Ухвала суду № 85637228, 07.11.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

Справа №:755/14281/19

Провадження №: 1-кп/755/1438/19

07.11.2019

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючої судді Бірси О.В., секретаря судових засідань Цімох М.М., за участю сторін кримінального провадження: прокурора Дранішнікової О.В., захисника Вакуленка В.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2019 за № 12019100040006592 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, установив :

Суть питання, що вирішується ухвалою

На розгляді у цьому місцевому суді м. Києва на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.

Беручи до уваги, що ухвалою суду від 20.09.2019 стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо кожного окремо, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.11.2019, з визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 57 630 гривень 00 копійок, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури №4 Дранішнікова О.В. звернулася до суду з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на 60 діб.

Позиція сторін

Прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення обох обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину, актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання щодо кожного з обвинувачених окремо запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та вказують на те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , усвідомлюючи тяжкість злочину, у вчиненні якого вони на цей час обвинувачуються, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, не маючи постійного місця проживання у м. Києві, можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження; обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою уникнення покарання можуть впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни показів останніми в ході судового розгляду; крім того, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та свої потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, крім того, обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, просила задовольнити клопотання про продовження строку дії тримання під вартою щодо обох обвинувачених.

Захисник Вакуленко В.В. заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених, посилаючись на відсутність складу злочину у діях його підзахисних.

Обвинувачені підтримали позицію захисника, стверджували, що не збираються переховуватися від суду. Обвинувачений ОСОБА_1 також посилався на незадовільний стан свого здоров`я.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався

Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження та проаналізувавши наявні на даному етапі судового слідства у матеріалах справи докази на обґрунтування доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених прокурором клопотань виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

У цій ситуації, у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення обвинуваченим, кожному окремо, за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), учиненому за попередньою змовою групою осіб (обвинуваченим ОСОБА_1 - ще й повторно), за обставин, викладених у сформульованому обвинуваченні, що міститься в обвинувальному акті.

В ході обговорення питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно кожного з обвинувачених, відповідно до обвинувального акту, указаних клопотань та наданих у судовому засіданні пояснень сторін кримінального провадження встановлено такі відомості:

? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Донецька, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, без місця реєстрації, без постійного місця проживання, раніше судимий, зокрема востаннє: 13.10.2016 Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, та звільнений 03.08.2018 року по відбуттю строку покарання;

? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, без місця реєстрації, без постійного місця проживання, раніше не судимий.

Обвинувачені на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не мають специфічних особливостей стану здоров`я, мають типові соціальні зв`язки для їх віку та статусу, прийнятну репутацію.

З приводу посилань обвинуваченого ОСОБА_1 на незадовільний стан здоров`я, суд зазначає, що згідно листа завідувача Київської міської медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 07.10.2019, за час перебування в установі, а саме з 09.08.2019, ОСОБА_1 самостійно за медичною допомогою до лікарів Київської медичної частини не звертався, стан його здоров`я розцінюється як задовільний. Відомостей щодо неможливості подальшого тримання під вартою останнього через стан здоров`я або з інших підстав суду не представлено.

В даному випадку судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не завершений.

Строк тримання під вартою обвинувачених, відповідно до ухвали суду від 20.09.2019, закінчується 17.11.2019.

На цей час в даному кримінальному провадженні не допитані усі свідки, обвинувачені обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, раніше судимі, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період не досліджені, у світлі чого, з урахуванням наведених даних суд уважає, що обставини регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу є дійсними.

При цьому, вони обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов`язаних з характером вказаних осіб, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій вони піддаються до кримінальної відповідальності, з огляду на що об`єктивний спостерігач вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинувачених, не є такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України у поєднанні з характером висунутого обвинувачення та проведеним комплексом досліджених у цій справі доказів, та тих, які тільки мають бути в ньому вивчені.

Оцінюючи реальність заявлених ризиків, суд, на основі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів встановив достатньо підстав вважати їх існування обґрунтованим, з огляду на тяжкість інкримінованого їм злочину та приймаючи до уваги, на виконання вимог ст. 178 КПК України, дані про особу кожного з обвинувачених, які на даний час не змінилися та зумовлюють те, що не маючи місця реєстрації, постійного місця проживання та місця роботи, стабільного джерела прибутку, міцних соціальних зв`язків обвинувачені можуть переховуватись від суду та не отримувати судові виклики у встановлений процесуальний спосіб, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також, зважаючи на заперечливу позицію кожного з обвинувачених у питанні пред`явленого обвинувачення та володіючи відповідними зв`язками та даними щодо свідків можуть вчинити на них тиск.

Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені ст. 177, п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, 331 КПК України, які в своїй сукупності вказують на наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 вказаного Кодексу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження, у відношенні до кожного з обвинувачених, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.

Тож, щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, до кожного з обвинувачених, суд у світлі факторів пов`язаних з характером вказаних осіб, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій вони піддаються кримінальному переслідуванню, вважає не достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Твердження сторони захисту не вказують на можливість запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки обвинувачених шляхом застосування до них, кожного окремо, менш обтяжливого запобіжного заходу.

З огляду на що, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, клопотання прокурора задовольнити, та продовжити, кожному з обвинувачених, запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах шістдесяти днів.

Також, суд враховує, що у світлі норм ч. 7 ст. 182 КПК України, яка регламентує, що у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою від 20.09.2019, а саме 57 630 гривень, що автоматично потягне за собою покладення обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України та відображених у судовому рішенні від 20.09.2019, з огляду на що, у порядку вказаної статті зазначеного Кодексу повторно відсутні підстави визначати заставу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд постановив:

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного окремо, до 04.01.2020.

Роз"яснити сторонам кримінального провадження, що в силу положень ч. 7 ст. 182 КПК України:

? обвинувачені або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою кожному з обвинувачених від 20.09.2019, а саме у розмірі - 57 630 гривень;

? у разі внесення застави на обвинувачених та застоводавців покладаються права та обов`язки визначені в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 20.09.2019 терміном на 2 місяці з дня внесення застави.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом та Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:20 год. 11.11.2019.

С у д д я : О. Бірса