Ухвала суду № 85634479, 13.11.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/7873/19

Провадження № 6/946/453/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Пащенко Т.П.,

при секретарі – Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019 року до суду надійшло подання державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мазуранчика Г.І. про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , в якому головний державний виконавець відділу просить дозволити державному виконавцю та іншим учасникам виконавчого провадження (стягувачу, понятим, співробітникам поліції, тощо) примусово увійти до будинку АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій по виконанню ухвали суду від 04.11.2019 року щодо накладення арешту на майно боржника.

Державний виконавець у судовому засіданні просив подання задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що за адресою накладення арешту: АДРЕСА_2 , його та інших державних виконавців не було допущено до майна, що підлягає опису та арешту, про що 08.11.2019 року було складено акт. ОСОБА_1 від підпису в акті відмовилася.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 вказаного закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У відповідності до вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2019 року про накладення арешту на: генератор на 3 кВт. (орієнтовна ринкова вартість 5000 грн.); бензопилу (орієнтовна ринкова вартість 3 000 грн.); кормодробилку універсальну 1 шт. (орієнтовна ринкова вартість 2500 грн.); циркулярні пили б/у 1 шт. (орієнтовна ринкова вартість 2000 грн.); зварювальний апарат «ЗЕНІТ» (орієнтовна ринкова вартість 3000 грн.); мотоблок (орієнтовна ринкова вартість 10 000 грн.); причіп до мотоблоку (орієнтовна ринкова вартість 4 500 грн.); бетономішалку (орієнтовна ринкова вартість 5 200 грн.); паровий котел для обігріву будинку (орієнтовна ринкова вартість 2500 грн.); худобу: свиноматку 2 шт. (орієнтовна ринкова вартість 18 000 грн), поросят 10 шт. (орієнтовна ринкова вартість 15 000 грн.), кнур (хряк) 1 шт. (орієнтовною ринковою вартістю 8 000 грн.), кіз 4 голів (орієнтовна ринкова вартість 4 000 грн), бичків 2 голів (орієнтовна ринкова вартість 6 000 грн.); домашню птицю: кури 30 шт. (орієнтовна ринкова вартість 4500 грн.), гусі 10 шт. (орієнтовна ринкова вартість 2500 грн.), качки 15 шт. (орієнтовна ринкова вартість 3450 грн.).

07.11.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60538265.

08.11.2019 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , та був складений акт державного виконавця в присутності понятих про те, що ОСОБА_1 відмовилась надати доступ до майна, вказаного в ухвалі суду для опису його та арешту. ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження отримувати відмовилась. Боржник не виконав вимогу державного виконавця та не надав доступ до вказаного майна з метою опису та арешту вказаного в ухвалі суду за адресою мешкання.

З матеріалів справи вбачається, що судове рішення не виконується всупереч нормам статті 129-1 Конституції України, якою визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, з урахуванням того, що боржнику відомо про наявність виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій щодо накладення арешту, про що, зокрема, свідчить акт державного виконавця від 08.11.2019 року.

Крім того, факт невиконання ухвали та неможливість виконавця потрапити до житла для виконання судового рішення про накладення арешту на майно є підтвердженням ухилення боржника від свого зобов`язання.

Отже, суд приходить до висновку про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього ухвалою суду, та вважає, що надання державному виконавцю дозволу на примусове проникнення до житла боржника є адекватним ступенем втручання до його прав, права інших осіб та узгоджується з положеннями національного законодавства і практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.

З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів державного виконавця, у зв`язку з чим вимоги державного виконавця підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.260, 261, 353, 438 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 - задовольнити.

Надати дозвіл державним виконавцям Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на примусове проникнення до будинку АДРЕСА_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.П.Пащенко