Рішення № 85638929, 14.11.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2019 Справа №607/26312/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасинків справи: перекладача Шкарапути Т.Є.,

представника позивача Гаврилюк ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Матвійчука ОСОБА_3 .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільські області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 UGLI) про примусове видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області (далі - УДМС у Тернопільській області) звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 UGLI), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, вказує на наступне. Відповідач громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в`їхав на територію України 24.05.2019 року з приватною метою через КПП ,,Маяки АДРЕСА_1 паспортному документу серії паспорт НОМЕР_1 від 10.09.2019 року, виданому 10.09.2019 року терміном дії до 09.05.2029 року. Після в`їзду в Україну її територію не покидав, що підтверджується відмітками в його паспортному документі та інформацією міжвідомчої системи ,,ДМС-АРКАН” станом на 01.11.2019 року. Проживає в АДРЕСА_2 : АДРЕСА_3 разом із громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_5 . З наведеного вбачається, що на час виявлення відповідача посадовими особами Ковельського РВ УДМС у Волинській області, а саме, 23.10.2019 року, дана особа перебувала в Україні понад дозволений термін, тобто більше 90 днів протягом 180 днів.

Відповідач після закінчення дозволеного строку перебування на території України із заявою щодо продовження строку перебування на території України до територіальних органів та підрозділів ДМС України не звертався, продовжував знаходитись на території України без законних на те підстав, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживав, порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

23.10.2019 року за порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., який сплачено в повному обсязі.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись положеннями ст. 26 Закону, 23.10.2019 року Ковельським РВ УДМС у Волинській області прийнято рішення № 4 про примусове повернення до країни походження або третьої країнигромадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким останнього зобов`язано покинути територію України до 27.10.2019 року та заборонено в`їзд на територію України строком на 3 роки. Дане рішення № 4 було йому оголошено, один із примірників рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 особисто вручено відповідачу, йому роз`яснено його права та обов`язки, зобов`язано не пізніше 27.10.2019 року самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення № 4 про примусове повернення від 23.10.2019 року, що підтверджується його підписом. Повідомленням від 23.10.2019 року за № 0717-1728/17.1-19 Ковельським РВ УДМС у Волинській області прокурора Волинської області повідомлено про прийняття 23.10.2019 року рішення про примусове повернення. Рішення № 4 від 23.10.2019 року Ковельського РВ УДМС у Волинській області про його примусове повернення відповідачем не оскаржувалось. Однак, громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вищевказаного рішення про примусове повернення від 23.10.2019 року не виконав, хоча ч. 5 ст. 26 Закону встановлено, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

З доповідної записки від 04.11.2019 року № 6101.5/21460-19 головного спеціаліста сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Тернопільській області ОСОБА_6 встановлено, що відповідно до інформації міжвідомчої інтегрованої системи ,,ДМС-АРКАН” відомості щодо перетину державного кордону України громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні. Разом з тим, ОСОБА_7 вказано, що за результатами перевірки проведеної за наявними обліками територіальних органів ДМС України та відомчої інформаційної системи «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ЄІАС УМП встановлено, що відповідач громадянства не набув, посвідкою на постійне чи тимчасове проживання не документувався.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач по даній справі свідомо ухиляється від виконання рішення № 4 Ковельського РВ УДМС у Волинській області про його примусове повернення від 23.10.2019 року, порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства і по сьогоднішній день продовжує незаконного перебувати на території України.

Відповідач свідомо грубо порушує законодавство України, яке визначає статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, не має постійного місця проживання в Україні, близьких родичів, належного фінансового забезпечення, офіційно не працює, не навчається та не має законних джерел доходу і не вживає будь-яких заходів щодо легалізації перебування в Україні. В даному випадку наявні всі підстави для примусового видворення громадянинаРеспубліки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,за межі території України. Відповідач був повідомлений про наявність рішення № 4 від 23.10.2019 Ковельського РВ УДМС у Волинській області про примусове повернення, чітко усвідомлював його суть та наслідки невиконання, однак жодних дій щодо повернення в країну походження у строк вказаний у рішенні не вживав. Більше того, продовжує незаконно перебувати на території України.

Окрім цього, посилаючись на порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, просить допустити його до негайного виконання.

Відповідач відзив на позов не подавав.

У судовому засіданні представник позивача Гаврилюк ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Відповідач громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 UGLI) у судовому засіданні позов визнав та суду пояснив, що він не мав можливості залишити територію України, оскільки у ньоо були відсутні кошти для придбання поїзного квитка на літак. На даний час він погоджується залишити територію України.

Представник позивача в судовому зсіданні щодо задовлення позовних вимог н заперечив, оскільки позовні вимоги не суперчать інтересам відповідача.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши та проаналізувавши докази, прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в`їхав на територію України 24.05.2019 року через КПП ,,Маяки-Удобне” по паспортному документу серії паспорт НОМЕР_1 від 10.09.2019 року, виданим від 10.09.2019 року терміном дії до 09.05.2029 року, з приватною метою. Після в`їзду в Україну її територію не покидав, що підтверджується відмітками в його паспортному документі та інформацією міжвідомчої системи ,,ДМС-АРКАН” станом на 01.11.2019 року.

23.10.2019 року за порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., який сплачено в повному обсязі (копії протоколу про адміністративне правопорушення від 23.10.2019 року ПР МВП 000030, постанови про накладення адміністративного стягнення від 23.10.2019 року ПН МВП 000030, квитанції № 81 від 23.10.2019 року).

Крім того, 23.10.2019 року Ковельським РВ УДМС у Волинській області прийнято рішення № 4 про примусове повернення до країни походження або третьої країнигромадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким останнього зобов`язано покинути територію України до 27.10.2019 року та заборонено в`їзд на територію України строком на 3 роки. Дане рішення № 4 було йому оголошено, один із примірників рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 особисто вручено відповідачу, йому роз`яснено його права та обов`язки, зобов`язано не пізніше 27.10.2019 року самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення № 4 про примусове повернення від 23.10.2019 року, що підтверджується його підписом.

Повідомленням від 23.10.2019 року за № 0717-1728/17.1-19 Ковельським РВ УДМС у Волинській області прокурора Волинської області повідомлено про прийняття 23.10.2019 року рішення про примусове повернення

Дане рішення відповідачем не оскаржене.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Положення ст. 9 вищевказаного Закону встановлено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про умови взаємних поїздок громадян, затвердженою постановою Кабінету Міністрів № 11 від 10.01.2002 (далі – Угода), дозволено безвізові поїздки громадян Республіки Узбекистан та громадян України. Відповідно до ст. 1 Угоди: ,,Громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і прописки (реєстрації), що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди”. Одним з документів для в`їзду та виїзду за кордон для громадян Республіки Узбекистан є паспорт громадянина Республіки Узбекистан.

Підпунктом 2 пункту 2 ,,Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 15.02.2012 № 150, зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Згідно з вимогами ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

В силу вимог ч.ч. 5, 6 ст. 26 вищевказаного Закону, іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Відповідно до розяснень викладених у п. 29 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в`їхав на територію України 24.05.2019 року через КПП ,,Маяки-Удобне” по паспортному документу серії паспорт НОМЕР_1 від 10.09.2019 року, виданим від 10.09.2019 року терміном дії до 09.05.2029 року, з приватною метою. Після в`їзду в Україну її територію не покидав, що підтверджується відмітками в його паспортному документі та інформацією міжвідомчої системи ,,ДМС-АРКАН” станом на 01.11.2019 року.

23.10.2019 року Ковельським РВ УДМС у Волинській області прийнято рішення № 4 про примусове повернення до країни походження або третьої країнигромадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким останнього зобов`язано покинути територію України до 27.10.2019 року та заборонено в`їзд на територію України строком на 3 роки.

У встановлений строк без поважних причин відповідач не виконав рішення про примусове повернення з України.

Відповідач жодних заходів щодо виїзду за межі України у строк вказаний у рішенні про примусове повернення з України не вживав.

Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухиляється від добровільного виїзду за межі України на законних підставах.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 UGLI) законодавства України, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, що виражається в знаходженні на території України понад встановлений законом строк.

Відповідач не звертався із клопотанням про продовження строку перебування, не виконав в добровільному порядку рішення уповноваженого органу про залишення території України у встановлений термін, не оскаржував його.

Судом не встановлено обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі України.

Також не встановлено обставин для заборони примусового видворення відповідача, передбачених ст. 31 Закону. Крім того, при наданні пояснень відповідач жодним чином не роз`яснив поважних причин нелегального перебування в Україні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів на спростування доводів позивача та безпідставність позовних вимог.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Суд, приймаючи до уваги клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання та те, що відповідачем порушуються правила перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, враховуючи особу відповідача, який добровільно не виконав рішення про примусове повернення з України, продовжує знаходитись на території України без законних на те підстав, не працює, доходів не отримує, з метою забезпечення реального виконання судового рішення, вважає за можливе звернути рішення суду до негайного виконання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 288, 371 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області (бульв. Шевченка, 10, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37839038, електронна адреса te@dmsu.gov.ua) до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 UGLI), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 від 10.09.2019 року, терміном дії до 09.05.2029 року, про примусове видворення за межі України задовольнити.

Примусово видворити за межі території України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 UGLI), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 від 10.09.2019 року, терміном дії до 09.05.2029 року.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через суд першої інстанції у 10 - денний строк з дня проголошення рішення суду .

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддяК. М. Грицай