Рішення № 85636508, 05.09.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15099/17

Провадження № 2/752/730/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.09.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретарів - Безверхої К.В., Лисенко Т.І.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості спадкування, суд -

Встановив

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила суд:

-встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-змінити черговість у спадкуванні прав та обов`язків після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на спадкування за законом, як спадкоємиці першої черги після смерті ОСОБА_3 ;

-в порядку спадкування за законом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову позивач вказувала, що більше ніж тридцять років вона проживала проживала однією сім`єю в усталених відносинах, що притаманні подружжю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що на момент смерті вона проживала разом із померлим, а тому фактично прийняла спадщину, крім того несе витрати по сплаті комунальних послуг.

Після смерті ОСОБА_3 його донька забрала правовстановлюючі документи на квартиру, документи особистого характеру та оригінал свідоцтва про смерть.

Позивач звернулась до Другої Київської державної нотаріальної контори із заявою про підтвердження факту існування або відсутності спадкової справи, проте їй було відмовлено, оскільки така інформація надається лише спадкоємцям.

Крім того позивач зазначає, що підставами для задоволення позову є сукупність юридичних фактів, а саме здійснення опіки над спадкодавцем, матеріальне забезпечення, надання будь-якої іншої допомоги ((прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири), безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

13.04.2018 року позивач уточнила позовні вимог та просила:

- встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- змінити черговість у спадкуванні прав та обов`язків після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на спадкування за законом, як спадкоємиці першої черги після смерті ОСОБА_3 .

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, подала відзив на позовну заяву, в кому зазначила, що дійсно померлий проживав з позивачем у квартирі та на дачі позивача, проте це проживання зводилося лише до побутового спілкування та спільного проводження часу, спільного бюджету вони не мали, спільного господарства не вели. Похованням ОСОБА_3 займалася донька, що підтверджується відповідними доказами. Щодо вимог про зімну черговості спадкування, то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки тільки відповідач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а посилання позивача про неможливість звернення до нотаріуса у зв`язку з відсутністю свідоцтва про смерть спростовуються вимогами п. 1.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, надіслав до суду пояснення по справі, в яких просив розглянути справу за відсутності представника за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства України.

Вислухавши пояснення сторін, оцінивши показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 видане Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві 28 листопада 2016 року.

Відповідач по справі ОСОБА_2 звернулася в Першу київську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , який проживав в АДРЕСА_3 , в результаті чого було заведено спадкову справу № 141/2017.

Після смерті залишилось спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 , яка належала померлою на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Державною адміністрацією Голосіївського району 23.04.2004 року та грошові кошти у розмірі 1783,02 грн. та 3375,75 грн., що знаходяться на рахунках у ТВБВ №10026/06 та №91551/5822 у Головному управлінні по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», що підтверджується повідомленням № 100.16/5-06-417 від 16 березня 2017 року.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У відповідності до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України.

За змістом частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновками експертів, показаннями свідків.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю судом до уваги повинні братись показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя, ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

При цьому позивачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт постійного спільного проживання позивача з померлим як чоловіка та жінки, тобто наявність сім`ї.

Позивачем як на підставу проживання разом з померлим у квартирі долучені квитанції про сплату комунальних послуг, витрат на оплату телекомунікаційних послуг та обслуговування домофону, проте судом дані докази не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі рахунки оплачені за період з січня 2017р. по червень 2017 р., тобто після смерті ОСОБА_3 .

До позовної заяви був долучений акт про місце проживання фізичної особи від 29.06.2017 року, в якому підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , як дружина та чоловік однією сім`єю, з 1985 року до часу смерті останнього, за адресою: АДРЕСА_1 , проте уповноваженими представниками житлово-комунального підприємства, управляючої компанії, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не засвідчений.

Долучені позивачем копії фотографій не можуть взятися судом до уваги, оскільки лише у сукупності з іншими доказами спільного проживання, спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків подружжя можуть бути враховані як доказ.

В судовому засіданні було допитано свідків.

Так, свідок зі сторони позивача ОСОБА_4 зазначив, що є співробітником та другом позивача. Вказав, що позивач та померлий проживали постійно разом з 2004 року по 2016 рік, позивача називав своєю дружиною, бачив речі у квартирі. Про доньку померлого він не знав, побачив її вперше на похоронах.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_5 пояснила, що позивача і відповідача знає більше 30 років. З 2004 року по 2016 року позивач проживала з померлим, вона частко їздила до них в гості та була присутня на похованні. Їй відомо, що позивач купувала холодильник, пральну машину та інші речі, бюджет у них був спільний. Їй відомо, що померлий лежав у лікарні у зв`язку з хворою серця, донька його не відвідувала, однак ці відомості повідомлені були телефоном.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_6 пояснила, що працює з позивачем у школі майже 30 років. ОСОБА_3 бачила, він приходив на роботу, чекав позивача та вони разом їхали додому. Сварок між ними не чула. Була у них вдома у приблизно у 2000 році.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_7 пояснила, що знає позивача з 1991 року, відповідача ніколи не бачила. ОСОБА_3 знала, оскільки приносила квитанції один раз на місяць та бачила, що позивач та померлий разом їздили на дачу, купували продукти.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_8 пояснила, що померлого ОСОБА_3 знає, вона була присутня на днях народження і померлий завжди приїжджав один.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_9 пояснила, що являється донькою відповідача по справі. Зазначила. що дідусь приїжджав на всі свята, а також вони спілкувалася з ним по телефону. Позивача знає, вона приїжджала до неї на весілля та день народження. Дідусь представляв позивача як свою дружину. Дідусь не розповідав про неї нічого. На весіллі він танцював, ніяких проблем зі здоров`ям не було. Після його смерті відповідач займалася похованням.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_10 пояснила, що знала померлого 15 років. На свята приїзждав один, позивача бачить вперше. Бачила померлого в останній раз за півроку до смерті, на здоров`я не жалівся. На похоронах не була присутня у зв`язку зі станом здоров`я.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_11 пояснив, що він є чоловіком відповідача. Пояснив, що батька відповідача знає з моменту весілля з ОСОБА_2 Вони спілкувалися, на стан здоров`я він не жалівся. З позивачем познайомився на дні народженні тестя, приблизно 2-3 роки тому. З 2004 року по 2015 рік дні народження святкували в квартирі на Голосіївській. Особисто там був один раз, проте дружина кожні дні народження їздила. Позивач була присутня на весіллі доньки та на похоронах. Його поховали на дачі позивача, бо вона дуже просила, проте зараз шкодують. Про смерть тестя дізнався з телефонного дзвінка дружини.

Разом з цим, суд не може грунтувати свої висновки про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу на показаннях свідків, оскільки такі не є достатніми доказами про наявність в них усталених відносин притаманних сім`ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України.

Статтею 1259 ЦК України врегульовано питання зміни черговості права на спадкування.

Згідно із ч. 2 зазначеної статті фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16 травня 2013 року про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування підставами для задоволення позову про зміну черговості права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення опіки, матеріального забезпечення та допомоги спадкодавцю; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Відповідно до абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Отже, безпорадність особи пов`язана саме зі станом її здоров`я. Відповідно доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров`я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо.

Всупереч зазначеному позивачкою не надано суду жодного доказу, який би підтверджував тривалу хворобу, безпорадний стан хворого, потребу сторонньої допомоги і догляду чи понесених нею витрат на матеріальне забезпечення спадкодавця, тим більше протягом тривалого часу.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 та наявності необхідних юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості спадкування та надання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

За таких обставин в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості спадкування відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1216, 1218, 1258, 1264 ЦК України, ст. 3 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,-

Вирішив

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості спадкування відмовити повністю

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя