Рішення № 85640486, 31.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2019 р. справа № 300/1523/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шумея М.В.,

секретаря Шпак М.М.,

за участю: представника позивача Курч В.В.,

представника відповідача Кіт Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Лев" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (надалі, також – позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Лев» (надалі, також – відповідач, ПП «Лев») про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 10.06.2019 до 14.06.2019 позивачем проведено позапланову перевірку, якою встановлено, що експлуатація приміщення ПП «Лев» здійснюється відповідачем з порушенням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. За наслідками перевірки складено акт за № 154 від 14.06.2019. Вважає, що подальша експлуатація відповідачем вказаного приміщення створює загрозу життю та здоров`ю людей, уникнення чого можливе шляхом зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень). Просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

17.07.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи призначено на 16.08.2019 о 10:00 год. (а.с.1-2)

31.07.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.34-42), в якому проти позову заперечив, оскільки обраний позивачем захід реагування, який просить суд застосувати щодо нього не відповідає критеріям законності і пропорційності у зв`язку із надлишковим характером способу захисту публічного інтересу.

06.08.2019 позивач направив відповідь на відзив із поясненнями щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень (а.с.48-51).

В судових засіданнях представником позивача додано додаткові письмові докази, просив позов задовольнити повністю. Представник відповідача проти позова заперечив та надав суду додаткові докази та пояснення по справі.

Судом, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України дану адміністративну справу, заслухавши позиції сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, зміст відзиву на позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові письмові докази та пояснення, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.

В період з 10.06.2019 до 14.06.2019 посадовими особами позивача проведено позапланову перевірку ПП «Лев» за адресою: вулиця Липова будинок 11/1а, місто Тисмениця, Івано-Франківської області, щодо додержання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, про що складено акт за №154 від 14.06.2019 (а.с.15-19).

Перевіркою виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а саме:

1. Не піддано вогнезахисному оброблянню дерев`яні конструкції елементів горищного приміщення адміністративно-офісної будівлі.

2. Не виконано захист будівель та споруд від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів у відповідності до вимог;

3. Не забезпечено об`єкт необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (зовнішнім протипожежним водопостачанням), не улаштовані мережі протипожежного водогону, які повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води;

4. Не улаштовано внутрішній протипожежний водопровід для здійснення пожежогасіння;

5. Не виведено сигнал пожежної тривоги від приймально-контрольного приладу пожежної автоматики об`єкту на пульт пожежного спостерігання;

6. Не проведено ідентифікацію щодо наявності або відсутності джерел небезпеки.

29.10.2019 позивачем проведено повторно позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки за наслідками якої складено акт за №260.

Як слідує з матеріалів адміністративного позову, наявність саме вказаних порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Згідно з актом перевірки за №260 від 29.10.2019 відповідачем виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а саме:

1. Не забезпечено об`єкт необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (зовнішнім протипожежним водопостачанням), не улаштовані мережі протипожежного водогону, які повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води;

2. Не улаштовано внутрішній протипожежний водопровід для здійснення пожежогасіння;

3. Не виведено сигнал пожежної тривоги від приймально-контрольного приладу пожежної автоматики об`єкту на пульт пожежного спостерігання.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі по тексту також - Закон №877-V) та Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерством внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697.

Згідно статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (надалі по тексту також - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю) (частина 4 статті 4 Закону №5403-VІ).

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

За змістом статті 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати і здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань такої безпеки.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в областях.

До складу центрального органу виконавчої влади і його територіальних органів, які здійснюють вказаний нагляд, серед іншого, входять органи державного нагляду у сфері техногенного та пожежного нагляду.

У відповідності до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Частиною 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної безпеки і цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки роботи, серед іншого, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також зупинення надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до Указу Президента України від 16.01.2013 за №20/2013 "Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій", Державна служба України з надзвичайних ситуацій (надалі по тексту також - ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, поряд з іншим, реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, пожежної та техногенної безпеки.

