Ухвала суду № 85634609, 05.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/10954/15-ц

Провадження № 6/520/425/19

УХВАЛА

05.11.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повного виконання вимог виконавчого листа №520/10954/15-ц, виданого 20 січня 2018 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики від 15 серпня 2018 року в сумі 2171748 гривень 40 копійок, що згідно з курсом НБУ станом на 04.08.2015 року, еквівалентно 100000 доларів США, з посиланням на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду та не вжив заходів щодо реального виконання покладених на нього зобов`язань вказаним виконавчим листом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним подання було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06 серпня 2019 року вказане подання прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

27 серпня 2019 року до суду надійшли заперечення проти задоволення подання від представника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , в яких остання заперечує проти задоволення подання, з посиланням на те, що в діях ОСОБА_1 відсутній факт ухилення від виконання рішення суду, а наявність невиконаних зобов`язань не може свідчити про такий факт.

Тієї ж дати представник ОСОБА_1 надала до суду заяву про відвід судді Калініченко Л.В., як головуючому в цій справі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2019 року визнано заяву заінтересованої особи - ОСОБА_1 про відвід судді – необґрунтованою. Зупинено провадження по справі №520/10954/15-ц за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до вирішення питання про відвід. Заяву передано до канцелярії Київського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30.08.2019 року заяву заінтересованої особи - ОСОБА_1 про відвід судді – залишено без задоволення.

02 вересня 2019 року матеріали справи передано судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02 вересня 2019 року провадження по справі поновлено та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

Також, 28 серпня 2019 року, під час зупиненого провадження по справі, до суду надійшли від приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження АСВП №57513228 стосовно ОСОБА_1

07 жовтня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення від стягувача ОСОБА_2 , в яких останній підтримав подання приватного виконавця та просив суд задовольнити.

В судовому засіданні 05 листопада 2019 року представник приватного виконавця подання підтримав та просив суд задовольнити.

Представник боржника в судовому засіданні заперечувала проти задоволення подання, з підстав його необґрунтованості.

Представник стягувача в судовому засіданні підтримав подання та наполягав на його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає подання не підлягаючим задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді, під головуванням судді Калініченко Л.В., перебувала цивільна справа №520/10954/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

За наслідком розгляду вказаної справи, 24 березня 2016 року Київським районним судом міста Одеси ухвалене рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 15 серпня 2012 року в сумі 2171748 гривень 40 копійок, що станом на 04.08.2015 року, еквівалентно 100000 доларів США.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2016 року – залишено без змін.

Отже рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 березня 2016 року по цивільній справі №520/10954/15-ц набрало законної сили – 30 серпня 2018 року.

02 жовтня 2018 року Київським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист №520/10954/15-ц на виконання вказаного рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 березня 2016 року.

24 жовтня 2018 року на підставі зазначеного виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Георгієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №57513228.

Тієї ж дати, 24 жовтня 2018 року приватним виконавцем були винесені:

- постанова про стягнення з боржника – ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 217174 гривні 84 копійки;

- постанова про звернення стягнення на майно боржника, якою звернуто стягнення на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, в сумі 2389623 гривні 24 копійки;

- постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 ;

- постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_1 в АБ «Південний», АТ «Місто банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Піреус банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрексімбанк», АТ «УкрСиббанк», ПАТ «ІНГ Банк Україна», ПАТ «А-Банк», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Восток», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Банк», ПАТ «ВТБ банк», ПАТ «Ідея Банк», ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «МТБ Банк», ПАТ «Мегабанк», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Пумб», ПАТ «Сбербанк», АТ «УкрСоцбанк», ПАТ «Універсал Банк», ПАТ «Правекс-Банк»;

- постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на транспортні засоби, що належать боржнику: автомобіль марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- постанова про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук транспортні засоби: автомобіль марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до наявної в матеріалах виконавчого провадження інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 жовтня 2018 року за №142531958, вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано на праві власності нерухоме майно - земельна ділянка, площею 3,4216 га, кадастровий номер 5123383200:01:003:0043, яка розташована за адресою: Одеська область, Любашівський район, с/ АДРЕСА_1 ; а також наявна інформація про передання вказаної земельної ділянки в оренду Фермерське Господарство «Новокарбівське», строком на 10 років і на 30 років.

Відповідно до інформації у виконавчому листі №520/10954/15-ц, виданому 02 жовтня 2018 року, боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Саме за вказаною адресою, приватним виконавцем 30 жовтня 2018 року було здійснено вихід, та встановлено, що двері ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт.

Судом встановлено, що приватним виконавцем було перевірено зареєстроване місце проживання боржника, отримано довідку з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , яка вказана у виконавчому листі, як адреса мешкання останнього.

