитів службового посвідчення, а отже й необхідність їх заповнення, передбачена наказом Міністерства соціальної політики України від 24.05.2017 року №866.

Таким чином, суд приходить до висновку, що службове посвідчення інспектора праці ОСОБА_13 не є таким, що оформлене відповідно до встановленої Мінсоцполітики форми, а отже, воно не може підтверджувати його контрольні повноваження.

У цьому контексті суд відхиляє аргументи відповідача про те, що інформація про службове посвідчення інспектора праці ОСОБА_13 наявна в реєстрі посвідчень інспекторів праці, оскільки незважаючи на наявність цієї інформації в реєстрі, сам факт неналежного оформлення посвідчення є підставою для зазначеного вище висновку суду.

Більш того, як слідує з відеозапису, наданого відповідачем й досліджуваного судом у судовому засіданні, інспектор праці ОСОБА_13 пред`явив службове посвідчення у ході інспекційного відвідування лише особі, що назвалася ОСОБА_4 , натомість, докази пред`явлення службового посвідчення об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі відсутні.

Крім того, суд відзначає також, що відповідно до наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 10.05.2019 року №1065-П, направлення від 10.05.2019 року №1065 інспекційне відвідування повинні були здійснити інспектори праці – ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

При цьому, як вбачається з відеозапису, наданого відповідачем, інспектор праці ОСОБА_14 був присутній при відповідному контрольному заході (він був названий інспектором праці ОСОБА_13 ), однак, свого службового посвідчення об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі він теж не пред`являв.

Таким чином, суд підсумовує, що в даному випадку при здійсненні контрольного заходу (інспекційного відвідування) було порушено норми чинного законодавства щодо інформування про нього об`єкта відвідування та щодо підтвердження контрольних повноважень інспекторів праці.

У зв`язку з чим, суд підкреслює, що це безумовно призвело в т.ч. до порушення прав об`єкта відвідування, зокрема, таких як право: перевіряти наявність службового посвідчення; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності службового посвідчення; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта; вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок; бути поінформованим про свої права та обов`язки; бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб тощо (які визначені в п.14 Порядку №295, ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Також суд, дослідивши матеріали інспекційного відвідування, наголошує на тому, що для його проведення територіальним органом Держпраці було визначено інспектора праці ОСОБА_13 та інспектора праці Кособуцького Я.П ОСОБА_15 (про що зазначено вище).

У той же час, в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ зазначено лише про здійснення відповідного контрольного заходу інспектором праці ОСОБА_13 .

Також акт від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ підписаний лише цією посадовою особою відповідача (інспектором праці ОСОБА_16 В ОСОБА_17 .).

При цьому, яке-небудь належне обґрунтування причин не зазначення в документах за наслідком інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 інспектора праці Кособуцького Я.П. відсутні, не обґрунтовано підстави непідписання з його сторони акта інспекційного відвідування від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ.

Відтак, суд не може вважати дане інспекційне відвідування таким, що було проведене і задокументоване тими особами, які були визначені рішенням компетентного територіального органу Держпраці, позаяк один із інспекторів праці, що був визначений для проведення відвідування й уповноважений на його здійснення, не був зафіксований у відповідному акті та не підписав його.

Суд окремо також звертає увагу на інші порушення, що мали місце при призначенні інспекційного відвідування та оформленні його результатів.

А саме, відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Однак, у направленні від 10.05.2019 року №1065 не вказано по батькові особи, яка його підписала, що вказує на невідповідність такого направлення нормі ч.2 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Також, у акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ, у порушення наказу Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», не вказано місцезнаходження об`єкта відвідування.

Окрім того, і в направленні від 10.05.2019 року №1065, і в акті від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ не зазначено тип заходу, як це визначено ч.ч.3, 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Вирішуючи спір у справі, суд погоджується з доводами позивача щодо виходу відповідачем поза межі предмету звернення фізичної особи, яке було підставою для інспекційного відвідування, та з`ясування питань, що не кореспондують такому зверненню (скарзі).

Суд при цьому відзначає, що норма про те, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю), міститься у ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка в силу ч.5 ст.2 цього ж закону не є обов`язковою для органів Держпраці. Однак, ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (яку Держпраці зобов`язане дотримуватися) наділяє суб`єкта господарювання (що тотожно поняттю об`єкта контролю) правом вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу, що в свою чергу свідчить про те, що предмет інспекційного відвідування повинен узгоджуватися зі змістом звернення (скарги).

При цьому, суд надає критичної оцінки покликанням сторони позивача на норми абз.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо необхідності погодження здійснення позапланового заходу за зверненням фізичної особи з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу, оскільки, відповідно до ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вона не є обов`язковою в даному випадку.

Аналізуючи ж доводи сторін щодо природи відносин, що склалися між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , суд не знаходить підтверджень тому, що за наслідком інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Львівській було належним чином і достовірно її визначено.

У цьому контексті суд підкреслює, що сам по собі факт перебування певних громадян у місці здійснення підприємницької діяльності іншою особою не свідчить про те, що вони перебувають у трудових відносинах, а також це не свідчить про трансформацію цивільно-правових відносин у трудові.

Стверджуючи про виконання трудової функції, яка полягала в продажі товару, й викладаючи відповідний висновок в акті інспекційного відвідування від 13.05.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ, відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження такій обставині (наприклад, чеку про продаж товару ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в інтересах ФОП ОСОБА_2 тощо), більш того, таке гадане виконання трудової функції не зафіксоване й на відеозаписі, що наданий відповідачем.

Відтак, слід резюмувати, що відповідачем не було доведено належними і допустимими доказами тієї обставини, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 виконували трудову функцію на замовлення та в інтересах конкретного роботодавця (саме ФОП ОСОБА_2 , а не іншої особи), й така трудова діяльність полягала в систематичному виконанні певної роботи (продаж товару), відповідно до визначених цим конкретним роботодавцем умов і правил, із підпорядкуванням визначеного ним режиму роботи.

А отже, за таких умов, відсутні достатні свідчення порушення позивачем законодавства про працю, яке їй ставиться у провину відповідачем.

Окремо суд також, аналізуючи спірну постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ2788/1553/АВ/ФС-2, відзначає, що вона була прийнята відповідно до норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509.

При цьому, як визначено в п.2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

У зв`язку з чим, потрібно зазначити, що з п.2 Порядку №509 вбачається, що серед підстав для накладення штрафу відсутні результати такого заходу контролю як інспекційне відвідування. При цьому, відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перевірка є окремою формою заходу (поруч із ревізією, обстеженням, оглядом, інспектуванням тощо).

Таким чином, на переконання суду, вказане, поруч із свідченнями дефектності проведеного контрольного заходу та відсутності належних доказів порушення законодавства про працю, не може свідчити про відповідність приписам чинного законодавства України спірної постанови про накладення штрафу на позивачку.

Відтак, ґрунтуючись на сукупності встановлених обставин, їх аналізі зі застосуванням релевантних норм права, суд приходить до висновку про те, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 було проведено без дотримання регламентуючих норм чинного законодавства України, що не може свідчити про його правомірність, а відтак, не може породжувати законних наслідків (накладення штрафу тощо), порушення зі сторони ФОП ОСОБА_2 не було встановлено достовірно та таким чином, щоб виключати сумнів у цьому, а застосування до позивача відповідальності було безпідставним.

Згідно з п.30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У рішенні у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, суд вважає, що всі інші доводи й аргументи учасників спору в цій справі не спростовують викладених вище висновків, а тому позов підлягає задоволенню з мотивів, що викладені вище, які є достатніми та належними для постановлення рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар.45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. У той же час, відповідачем не доведено в повній мірі правомірність своїх дій і рішень у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем, при поданні позову, сплачено судовий збір у розмірі 2503,80 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача складає 2503,80 грн.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.06.2019 року №ЛВ2788/1553/АВ/ФС-2.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 2503 (дві тисячі п`ятсот три) грн. 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл.Міцкевича, буд.8; код ЄДРПОУ 39778297).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 14 листопада 2019 року.