Ухвала суду № 85631530, 14.11.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

14.11.2019

Справа № 642/8211/16к

Провадження № 1кп/642/183/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Пашнєва В.Г.,

суддів Гримайло А.М., Ольховського Є.Б.,

за участю секретаря Гнатенко Г.А.,

прокурора Прокопенко А.С.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

адвокатів Бекузарова Р.Е.,Семененко Н.О., Бабій І.О., Андрійко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст. 306, ч.3 ст.307 КК України, -

встановив :

В судовому засіданні 13 листопада 2019 року прокурор Прокопенко А.С. надав суду угоду про визнання винуватості, яка була укладена 13 листопада 2019 року між стороною обвинувачення, прокурором відділу прокуратури Харківської області Прокопенком А.С. та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника Семененко Н.О. по кримінальному провадженню №12015220480002517 від 16.05.2015 р. за ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч.3 ст. 307 КК України.

Відповідно до угоди від 13 листопада 2019 року, обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується беззастережно визнавати свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 , ч. 2 ст. 306 ч. 3 ст. 307 КК України України.

Зобов`язується сприяти швидкому судовому розгляду кримінального провадження, та своїми свідченнями, під час судового розгляду, викривати злочинну діяльність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про створення та участь в діяльності організованої групи.

Сторони дійшли згоди, враховуючи обставини, визначені ст. 470 КПК України, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч.2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, з яких найбільш тяжким є злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України, який відповідно до ч.5 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого, який судимості не має, позитивно характеризується за місцем мешкання, наявність визначених ст. 66 КК України обставин, що помякшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та швидкому судовому розгляду, а також беззастережне визнання винуватості, зобовязанням викрити інших причетних до злочину осіб, сторони дійшли згоди про можливість застосування статті 69 Кримінального кодексу України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 307 КК України.

Сторонами узгоджено, що обвинуваченому ОСОБА_4 буде призначено покарання: за ч.3 ст.28, ч.2 ст.306 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 років 10 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.3 ст.307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком без конфіскації майна, оскільки при застосування ст.75 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується. Відповідно до вимог ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально- виконавчої інспекції,

-повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання,

-періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вказана угода підписана обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності прокурора Прокопенко А.С. та його захисника ОСОБА_6 Н.О.

В судовому засіданні прокурор відділу прокуратури Харківської області Прокопенко А.С. просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 13 листопада 2019 року між ним та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12015220480002517 від 16.05.2015 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, в присутності його захисника Семененко Н.О.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Семенко Н.О. підтримали прокурора та просили затвердити угоду про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором.

Колегія суддів, ознайомившись з умовами укладеної угоди, вислухавши думку учасників судового провадження, дійшла висновку про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 4ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Згідно угоди про визнання винуватості від 13.11.2019 року ОСОБА_4 зобов`язується викривати злочинну діяльність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про створення та участь в діяльності організованої групи, щодо незаконного придбання, перевезення та зберігання з метою збуту, незаконний збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, аналогів особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини, а також розміщення коштів, отриманих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, у банках, використання таких доходів (коштів) з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів вчиненого у складі організованої групи.

Під час судового засідання прокурор повідомив, що на момент укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 , ніяких допитів не проводилось, в ході яких будь-яка особа з обвинувачених надала б свідчення проти осіб, які виступали як організатори такої групи, інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів.

Отже, судова колегія приходить висвновку про те, що на момент подання суду угоди про визнання винуватості, інформація щодо особи, яка виступала як організатор такої групи, інших її учасників, вчинених групою або організацією злочинів - не підтверджена доказами.

Обовязок обвинуваченого ОСОБА_4 сприяти в розкритті злочинів, за ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України, а також у викритті злочинної діяльності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 носять декларативний характер і не підтверджена доказами щодо фактичних дій, спрямованих на виконання цих обовязків.

Відповідно до вимог ст. 470 КПК України, прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини- ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, зокрема якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобовязань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Колегія суддів дійшла до висновку, про відсутність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 13.11.2019 року укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , оскільки не виконана вимога п. 3 ч. 4 ст.469 КПК України щодо надання доказів про наявність інформації відносно того, що обвинувачений своїми свідченнями, під час судового розгляду, викриватиме злочинну діяльність про створення та участь в діяльності організованої групи, щодо незаконного придбання, перевезення та зберігання з метою збуту, незаконний збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, аналогів особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини, а також розміщення коштів, отриманих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, у банках, використання таких доходів (коштів) з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів вчиненого у складі організованої групи.

Крім того, колегія суддів враховує наступне: Відповідно до ст.65КК України - при призначенні покаранні особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Зі змісту вказаних положень вбачається, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Вказаних вимог закону сторонами не було дотримано.

Аналізуючи вищенаведені вимоги закону та зміст угоди про визнання винуватості, судом враховується, що санкція ч. 3 ст. 307 КК України, яка є найтяжчою серед інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 злочинів відповідно до ч.5 ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Також, колегія суддів в повній мірі враховує ступінь суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України, які утворюють реальну сукупність злочинів, що віднесені законодавством України, а також міжнародним законодавством, зокрема Конвенцією ООН «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин», ратифіковану Постановою ВР України від 25.04.1991 р., до особливо небезпечних злочинів, наслідки вчинення яких становлять серйозну загрозу для здоров`я і добробуту людей і справляють негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства.

Крім того, колегія судів враховує наявність декількох кваліфікуючих ознак злочину, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч.3 ст. 307 КК України, таких як вчинення злочину організованою групою осіб, що підвищує суспільну небезпечність інкримінованих діянь, а також враховує кількість вилучених у обвинуваченого ОСОБА_4 особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах.

З урахуванням вказаних обставин справи колегія суддів дійшла до висновку, що визначене в угоді між прокурором та ОСОБА_4 покарання, з застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі з наступним звільненням від відбування покарання з випробуванням як умова угоди, не відповідає вимогам ч.2 ст.65, ч.1 ст.75 КК України, що обмежує суд в ухваленні законного та обґрунтованого вироку за наслідками угоди.

Крім того, не відповідає вимогам ст. 77 КК України узгоджене сторонами угоди звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке не може бути застосоване при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, угода про визнання винуватості, укладена 13 листопада 2019 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника Семененко Г.О. у кримінальному провадженні №12015220480002517 від 16.05.2019 р. ч.3 ст. 28, ч.2 ст.306, ч.3 ст. 307 КК України - не відповідають вимогам КК України, оскільки виключно суд, відповідно ст.69 КК України (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом), за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статі Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У сторін кримінального провадження при укладанні угоди про визнання винуватості таке право на застосування ст.69 КК України відсутнє.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те що, умови угоди не відповідають суспільним інтересам, а узгоджене покарання призначене всупереч вимогам КК України, а тому колегія суддів приходить до висновку, що умови угоди суперечать вимогам закону, у суду відсутні правові підстави для затвердження угоди про визнання винуватості від 13.11.2019 року та наявні передбачені КПК України підстави для відмови у затвердженні угоди.

Керуючись ст.ст.369,469,470,472,474 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И В :

Відмовити в затверджені угоди про визнання винуватості, яка укладена 13 листопада 2019 року між прокурором відділу прокуратури Харківської області Прокопенком Антоном Сергійовичем та обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12015220480002517 від 16.05.2015 року за ч.3 ст.28, ч.2 ст. 306, ч.3 ст.307 КК України і його захисником Семененко Наталією Олегівною.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г.Пашнєв

Судді А.М. Гримайло

Є.Б.Ольховський