29 жовтня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою здійснено опис та накладено арешт на автомобіль марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

16 листопада 2018 року приватним виконавцем отримано від ПП «Брокбізнесконсалт» звіт про незалежну оцінку вказаного транспортного засобу, відповідно до якої ринкова вартість автомобіля, станом на 12 листопада 2018 року, складає в сумі 249205 гривень.

Надалі, приватним виконавцем надано до Одеської філії ДП «Сетам» заявку на реалізацію транспортного засобу – автомобіля марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за наслідком чого присвоєно номер лота № НОМЕР_3 .

11 грудня 2018 року ДП «Сетам» надало лист за вих. №2213/31-12-18, відповідно до якого повідомлено, що 11.12.2018 року електронні торги у тому числі за лотом №317066, не відбулись.

Також, 10 грудня 2018 року до приватного виконавця надійшла заява від ОСОБА_4 про скасування арештів з транспортних засобів: автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіля марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до якої надано ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2018 року по справі №522/20930/18 про зупинення продажу арештованих автомобілів в межах виконавчого провадження №57513228.

З вказаної копії ухвали суду, судом встановлено, що в Провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа №522/20930/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття арешту з майна, а саме з вказаних транспортних засобів, з посиланням на те, що власником вказаних транспортних засобів є вона - ОСОБА_4 , ані боржник за виконавчим провадженням – ОСОБА_1 .

В рамках вказаної справи, Приморським районним судом мста Одеси 10 грудня 2018 року постановлено ухвалу, якою вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованих транспортних засобів: автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіля марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в межах виконавчого провадження №57513228.

До суду доказів на підтвердження того, що за наслідком розгляду вказаної справи, ухвалено відповідне рішення, до суду не надано, як і відсутні такі докази в матеріалах виконавчого провадження.

Також судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа №520/5577/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на рухоме майно, в якій позивач просила визнати за нею право власності на автомобіль марки «SKODA SPACEBACK 1598», двигун № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.06.2018 року ОСОБА_4 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23.05.2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року – залишено без змін.

У постанові суду, Одеський апеляційний суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_4 не довела, що джерелом набуття права власності на спірний автомобіль марки «SKODA SPACEBACK 1598», двигун № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , у січні 2015 року були її особисті кошти, у зв`язку з чим, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

З матеріалів виконавчого провадження також вбачається, що 30 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову, якою накладено арешт на майно ОСОБА_1 – автомобіль марки «Шевролет Вольт», реєстраційний номер НОМЕР_6 .

До теперішнього часу рішення суду про стягнення заборгованості не виконано.

У зв`язку з чим, приватний виконавець звернувся до суду з відповідним поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, з посиланням на те, що останній ухиляється від виконання рішення суду.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» вiд 21.01.1994 року № 3857-XII громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Разом із тим, в сенсі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, яка є частиною національного законодавства, та ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Питання про визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду чинне законодавство не розкриває.

Як роз`яснив Верховний суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 у сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так:

1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а саме за ухилення від їх виконання.

У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду необхідно з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання – тобто він має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів у кожному конкретному випадку визначається судом.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Дослідивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах виконавчого провадження №57513228, суд вважає, що приватним виконавцем не надано до суду належних доказів, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань за виконавчим листом №520/10954/15-ц, виданим 02.10.2018 року Київським районним судом міста Одеси.

Так, судом встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження, відсутні жодні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинялись дії на ускладнення виконання рішення суду.

Посилання приватного виконавця, що ОСОБА_1 вчиняються дії з ухилення виконання рішення суду, що підтверджується вчиненими діями, які ускладнюють звернення стягнення на транспортні засоби, належні боржникові, суд вважає необґрунтованими, оскільки як вже судом встановлено, звернення стягнення на транспортні засоби: автомобіль марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зупинено на підставі ухвали суду, яка була постановлена в рамках цивільної справи №522/20930/18 за позовом ОСОБА_4 , якою оспорюється особисте право власності ОСОБА_1 на вказані автомобілі.

Також приватним виконавцем не надано до суду жодних доказів, стосовно вчинених дій зі звернення стягнення стосовно іншого належного боржнику майна - автомобіля марки «Шевролет Вольт», реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Крім того, з матеріалів подання і виконавчого провадження вбачається, що боржник – ОСОБА_1 декілька разів перетинав державний кордон України.

Дані щодо перетину боржником державного кордону України не є доказом його ухилення від виконання рішення суду та про наміри залишити Україну з метою ухилення від виконання рішення суду, оскільки право на вільне пересування гарантоване Конституцією України.

Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

З урахуванням викладено та того, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення суд вважає, що приватним виконавцем на цей час не обґрунтовано факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків, а відтак виконавець дійшов передчасного висновку про необхідність обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у зв`язку з чим подання підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 19, офіс 1) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено – 11 листопада 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.