Серед основних завдань ДСНС України є: реалізація державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки.

ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в областях.

Таким чином, УДСНС в Івано-Франківській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а тому позивач наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у вказаній сфері безпеки і звертатись до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також зупинення надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної безпеки визначені статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до частини першої якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань такої безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює такий державний нагляд, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень у порядку, встановленому законом (частина 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України однією із підстав для звернення в такому випадку до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Згідно з частиною 2 цієї статті Кодексу повне або часткове зупинення об`єктів і надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення об`єктів і надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Згідно з частиною 2 статті 51 та частиною 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Слід зазначити, що в ході розгляду даної адміністративної справи, відповідач подав письмові пояснення та долучив належні, допустимі докази, з яких суд встановив обставини про повне усунення значної частини виявлених порушень, що вбачається також із наданого позивачем акту перевірки від 29.10.2019 за №260, зокрема:

- проведено ідентифікацію щодо наявності або відсутності джерел небезпеки; (а.с.102-104).

- виконано захист будівель та споруд від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів у відповідності до вимог (а.с.81-89).

- піддано вогнезахисному оброблянню дерев`яні конструкції елементів горищного приміщення адміністративно-офісної будівлі (а.с.72-76).

Таким чином, в ході розгляду і вирішення справи відповідачем усунуто 3 порушень із 6.

На підтвердження дій, пов`язаних з усуненням інших порушень, виявлених та зафіксованих в акті перевірки №154 від 14.06.2019, відповідачем надано суду письмові обґрунтування та відповідні докази.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Охоронне агентство «ССБ», в особі директора ОСОБА_1 та ПП «Лев» в особі ОСОБА_2 укладено договір №010114 про надання послуг з цілодобової охорони вищевказаного об`єкта. (а.с.81-82).

Також, слід зазначити, що на запит представника відповідача до КП «Івано-Франківськводоекотехпром» останнім проведено обстеження відповідного об`єкту за адресою: вулиця АДРЕСА_1 11/1а, місто Тисмениця, АДРЕСА_2 - АДРЕСА_3 та складено акт обстеження від 01.08.2019 про те, що відсутня інформація щодо робочого тиску води на даному об`єкти так, як КП «Івано-Франківськводоекотехпром» послуг за даною адресою не надає .

Суд зазначає, що такі дії відповідача та наявні в матеріалах справи докази на їх підтвердження, свідчать про активне усунення позивачем порушення в частині не обладнання приміщення будівлі системами протипожежного захисту, яке зафіксоване в акті перевірки №154 від 15.02.2019.

Застосовуючи у спірних правовідносинах поняття "порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей", суд виходить із наступних мотивів.

Ні Кодекс цивільного захисту України, ні Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не містить в собі юридичне визначення "конкретних обставин, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей", переліку відповідних "небезпечних чинників", "порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки", наявність яких створює загрозу життю та здоров`ю людей.

Дана категорія понять є оціночною, у зв`язку з чим трактування "загрози життю та здоров`ю людей", що створюється певним порушенням у сфері пожежної безпеки, повинно визначатися контролюючим органом і оцінюватися судом в кожному конкретному випадку окремо.

Пунктом 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено термін пожежна безпека, за змістом якого це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Суд зазначає, що в контексті вищенаведених норм настання реальної загрози життю та здоров`ю людей у сфері пожежної безпеки слід пов`язувати з обставинами і небезпечними чинниками, які безпосередньо можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній же повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення у сфері пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.

Разом з тим, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У Рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Враховуючи наведене, право відповідача на експлуатацію приміщення можна вважати "майном" в сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при цьому захід реагування у вигляді повної заборони експлуатації цього майна, який позивач вимагає застосувати до відповідача, є обмеженням такого права, а тому воно повинно застосовуватись з урахуванням принципів обґрунтованості та пропорційності.

