Рішення № 85634994, 01.11.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/9603/19

Провадження № 2/521/3328/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Коблової О.Д.

за участю секретаря судового засідання – Вікленко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про надання фінансового лізингу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що 12 лютого 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № DN00A! НОМЕР_1 , шляхом підписання позивачем Заяви про приєднання до публічного договору, розміщеного на офіційному веб-сайті відповідача: www.planetavto.com.ua, Додатку №1 та Додатку №2 до Договору. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» умовами вказаного правочину надав позивачу у лізинг автомобіль марки «TOYОTA COROLLA», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 НОМЕР_3 , строком на 60 місяців з моменту підписання графіку лізингових платежів. ОСОБА_1 26 березня 2014 року згідно акту приймання-передачі, передав відповідачеві автомобіль Chevrolet Aveo, 2008 року випуску, вартістю 67 000 грн. в рахунок сплати грошової суми за придбання автомобіля TOYОTA COROLLA, сірого кольору, 2008 року випуску.

28 березня 2014 року та 31 березня 2014 року позивачем через Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в рахунок сплати за придбання автомобіля TOYОTA COROLLA, сірого кольору, 2008 року випуску було сплачено 24 728,50 гривень.

Крім того, з метою виплати решти грошової суми 31 березня 2014 року позивачем отримано 31271,50 грн. грошового кредиту в АК КБ «ПРИВАТБАНК». Після сплати грошей на виконання умов договору фінансового лізингу, 21.09.2016 року директором ТОВ «Автокредит Плюс» Кравчута В.А. на адресу позивача направлено пакет документів з інструкцією щодо переоформлення автомобіля на ім`я позивача.

05 листопада 2016 року позивач звернувся до Територіального сервісного центра - 5142 МВС України з заявою про переоформлення автомобіля «TOYОTA COROLLA» сірого кольору, 2008 року випуску VIN JTNBV56E НОМЕР_4 на своє ім`я. Проте, під час огляду автомобіля експерт встановив, що частина номерної деталі закріплена способом, що не відповідає заводу виробнику та має ознаки зміни ідентифікаційного номера кузова. На теперішній час позивач позбавлений можливості користуватися зазначеним автомобілем, що спричиняє йому душевні страждання.

Позивач вважає, що оскаржуваний договір в порушення вимог ч.2 ст.799 ЦК України нотаріально непосвідчений, а тому є нікчемним. З огляду на зазначене, просить застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача 123 000 гривень, які сплачені на виконання договору фінансового лізингу № DN00A! НОМЕР_1 від 12 лютого 2014 року, моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень та витрати пов`язані з отриманням правової допомоги у розмірі 3 000 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення позивача за суттю спору і підставами звернення в суд, надавши належну юридичну оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 12 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» було укладено договір фінансового лізингу № DN00A! НОМЕР_1 (надалі - Договір), шляхом підписання позивачем Заяви про приєднання до публічного договору, розміщеного на офіційному веб-сайті відповідача: www.planetavto.com.ua, Додатку №1 та Додатку №2 до Договору.

Відповідно до умов публічного договору про надання фінансового лізингу лізингодавець за умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов`язаний прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі, платежі по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов`язаних із виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізиногоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно із умовами цього договору.

Згідно із пунктами 14.1.2.-14.1.4 заяви строк лізингу складає 60 місяців з моменту підписання Додатку № 2 (Графік лізингових платежів). Щомісячні платежі та порядок їх сплати повинні здійснюватися щомісячно, згідно із Графіком та включають у себе: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу, відсотки за користування предметом лізингу, комісія за проведення щомісячного моніторингу предмету лізину. Період сплати з 24 по 28 число кожного місяця.

Пунктами 14.1.7, 14.3 заяви визначено, що після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 92 300грн. на транзитний рахунок вказаний в п.14.1.5 Договору. Щомісяця в період сплати лізингоодержувач сплачує Щомісячний платіж в розмірі 930 грн.

Згідно з п.14.1.5 заяви, погашення щомісячних платежів лізингоодержувач здійснює на транзитний рахунок: № НОМЕР_5 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», для подальшого зарахування на рахунок ТОВ «Автокредит Плюс».

При розгляді даної справи по суті встановлено, що 10 вересня 2016 року відповідач передав позивачеві у користування транспортний засіб марки «TOYОTA COROLLA», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 JTNBV56E НОМЕР_4 , що підтверджується підписаним сторонами Специфікації та Акту приймання-передачі (Додаток №1 до договору фінансового лізингу № DN00A! НОМЕР_1 від 10 вересня 2016 року).

Як вбачається із доданих до позову виписки по кредитному договору № DN00A! НОМЕР_1 , позивач 31 березня 2014 року сплатив аванс в розмірі 91 728,59 грн., щомісячні платежі: 29.04.2014р. - 1000грн.; 04.06.2014р.- 810,68р.; 24.06.2014р. – 389,32 грн.; 26.06.2014р.- 1000 грн.; 18.08.2014р. – 638,9 грн.; 26.08.2014р.- 1291,1 грн.; 28.08.2014р. – 1000 грн.; 29.09.2014 р.- 1500 грн.; 28.10.2014р.- 1000 грн.; 28.11.2014 р. – 1000 грн.; 31.12.2014р. – 563.82 грн.; 21.01.2015р. – 436.18 грн.; 29.01.2015р.- 1000 грн.; 18.03.2015р. – 579,08 грн.; 24.03.2015р.-429.92 грн., 31.03.2015р. – 86,14 грн.; 24.04.2015р. – 930 грн.; 29.05.2015р. – 1000 грн.; 30.06.2015р. – 544.44 грн.;24.07.2015р. – 5385.56 грн.;26.08.2015р. – 5000 грн.; 25.09.2015р. – 2000 грн.; 26.10.2015р. – 5000 грн.; 26.11.2015р. – 5000 грн.; 24.12.2015р. – 1000 грн.; 28.01.2016р .- 1200 грн.; 29.02.2016р.- 930 грн.; 24.03.2016 р.- 1829,75 грн.; 25.03.2016р. – 1910,18 грн. Загалом, за оскаржуваним договором, позивачем сплачено – 123 000 грн.

Відповідно до ч.1, 2ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно з ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Договір фінансового лізингу № DN00A!0000562895 від 12 лютого 2014 року нотаріально посвідчений не був, отже відповідно є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

За таких обставин, у зв`язку із недотриманням нотаріальної форми при укладенні Договору фінансового лізингу № DN00A!0000562895 від 12 лютого 2014 року такий договір слід вважати нікчемним.

Аналогічні правові позиції щодо підстав визнання недійсним договору фінансового лізингу викладені у правових позиціях Верховного суду України у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15, від 8 червня 2016 року по справі № 6-330цс16, від 19 жовтня 2016 року по справі №6-1551цс16, від 18 січня 2017 року по справі №6-648цс16.

Згідно з ч.2ст. 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Частиною другою ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Судом встановлено, що у визначеній законом формі договір фінансового лізингу із узгодженням всіх його істотних умов між сторонами не укладався, та не був нотаріально посвідчений, а заява позивача про приєднання до публічного договору не може замінювати собою укладений у письмовій формі договір.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.2, 3 ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки позивачем надано до суду докази, що він є особою з інвалідністю та сплативши 123000 гривень, позбавлений можливості користуватися придбаним автомобілем «TOYОTA COROLLA»,2008 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 JTNBV56E НОМЕР_4 .

Суд також, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог, щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження витрат за надання правової допомоги позивач не надав до суду відповідних документів.

Слід зазначити, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді адвокатами регламентовано у ЦПК України. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Суду не надано відповідного фінансово-розрахункового документу, який належним чином підтвердив би факт оплати. З матеріалів справи не вбачається які об`єми, кількість та види конкретних послуг були надані позивачу адвокатом.

Відсутність документального підтвердження розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимог позивача в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», (ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 ), сплачені грошові кошти в розмірі 123 000 (сто двадцять три тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», (ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 ), моральну шкоду у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Д. Коблова