Ухвала суду № 85627565, 13.11.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд Полтавської області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1245/19

Номер провадження 1-кс/530/405/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2019 р. м. Зіньків

Слідчий суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Дем`янченко С.М., за участю секретаря Тараненко Т.І., прокурора Чубенка А.І., захисника підозрюваного ОСОБА_1 , адвоката Школьного В.А. розглянувши клопотанняслідчого, слідчого відділення Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавської області старшого лейтенанта поліції Хурси С.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, -

В С Т А Н О В И В :

11 листопада 2019 року до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшло вказане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 .

На обґрунтування клопотання слідчий відділення Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавської області старшого лейтенанта поліції Хурса С.В. посилається на те, що у провадженні Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавської області старшого лейтенанта поліції Хурси С.В. перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019170170000324 від 14.08.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , в невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, та в невстановленому місці, незаконно придбав з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який в подальшому незаконно зберігав у невстановленому слідством місці, для подальшого збуту. 18.09.2019 року близько 12 години 30 хвилин ОСОБА_2 , знаходячись в місці масового перебування громадян, а саме поблизу центрального кладовища, яке розташоване в м. Зіньків по вул. Воздвиженській, Зіньківського району, Полтавської області, шляхом продажу за 250 грн. (одна купюра номіналом 200 грн. серії УА 5490648 та одна купюра номіналом 50 грн. серії ТЕ 4448297), незаконно збув ОСОБА_3 речовину рослинного походження зеленого кольору, яка згідно з висновком судово-хімічної експертизи №1571 від 23.09.2019 року є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 5,849 г. Продовжуючи свою злочинну діяльність, 26.09.2019 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_2 , знаходячись в місці масового перебування громадян, а саме поблизу автостанції, розташованої в м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 2, Зіньківського району, Полтавської області, шляхом продажу за 250 грн. (п`ятьма купюрами номіналом по 50 грн. серії: УИ 0504523, СБ 7556439, ПЄ 0332628, СТ 8671327, УЄ 3215816), повторно незаконно збув ОСОБА_3 речовину рослинного походження зеленого кольору, яка ззовні схожа на особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс. Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, в місці масового перебування громадян, вчиненому повторно, ОСОБА_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

У вчиненні даного кримінального правопорушення – незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, за ч.2 ст.307 КК України, обгрунтовано підозрюється ОСОБА_2 26.09.2019 року о 12 год. 11 хв. ОСОБА_2 був затриманий за підозрою у вчиненні даних кримінальних правопорушень, на підставі ст.208 КПК України. 26.09.2019 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України. 27.09.2019 року слідчим суддею Зіньківського районного суду Полтавської області Дем`янченко С.М. було постановлено ухвалу про задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 строком на 60 діб, який обчислювати з 15 год. 20 хв. 27 вересня 2019 року по 15 год. 20 хв. 25 листопада .2019 року . 01.11.2019 року ОСОБА_2 повідомлено по зміну раніше повідомленої йому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України. 01.11.2019 слідчий за дорученням прокурора письмово повідомив підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, в порядку ст.290 КПК України. Отже, згідно вимог ст.219 ч.3 КПК України, перебіг строку досудового розслідування зупинений, оскільки строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Строк дії запобіжного заходу тримання під вартою, відносно підозрюваного ОСОБА_2 закінчується 25.11.2019 року о 15 год. 20 хв., однак завершити досудове розслідування до вказаного часу не представляється можливим. Оскільки дане кримінальне провадження є складним та у ньому необхідно виконати процесуальні дії, проведення яких потребує додаткового часу, що в свою чергу перешкоджає завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Окрім того, при винесенні вказаного клопотання сторона обвинувачення наголошує на наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, що є підставою для продовження застосування запобіжного заходу. Підозрюваний на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за найсуворішою санкцією з якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна (санкція ст.307 ч.2 КК України), перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки розуміє суровість покарання яке йому загрожує згідно Кримінального кодексу України. Підозрюваний не навчається, ніде не працює, доходів немає, тому є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою власного незаконного збагачення. Крім того, вважаю, що підозрюваний перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на свідка ОСОБА_3 та інших свідків по даному кримінальному провадженню, шляхом висловлення погроз, застосування фізичного насильства, схиляння їх до дачі неправдивих показань, не має міцних соціальних зав`язків та постійного місця роботи, що може свідчити про те, що збут наркотичних засобів є його єдиним джерелом доходу, обізнаний про форми та методи роботи правоохоронних органів, що також може вплинути на здійснення об`єктивного, повного та неупередженого проведення досудового розслідування, чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, у якому підозрюється, а тому враховуючи вищевикладені ризики, викладені обставини, що підтверджують наявність зазначених ризиків, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, у зв`язку з чим слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.

Заслухавши обґрунтування клопотанняслідчого слідчого відділення Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавської області старшого лейтенанта поліції Хурси С.В., який підтримав своє клопотання, доводи заявленого клопотання прокурора Чубенка А.І., який просить задовольнити клопотання, та захисника підозрюваного ОСОБА_2 , адвоката Школьного В.В. та підозрюваного ОСОБА_2 , які не згідні з даним клопотанням, просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, вивчивши матеріали, якими слідчий обґрунтовує заявлене клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується, матеріалами клопотання дослідженими в судовому засіданні. Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_2 обвинувачується унезаконному придбанні, виготовленні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, в місці масового перебування громадян, вчиненому повторно, а тому є підстави вважати, що він в подальшому може продовжити дану злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальні правопорушення. При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_2 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час. Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості, ніде не працює, може незаконно вплинути на свідків по даному кримінальному провадженню, шляхом висловлення погроз, застосування фізичного насильства, схиляння їх до дачі неправдивих показів, тому є підстави вважати, що він знову може вчинити умисний корисливий злочин, та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв`язку із проведенням в Україні операції об`єднаних сил та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачений може ухилитися від органів досудового розслідування та суду і не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою , крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного - беручи до уваги, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, що відноситься до категорії тяжких, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує не доведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися та повною мірою виправдовують необхідність утримання підозрюваного під вартою, а саме : підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, підозрюваний може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

З часу обрання підозрюваному запобіжного заходу - тримання під вартою, жодна з підстав для обрання такого запобіжного заходу не змінилась. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Під час розгляду клопотання слідчим доведена наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились, оскільки поданими матеріалами підтверджується, підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, може ухилятись від слідства та суду, може незаконно впливати на свідків.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_2 винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, дані про його особу, з огляду на те, що судове провадження по справі ще не розпочато, та зважаючи на необхідність виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування, а також зважаючи на доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, слід продовжити строк тримання підозрюваного під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.

Згідно ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 183, 193,196-197, 199, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого відділення Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавської області старшого лейтенанта поліції Хурси С.В. про продовження підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою– задоволити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з професійно-технічною освітою, розлученому, безробітному, який обраний ухвалою слідчого судді Зіньківським районного суду в Полтавській області 27.09.2019 року терміном на 25 (двадцять п`ять ) днів, який обчислювати з16 год. 30 хв. 13 листопада 2019 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 07 грудня 2019 року до 16 год. 30 хв.

Розмір застави визначений підозрюваному ОСОБА_2 , ухвалою слідчого судді Зіньківським районного суду в Полтавській області 27.09.2019 року у сумі 100350 грн. (сто тисяч триста п`ятдесят гривень) залишити без змін.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти наслідчого відділення Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавської області старшого лейтенанта поліції Хурсу С.В.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання, прокурору, слідчому, підозрюваному, для відому.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.М.Дем`янченко