Ухвала суду № 85620746, 13.11.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9271/18

(1-кп/199/138/19)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

колегії суддів:

головуючого: - судді Воробйова В.Л.

- суддів Дяченко І.В., Щербини-Почтовик І.В.

при секретарі - Опацької Н.О.

за участю прокурора - Понедільченко І.О.

захисників - Чудновського С.О., Романцова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018040630001695 відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного з них, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що обвинувачені підозрюється у вчинені умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи, можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Романцов М.В. не заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Чудновський С.О. заперечували, та одночасно звернулися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт у зв`язку з хворобою та лікуванням матері обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій він зазнає судове переслідування та міжнародними контактами, особистості обвинуваченого, його моральними переконаннями.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення ЄСПЛ «Хайредінов проти України»). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.

Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.

ЄСПЛ наголошує у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства від 28.10.1994», що при визначенні «ступеня підозри» підставою для отримання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні «особливої категорії злочинів», а у справі «Боротюк проти України» від 16.10.2010р. визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останні обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи - умисному вбивстві, за який законом у разі доведення вини, кожному з них, може бути призначено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, що кожен з них вже засуджувався за скоєння умисних злочинів, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, істотно перешкоджати кримінальному провадженню, можливості скоювати інші злочини.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Суд відхиляє доводи сторони захисту, що підставою для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу «виникнення розумних сумнівів щодо причетності обвинуваченого до інкримінованого йому кримінального правопорушення», оскільки такий висновок може бути встановлено не на даної стадії судового розгляду, під час ухвалення судом остаточного рішення у кримінальному провадженні, після дослідження всіх доказів які подані суду сторонами.

Також, не може бути підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 наявність хвороб його матері та лікування у зв`язку з повідомленням про підозру обвинуваченого у скоєнні в стані алкогольного сп`яніння умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи, наявністю у нього судимості за вчинення умисного злочину, крім того його бажання до обрання тримання під вартою, проживати не зі своєю матір`ю, а за іншими адресами які вказані в обвинувальному акті.

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою, не зменшилися та до обвинувачених не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи.

Суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до ст.183 КПК України вважає більш м`які альтернативні запобіжні заходи такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, забезпечити необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення обвинувачених від суду або переховування, скоювати злочини, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з викладеним та наявністю фактів про існування реального суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.369-372 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Понедільченко І.О. задовольнити.

Продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Синельникове, Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю міста Дніпро, кожному з них - у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 січня 2020 року включно.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Чудновського С.О. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання, представнику потерпілого для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.

С у д д і:

------------------- ---------------- -------------------------------

Воробйов В.Л. Дяченко І.В. Щербина-Почтовик І.В.