Крім того, стаття 42 Конституції України передбачає, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Також, за змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Суд зазначає, що приміщення ПП «Лев» є діючим, де здійснює свою підприємницьку діяльність відповідач, і в якому працює певна кількість працівників. Повна заборона його експлуатації обмежить право відповідача на здійснення підприємницької діяльності, а його працівників на працю.

З огляду на це, оцінюванню підлягає питання, чи є захід реагування співрозмірним до мети його застосування і, чи буде пропорційним таке втручання у права відповідача, таким чином, чи матиме місце досягнення справедливого балансу між інтересами відповідача та публічними інтересами.

Метою застосування цього заходу є відвернення ймовірного настання для прав та інтересів невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. Такі негативні наслідки полягають у завданні шкоди життю та здоров`ю людей, але їх настання є вірогідною подією.

У зв`язку з цим, суд, з урахуванням встановлених обставин щодо усунення відповідачем порушень, вважає обраний позивачем захід реагування таким, що не в повній мірі відповідає критеріям пропорційності, так як зрозумілого обґрунтування застосуванню повного зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень), окрім виконання робіт пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" з врахуванням характеру вчинених порушень, позивачем не наведено і належними доказами не доведено, а отже не дає підстав для висновку, що саме у такий спосіб буде досягнуто справедливого балансу між публічними інтересами та інтересами відповідача.

Системно аналізуючи положення частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та статей 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, суд також приходить до висновку, що цими правовими нормами установлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров`ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров`ю людей створюють такі порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, які безпосередньо можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України).

Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

У випадку, який розглядається, не усунені відповідачем порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, але можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі.

Проте, оскільки ризик виникнення пожежі має вірогідний характер і він безпосередньо не виникає внаслідок виявлених та не усунутих порушень, то позивач вправі на підставі положень статей 68, 69 Кодексу цивільного захисту України самостійно вжити заходи реагування шляхом видачі приписів, постанов і розпоряджень щодо їх усунення.

Не усунуті порушення не викликають необхідність застосування судом заходів реагування саме у вигляді повного зупинення експлуатації певних будівель, споруд і приміщень відповідача.

Водночас суд приймає до уваги наведені відповідачем твердження щодо вжиття ним необхідних заходів, спрямованих на дотримання пожежної безпеки у приміщені ПП «Лев» та усунення порушень, виявлених перевіркою і зафіксованих в актах за №154, №260 зокрема.

Значна частина порушень на час вирішення справи відповідачем усунута в повному обсязі, свідченням чого є письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Звернення контролюючого органу з адміністративним позовом із вимогами про повну заборону експлуатації будівель (споруд, приміщень) приміщення ПП «Лев» за умови наявності у відповідача необхідного обсягу первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників), обладнання і устаткування, але за тимчасово відсутньої автоматичної системи пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу, не є належним заходом реагування, що обраний у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не в повній мірі є обґрунтованими, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем захід реагування, який має бути застосований судом до відповідача не відповідає критеріям законності і пропорційності так як обтяжений надлишковим характером способу захисту публічного інтересу та з урахуванням усунення відповідачем частини порушень, вчинення ним дій щодо усунення інших порушень вимог законодавства у сфері протипожежної безпеки.

Вказаний висновок суду жодним чином не припиняє і не звужує зміст обов`язку ПП « ОСОБА_3 » щодо невідкладного усунення в повному обсязі усіх порушень, які зафіксовані в актах перевірки від 14.06.2019 за №154, від 29.10.2019 за №260, з метою забезпечення належної пожежної безпеки.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач-Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 38555228, вул. Франка, 6,м. Івано-Франківськ,76018)

відповідач-Приватне підприємство "Лев" (код ЄДРПОУ 20543228, вул. Джохара Дудаєва, 24 А, м. Івано-Франківськ,76018).

Суддя Шумей М.В.

Рішення складене в повному обсязі 05 листопада 2019 р.