Ухвала суду № 85627450, 12.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/6182/19

Провадження № 1-кп/127/182/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

суддів: Іщук Т.П., Короля О.П.,

за участю секретаря судового засіданні: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020004147 від 25.10.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Ковтуна А.Ю.,

представника потерпілої: захисника Грицуляка Т.П.,

захисника: Безрученка Д.П.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

У ході судового провадження на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на розгляд учасників судового провадження питання, доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу, так як саме на суд покладається обов`язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.

У ході судового провадження прокурор Ковтун А.Ю. клопотав за продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки на думку прокурора наявні ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а тому може переховуватись від суду та вчинити інші злочини, крім того, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, до затримання обвинувачений ОСОБА_1 не працював та не навчався.

Представник потерпілої захисник Грицуляк Т.П. підтримав думку прокурора.

Захисник Безрученко Д.П. заперечував, щодо продовження строку тримання під вартою, вважає що ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, більшість свідків у вказаному кримінальному провадженні уже допитані, отже ОСОБА_1 не має наміру впливати на них та чинити тиск, крім того зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 має сім`ю та постійне місце проживання, а тому просив суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення «Jecius проти Литви» заява №34578/97 рішення від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2018 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком 60 діб. У подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2018, від 23.01.2019, від 20.03.2019, від 14.05.2019, від 02.07.2019, від 26.07.2019 та від 18.09.2019 продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою суд крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного суд вважає, за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненому проти життя та здоров`я особи, неодружений, дітей на утриманні не має, не працює, не має постійного джерела прибутку, що свідчить про відсутність соціально стримуючих факторів та дає підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду.

Суд вважає, що під час розгляду питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 є особою раніше судимою, а тому може продовжити вчинювати інший злочин, свідки у вказаному кримінальному провадженні є знайомі та родичі обвинуваченого, тому він може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому судом, враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Враховуючи викладене суд вважає, за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а в клопотанні захисника Безрученка Д.П., щодо зміни запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника Безрученка Д.П. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора Ковтуна А.Ю. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити строк дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 10.01.2020 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: