Ухвала суду № 85632654, 13.09.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.09.2019

Справа № 334/4977/19

Провадження № 1-кп/334/690/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді - Козлової Н.Ю., при секретарі Манюхіні О.О., за участю прокурора Маншиліна О.В., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого адвоката Артеменка Є.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019080050001867 від 29.05.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 ч.2 ст.289 КК України

В С Т А Н О В И В :

04 липня 2019 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019080050001867 від 29.05.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 ч.2 ст.289 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 на 60 днів.

Обвинувачений та його захисник заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу, посилаючись на те, що обвинувачений від участі в слідчих діях під час досудового розслідування не ухилявся, має місце проживання та не має наміру впливати на потерпілого та свідків. Просять змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор заперечував щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не доцільне і не зможе запобігти ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Вислухавши клопотання прокурора, захисника, думки учасників судового засідання з приводу заявлених клопотань, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано за рішенням слідчого судді, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

При цьому, суд враховує, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_2 є тяжкими згідно із ст.12 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів від 5 до 8 років позбавлення волі, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду, а також, що він іншим чином може перешкоджати кримінальному провадженню, про що зазначено в ухвалах слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя.

Таким чином, ризики, передбачені ст.177 КПК України і зазначені в ухвалах слідчого судді про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про продовження строку тримання під вартою не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Відтак, суд дійшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що є ризиком, передбаченим ст.177 КПК України, та підставою для продовження строку тримання останнього під вартою.

Отже, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, а також виходячи з міркувань забезпечення доступності ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.

У звязку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Підстав для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу на більш м`який домашній арешт, про що просили суд обвинувачений та його захисник, суд не вбачає у звязку із необґрунтованістю клопотання.

Керуючись ст.ст.27, 31, 177, 178, 183, 194, 199, 314-316, 331, 369, 372 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою до 12 січня 2020 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Ю. Козлова