Постанова № 85637405, 11.11.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/8060/19

Провадження №1-кс/487/8705/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: слідчого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Мазницької Н.Ю., в присутності слідчого Васильєва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Васильєва Андрія Олександровича у кримінальному провадженні № №62019150000000677 від 02.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369, ч.2 ст. 190 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019 року слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Васильєв А.О., за погодженням з прокурором третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР та слідчих прокуратури Одеської області Ніковим М.І. звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на DVD-R диск торгової марки «Verbatim», на якому містяться аудіозаписи розмов потерпілої ОСОБА_1 з оперуповноваженим 3 сектору 2 відділу 7 Управління ГУ ВКР ДКР СБУ Дрогобецьким В.В., квитанцію від 24.08.2019 щодо переведення грошових коштів у розмірі 3000 (три тисячі) гривень на банківську карту № НОМЕР_1 видану на прізвище ОСОБА_2 та квитанцію від 13.09.2019 щодо переведення грошових коштів у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень на банківську карту № НОМЕР_1 , видану на прізвище ОСОБА_2 , які добровільно виданні потерпілою ОСОБА_1 органу досудового розслідування та визначити місце зберігання вказаних речей та документів при матеріалах кримінального провадження № 62019150000000677.

Підставою для внесення клопотання стало те, що накладення арешту на зазначене майно для забезпечення його збереження як речового доказу, а також має суттєве значення для розслідування кримінального провадження.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Вислухавши пояснення слідчого, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Із матеріалів клопотання встановлено, що в проваджені Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, перебувають матеріали кримінального провадження №62019150000000677 від 02.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , будучи призначеним на посаду оперуповноваженого 3 сектору 2 відділу 7 Управління ГУ ВКР ДКР СБУ, являючись відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» службовою особою правоохоронного органу, у порушення ст. ст. 19, 68 Конституції України, ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 1, 2, 3, 5 Закону України «Про Службу безпеки України», діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою з ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, підбурив ОСОБА_1 до надання слідчому судді Котовського міськрайонного суду Одеської області неправомірної вигоди за вирішення питання щодо прийняття судового рішення про скасування арешту вилученого транспортного засобу.

05.11.2019 потерпіла у кримінальному провадження ОСОБА_1 добровільно надала для долучення до матеріалів кримінального провадження наступні речі та документи, а саме : DVD-R диск торгової марки «Verbatim» на якому містяться аудіозаписи розмов з оперуповноваженим 3 сектору 2 відділу 7 Управління ГУ ВКР ДКР СБУ Дрогобецьким В.В., які остання зробила за допомогою свого мобільного телефону; квитанцію від 24.08.2019 щодо переведення грошових коштів у розмірі 3000 (три тисячі) гривень на банківську карту № НОМЕР_1 видану на прізвище ОСОБА_2 ; квитанцію від 13.09.2019 щодо переведення грошових коштів у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень на банківську карту № НОМЕР_1 видану на прізвище ОСОБА_2 .

Цього ж дня, зазначені речі були оглянуті та визнанні речовими доказами у кримінальному провадженні №62019150000000677 від 02.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 190 КК України.

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, слідчим доведено, що майно, щодо якого ініційоване клопотання, має значення речових доказів, а також доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного у клопотанні майна.

Керуючись ст. ст. 131-132, 167, 169, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Васильєва Андрія Олександровича у кримінальному провадженні № №62019150000000677 від 02.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369, ч.2 ст. 190 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на DVD-R диск торгової марки «Verbatim», на якому містяться аудіозаписи розмов потерпілої ОСОБА_1 з оперуповноваженим 3 сектору 2 відділу 7 Управління ГУ ВКР ДКР СБУ Дрогобецьким В.В., квитанцію від 24.08.2019 щодо переведення грошових коштів у розмірі 3000 (три тисячі) гривень на банківську карту № НОМЕР_1 видану на прізвище ОСОБА_2 та квитанцію від 13.09.2019 щодо переведення грошових коштів у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень на банківську карту № НОМЕР_1 видану на прізвище ОСОБА_2 , які добровільно виданні потерпілою ОСОБА_1 органу досудового розслідування та визначити місце зберігання вказаних речей та документів при матеріалах кримінального провадження № 62019150000000677.

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Васильєву Андрію Олександровичу.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва І.В.Боброва