Ухвала суду № 85628693, 13.11.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/89/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача Пустовойт Т.В., судді Іванченко А.М., присяжних: Філонової С.А., Шкільняк З.О., Акімової О.Д., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників Лосякової Т.І., Сєрікової К. С., Комарова І.О., Сарбаша О.О., Сукача О.В., Оснач Л.О., потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представників потерпілих Пишневської Н.І., Резніченка В.О., Ходової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобом відеофіксації заяву про відвід суддів та відвід складу присяжних,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав клопотання про відвід суддів, посилаючись на не роз`яснення права на відвід учасникам провадження, порушення його право на захист, а саме захисник Оснач Л.О. не допущена до участі в кримінальному провадженні відповідно до вимог чинного законодавства, порушення передбаченого законом порядку вирішення питання щодо запобіжного заходу, невручення йому обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , участь останнього в судовому засіданні за заходами відеоконференції, а також не ознайомлення з матеріалами справи.

Захисник Сєрікова К.С. в судовому засіданні заявила відвід всьому складу присяжних, вказуючи на те, що останні висловлювались відносно неї та інших захисників щодо їх професійних якостей, а також негативно відкликалися на адресу обвинувачених, в зв`язку з чим, захисник вбачає вже сформовану позицію присяжних, а саме упередженість, що є підставою для їх відводу.

Присяжні Філонова С.А., Шкільняк З.О., Акімова О.Д., Челпан Е.В. в судовому засіданні висловились відносно заяви про їх відвід та зазначили, щодо розмови зафіксованої захисником Сєріковою К.С., перебуваючи у залі суду до початку судового засідання вели приватну розмову щодо особистого життя. Ніяких висловлювань відносно обвинувачених та захисників в даному кримінальному провадженні не виражали. Крім того, присяжна Філонова С.А. пояснила, що за проханням секретаря судового засідання переглянула графік призначення справ, який знаходився на столі останньої.

Прокурор заперечував проти відводу суддів та складу присяжних в зв`язку із відсутністю на то законних підстав, а також відповідних доказів.

Представники Резниченко В.О., Пишневська Н.І., Ходова Я.О. та потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , також заперечували проти відводів суддів та присяжних, вважаючи вказані обставини не підтвердженими відповідними та допустими доказами, а самі заяви про відвід затягуванням розгляду справи.

Захисники та їх підзахисні підтримали заявлені відводи суддям і складу присяжних, зазначили, що є сумніви в їх неупередженості з підстав наведених заявниками.

Захисники Сєрікова К.С., Лосякова Т.І. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали відвід складу присяжних вважаючи, що вони упереджені в своїй позиції. Разом з тим, професійним суддям довіряють.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (п.1).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі п.1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (рішення у справі «Білуха проти України», «Бочан проти України», «Газета «Україна-центр» проти України» та ін.)

Водночас Консультативна рада європейських суддів у п.12 Висновку №1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.

Сумніви в незалежності відсутні, коли у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі «Кларк проти Сполученого Королівства»). Навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві (справи «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії»).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження захисник Оснач Л.О. надала необхідні документи, які передбачені нормою ст.50 КПК України та підтверджують її повноваження як захисника на участь у кримінальному провадженні. Після роз`яснення учасникам судового провадження право відводу і з`ясування судом питання про заявлення відводу, захисник Оснач Л.О. брала участь у судовому засіданні під час якого обговорювалось питання доцільності продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених, висловлювала свою думку з цього приводу, а також щодо відводів складу суду та учасникам справи. Сам обвинувачений ОСОБА_3 також приймав участь в судових засіданнях і йому роз`яснювалось право заявляти відводи як складу суду, в тому числі і присяжним, так і іншим учасникам справи, в зв`язку з чим позиція обвинуваченого ОСОБА_3 є неспроможною, оскільки суд виконав всі передбачені законом дії.

За роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку із здійсненням ними своїх повноважень.

Виходячи з наведених норм, незгода обвинуваченого ОСОБА_3 з процесуальним рішенням суду щодо вирішення окремих процесуальних питань не може бути підставою для відводу.

Щодо невручення ОСОБА_3 обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , то це не відноситься до компетенції суду. При цьому,як пояснив прокурор, після звернення ОСОБА_3 із зазначеного питання, ця обставина усунута.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на порушення прав обвинуваченого ОСОБА_4 також є неспроможним, оскільки за нормами ст.336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження). При цьому, будь яких заперечень з цього питання в судовому засідання, за участю захисника обвинуваченого Клевка І.Ю. та перекладача, від обвинуваченого ОСОБА_4 не надходило.

Що стосується порушення права обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, то, як вбачається з матеріалів справи, маються заяви захисника Оснач Л.О. від 16.09.2019р. та 17.09.2019р. щодо ознайомлення з матеріалами справи, з резолюцією головуючого судді – до виконання, а також відміткою самого заявника про часткове ознайомлення. Також в матеріалах справи міститься заява обвинуваченого ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами справи у Військовій прокуратурі відповідно до зазначеного графіка, теж з резолюцією головуючого судді – надати дозвіл. Захисник обвинуваченого Сукач О.В. з такого роду заявами до суду не звертався. Будь яких перешкод щодо подальшого чи повторного ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_3 чи його захисників з матеріалами кримінального провадження між судовими засіданнями ніхто не чинив, отже, доводи обвинуваченого в цьому питанні є надуманими.

Дослідивши в судовому засіданні відеозапис розмови присяжних від 01.11.2019р., суд приходить до висновку, що фактів, які б свідчили про упередженість присяжних він не містить. Будь яких інших доказів які б підтверджували упередженість присяжних суду не надано.

Таким чином, обставин, які б виключали участь суддів та обраного складу присяжних у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст.75 КПК України та доказів, що свідчили б про упередженість суддів Пустовойт Т.В., Іванченко А.М., а також присяжних Філонової С.А., Шкільняк З.О., Акімової О.Д., Челпан Е.В. обвинуваченим ОСОБА_3 і захисником Сєріковою К.С. не надано. Їх посилання не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивній оцінці заявників, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяв обвинуваченого та захисника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75,76, 81 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід суддів - відмовити.

У задоволенні заяви захисника Сєрікової К.С. про відвід складу присяжних - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко

Присяжні: С.А. Філонова

З.О. Шкільняк

О.Д. Акімова