Рішення № 85640366, 29.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2019 року Справа № 280/4012/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

до Приватного підприємства “МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ” (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100-А, код ЄДРПОУ 22119477)

про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) до Приватного підприємства “МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ” (далі - відповідач), в якому позивач просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банківських установах Приватне підприємство “МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ” код за ЄДРПОУ 22119477 для забезпечення погашення податкового боргу.

Ухвалою судді від 22 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 17 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року розгляд справи призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а судове засідання призначено на 17 жовтня 2019 року

17 жовтня 2019 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до 29 жовтня 2019 року.

Ухвалою суд від 29 жовтня 2019 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу.

Позовні вимоги тим що за ПП «МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ» обліковується податковий борг на загальну суму 58 177,88 грн., що складається з податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38 670,37 грн. та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 19507,51 грн. У зв`язку з несплатою платником податків винесених та узгоджених сум податкових зобов`язань, Головне управління ДФС у Запорізькій області вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення- рішення. Зазначає, що платнику податків направлена податкова вимога №1/830 від 11 грудня 2008 року, яка була вручена 03 жовтня 2013 року. Вказує, що відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Таким чином зазначає, що в силу підпункту 20.1.33. пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Таким чином, у Головного управління ДФС у Запорізькій області наявні всі підстави звернутися з позовом до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку ПП «МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ».

Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача просив суд розглядати справу без його участі, про що 29 жовтня 2019 року до суду надав клопотання.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС судове рішення, постановлене у письмовому проваджені, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

За правилами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами статті 94 Податкового кодексу України визначені підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПКУ арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв`язку з означеним має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене вбачається, що законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (не виключно обов`язку сплатити податкове зобов`язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна); арешт коштів та інших цінностей платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однак для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку, платника податків наявності податкового боргу, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках у банківських установах Приватного підприємства “МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ” код за ЄДРПОУ 22119477.

Разом з тим, позивач не дотримався приписів підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, які є спеціальними щодо положень пункту 94.2 статті 94 ПК України відповідно до яких встановлено окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків. Зокрема, позивач не надав жодних доказів відсутності майна у Приватного підприємства “МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ” для погашення цього податкового боргу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 813/4401/16 (№К/9901/944/17), від 14 березня 2018 року у справі № 817/3875/14 (№К/9901/5262/18), від 15 травня 2018 року у справі № 820/4710/16 (№К/9901/44814/18), від 12 червня 2018 року у справі №813/3043/17 (№К/9901/49099/18).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Докази, надані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) до Приватного підприємства “МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ” (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100-А, код ЄДРПОУ 22119477) про накладення арешту на кошти та інші цінності – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено 29 жовтня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов