Рішення № 85639813, 08.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року Справа № 160/8592/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м.Дніпра (пл.Шевченка, 7, м.Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 37989269), Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (вул.Челюскіна, 1, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року позивач звернулася до адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови в поверненні надміру сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу нерухомого майна, а саме не сформулювання і подання про повернення їй з Державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 304 грн. сплаченого згідно квитанції №0010624 від 24.05.2019 року; зобов`язати відповідача сформувати та подати подання про повернення їй з Державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 304 грн. сплаченого згідно квитанції №0010624 від 24.05.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 24.05.2019 року була придбана квартира у м.Дніпрі, яка придбавалась нею вперше, проте вона була вимушена сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості. Враховуючи, що без оплати нотаріус відмовлявся посвідчувати договір купівлі-продажу житла, відповідно до ч.8 ст.49 Закону України "Про нотаріат". Позивач зазначає, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування було сплачений безпідставно, тому 12.06.2019 року вона звернулася із заявою до відповідача щодо повернення коштів. Листом від 29.07.2019 року відповідач повідомив, що повернення коштів можливо лише за рішенням суду, оскільки органи ПФУ не наділені повноваженнями щодо визнання дійсності правочину операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року у даній справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

До суду 25.09.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у 12.06.2019 року позивач звернулася із заявою щодо повернення їй сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 7 304 грн. Зі змісту поданої заяви не можна було зробити висновок щодо доведеності обставин про обов`язок відповідача повернути сплачені кошти, тому позивачу було відмовлено. Відповідач вважає, що заява про повернення коштів з бюджету подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі, з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі. На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа-1 до теперішнього часу на адресу суду пояснень на позовну заяву не надіслала.

До суду 30.09.2019 року від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що з копії квитанції від 24.05.2019 р. № 0010624 року видно, що кошти у розмірі 35 554,97 грн. були сплачені на рахунок 31113156004005, код бюджетної класифікації 24140500. Згідно з постановою КМУ від 16.02.2011 р. №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 24140300 закріплено за Пенсійним фондом. Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок). Відповідно до п.3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Згідно з п.5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Відповідно до п.10 Порядку заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Отже, Управлінням казначейства будуть перераховані кошти на рахунок платника у випадку надання платником коштів Управлінню казначейства оформлених згідно встановлених вимог: заяви про повернення коштів з бюджету; подання про повернення коштів, видане органом, що контролює справляння надходжень бюджету; оригіналу або копії документа на переказ, або паперової копії електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, третьої особи-2, викладену у поясненнях, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 24 травня 2019 року була придбана квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 66,4 кв.м. (житлова площа 37,9 кв.м.), форма власності: приватна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 167951811).

Зазначена квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2019 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 3130. Згідно з п.1.5 договору, оціночна вартість нерухомого майна складає 730 403 грн.

Відповідно до ч.8 ст.49 Закону України "Про нотаріат", нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеної норми Закону, під час оформлення договору купівлі-продажу, позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири у сумі 7 304 грн., що підтверджується копією квитанції №0010624 від 24.05.2019 року.

Враховуючи, що позивачем було вперше придбано житло, вона 12.06.2019 року звернулась з заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо повернення їй коштів, проте, листом від 29.07.2019 року №19618/05-05/26 "Про надання відповіді", відповідач повідомив, що в нього немає підстав щодо повернення помилково перерахованих коштів в сумі 7 304 грн., та запропонував позивачу вирішити питання в органах вищого рівня або в судовому порядку.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно із п.8 ст.2 Закону №400/97-ВР, об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (далі - Порядок №1740), затверджено Порядок, який регулює питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно із п.15-1 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Отже, Порядком №1740 визначено, що громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше не сплачують збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до п.15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Судом встановлено, що враховуючи оціночну вартість нерухомого майна у сумі 730403 грн., позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири у сумі 7 304 грн.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 30.08.2019 року, іншого житла окрім вперше придбаної квартири у позивача не має.

Суд зазначає, що на даний час відсутній відповідний правовий механізм перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, тому суд вважає, що відповідач, в особі Пенсійного фонду України, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний доводити факт, що у конкретному випадку особа зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, або звільнена від такої сплати, враховуючи, що вона придбала житло вперше.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Отже, матеріалами справи не спростовуються твердження позивача щодо придбання нею житла вперше, а відповідачем не надано до суду належних та допустимих письмових доказів того, що ОСОБА_1 придбала житло згідно договору купівлі-продажу від 24.05.2019 року не вперше.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі №813/969/17.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.

Згідно з п.5 цього Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відповідно до п.10 розділу Порядку №787, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Підпунктом 2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 передбачено, що Казначейство, відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, аналізуючи викладені положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то в даному випадку, саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби України подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно із ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає на таке.

Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому суд зобов`язує відповідача сформувати та подати подання про повернення ОСОБА_1 з Державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 304 грн. сплаченого згідно з квитанцією №0010624 від 24.05.2019 року, як найбільш ефективний спосіб захисту, що повинен забезпечити поновлення порушеного права позивача, цей спосіб є адекватним наявним обставинам, а тому суд відмовляє в задоволенні решти зазначених вище позовних вимог про визнання протиправними дій.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 384,20 грн. (768,40 грн. : 2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати подання про повернення ОСОБА_1 з Державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 304 грн. сплаченого згідно з квитанцією №0010624 від 24.05.2019 року.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма