Рішення № 85640333, 04.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2019 року Справа № 280/4089/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, ЄДРПОУ - 20490012)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (до якого приєднано Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) щодо відмови у призначенні мені пенсії за вислугу років листом від 26 квітня 2019 року № 139/Ж-4 зобов`язавши Відповідача зарахувати до мого загального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років згідно положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) загальну вислугу 21 рік 4 місяця 3 дні (включаючи половину строку навчання у вищому учбовому закладі, роботу в органах прокуратури України та на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою) з яких безпосередньо вислуга на посадах в органах прокуратури України складає 18 років 3 місяця 25 днів;

- здійснити призначення з дня звернення з відповідною заявою, тобто з 16 квітня 2019 року, та виплачувати мені, пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 26 липня 2001 року) у розмірі 90 відсотків від суми моєї місячної заробітної плати, обчисленої за останні 24 місяці роботи, до призначеної пенсії встановити надбавки на утримання непрацездатних членів сім`ї, а саме дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірах, передбачених чинним законодавством та з наступним проведенням Відповідачем перерахунку призначеної пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію, без обмеження її максимальним розміром та оподаткування відповідно до частини 7 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 26 липня 2001 року).

Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 11 вересня 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 16 жовтня 2019 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 16 квітня 2019 року позивач звернувся до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою щодо прорахунку права виходу на пенсію за вислугою років та з додатком документів, необхідних для призначення пенсії за вислугою років у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ). Зазначає, що листом Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 139/Ж-4 від 26 квітня 2019 року його повідомлено про отримання заяви та її розгляд, а також відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, де підставою для такої відмови визначено відсутність у заявника на день звернення необхідної, передбаченої статтю 86 Закону України «Про прокуратуру», вислуги років 24 роки. Позивач вважає такі дії протиправними, у зв`язку із чим просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив від 09 жовтня 2019 року вх.№41792. Зазначає, що правові підстави для призначення пенсії позивачу, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції від 26 липня 2001 року), відсутні, оскільки, на момент звернення 16 квітня 2019 року позивача до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ втратив чинність. На сьогоднішній день діє редакція Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до положень якого у позивача недостатньо стажу для призначення пенсії за вислугою років як працівнику прокуратури. З наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позовних вимоги.

У відповідності до пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності, та згідно статей 257, 262 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

16 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою щодо прорахунку права виходу на пенсію за вислугою років та з додатком документів, необхідних для призначення пенсії за вислугою років у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ).

Зокрема, у заяві позивач просив прорахувати його загальний стаж роботи, а також стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) на час розгляду звернення та на підставі вказаного Закону обчислити та призначити йому пенсію за вислугою років виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Листом № 139/Ж-4 від 26 квітня 2019 року Бердянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу повідомлено про отримання заяви та її розгляд, а також відмовлено в призначення пенсії за вислугою років, яка вмотивована тим, що стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року втратила чинність на підставі Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» № 587 від 02 липня 2015 року, крім Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, у зв`язку з неприйнятним до 1 червня 2015 року закону щодо призначення спеціальних пенсій на загальних підставах, з 1 червня 2015 року були скасовані норми щодо пенсійного забезпечення, зокрема, працівників прокуратури.

Так, за наслідками прорахунку позивачу повідомлено, що на день звернення вислуга років складає 21 рік 4 місяця 3 дні, з урахуванням роботи на посадах прокурорів, половини строку навчання на юридичному факультеті, на посаді державного службовця з вищою юридичною освітою, стажиста помічника прокурора, стажиста старшого слідчого, слідчого, старшого слідчого, помічника прокурора та заступника начальника відділу що, згідно Закону України «Про прокуратуру» №1698-VII від 14 жовтня 2014 року є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду про призначення пенсії), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12 липня 2001 року № 2663-III) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їх місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, згідно з яким частину 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII замінено двома частинами такого змісту: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їх місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.».

Відповідно до змін, внесених до вказаної правової норми згідно з Законами України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності 01 травня 2014 року, «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розмір пенсії у відсотковому відношенні до заробітної плати зменшено і незалежно від стажу роботи становить: з 01 травня 2014 року - 70%, з 01 січня 2015 року - 60%.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, у пункті 5 Прикінцевих положень якого визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру».

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII втратили чинність, крім, зокрема частин. 3, 4, 6, 11 статті 50-1.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача за призначенням пенсії регулюється правилами статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до частин 1, 2 якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності НА ДЕНЬ ЗВЕРНЕННЯ вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їх місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI, оскільки позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії вперше 16 квітня 2019 року.

Вказана правова позиція, зокрема викладене у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 203/765/17 (2а/0203/70/2017).

З листа Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 139/Ж-4 від 26 квітня 2019 року вбачається, що стаж позивача за вислугу років складає 21 рік 4 місяця 3 дні, проте, відповідно до частин 1, 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Таким чином, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення їй пенсії за вислугу років були: а) вислуга років - 24 роки; б) стаж на посадах прокурорів - 14 років.

З огляду на те, що вислуга років позивача станом на час звернення із заявою про призначення пенсії, є меншою від 24 років стажу, визначеного частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, суд приходить до висновку про те, що такий стаж не надає право позивачу на призначенні пенсії за вислугу років, а відтак відмова пенсійного органу є законною.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 26 квітня 2018 року у справі №404/247/17 (2-а/404/194/17), адміністративне провадження №К/9901/43930/18 та в постанові від 08 квітня 2018 року у справа № 404/6220/16-а (2-а/404/1245/16), адміністративне провадження № К/9901/44910/18.

Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися є безпідставним, оскільки у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року, що діяла до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років. Крім того, станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років, а тому, у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем статті 22 Конституції України також є безпідставним, оскільки станом на час прийняття відповідних законодавчих актів позивач передбаченої законодавством вислуги не мав, а тому такі зміни не можуть свідчити про звуження змісту прав, які на той час мав позивач.

Крім того, у справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26 червня 2014 року, пункт 35) Європейський Суд з прав людини зазначив (далі - ЄСПЛ), що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, оскільки зазнали змін норми законодавства щодо призначення пенсій працівникам органів прокуратури, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію статті 1 Першого протоколу.

У рішенні ЄСПЛ від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

Таким чином, для призначення пенсії за вислугою років за Законом № 1697-VII позивач на дату звернення із заявою не мав необхідного стажу, тому відмова відповідача у призначенні пенсії є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу діяв у відповідності до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки вимоги про зобов`язання вчинити певні дії є похідними від основної вимоги, у задоволенні останніх суд також відмовляє.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 листопада 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов