Рішення № 85633298, 14.11.2019, Токмацький районний суд Запорізької області

328/2785/19

14.11.2019

2-о/328/87/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Новікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в окремому провадженні цивільну справу №328/2785/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Токмацький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту народження дитини,-

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, якою просить встановити факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна. Мати - ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України. Батько дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

В обґрунтування заяви зазначив, що він є батьком ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Сімферполі Автономної Республіки Крим. Оскільки дитина народилась на тимчасово окупованій території України, визначеній відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», отримати свідоцтво про її народження неможливо.

Заявник у судове засідання не з`явився, у заяві просить розглянути справу без його участі.

Представник заінтересованої особи Токмацького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення заяви не заперечує.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі фактів народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження (п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України).

Відповідно до дубліката Медичного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08.11.2019 Державною бюджетною установою охорони здоров`я Республіки Крим «Сімферопольський клінічний пологовий будинок №2», ІНФОРМАЦІЯ_4 о 13.30 годині у матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка перебуває у шлюбі, народилась дитина чоловічої статі. ОСОБА_4 народження – м. Сімферополь, Крим.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.10.2008, штампа на сторінці 10 паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_3 від 13.11.2008, заявник ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 , а отже батьком новонародженої дитини.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України він є суб`єктом звернення до суду із зазначеною заявою.

14.11.2019 заявник звернувся до Токмацького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для державної реєстрації народження дитини, у проведенні якої йому відмовлено у зв`язку з тим, що медичне свідоцтво про народження не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», що підтверджується відмовою у проведенні державної реєстрації народження від 14.11.2019 №134/17.23-06-102.

Встановлення факту народження дитини позасудовим шляхом неможливе, але є необхідним для реалізації батьківських прав відносно дитини та подальша реалізація дитиною своїх конституційних прав і обов`язків.

Відповідно до ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині має належати з його народження право на ім`я та громадянство.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ, дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Обов`язок невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану частиною 1 статті 144 Сімейного кодексу України покладений на батьків.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження (ч.3). Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження (абз.1 ч.4). За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (абз.5 ч.4).

В практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «ОСОБА_6 проти Республіки Молдови та Росії» (ОСОБА_6 v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих існуючихde facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

У Рішенні Європейського Суду по справі «Кипр проти Турції» від 10 травня 2001 року (у п. 93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125): «Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї Території».

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Згідно з абз.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Згідно з ч.1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим народила дитину чоловічої статі. Оскільки на час народження дитини ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із заявником ОСОБА_1 , останній є батьком дитини.

Оскільки документи, що підтверджують факт народження дитини заявника, видані медичним закладом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, ці документи є недійсними і не створюють правових наслідків.

З огляду на викладене, ту обставину, що для проведення державної реєстрації народження дитини є об`єктивні перешкоди, з метою захисту прав і свобод громадян України, якими є батьки дитини та сама дитина, суд вважає що заявлені вимоги належить задовольнити, встановивши факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, у матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, та батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.3, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Токмацький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту народження дитини - задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Відповідно ч.5 ст.317 ЦПК України копію рішення невідкладно надіслати до Токмацького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Реквізити сторін:

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа - Токмацький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, місцезнаходження: вул. Василя Вишиваного, буд. 270, м. Токмак, Запорізька область, код ЄДРПОУ 42541840.

Суддя: