Рішення № 85620486, 04.11.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13199/18

Провадження № 2/161/232/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.

при секретарі судового засідання - Загоровській І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки у житловому будинку та виділ частки в натурі зі спільної часткової власності та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на господарські будівлі,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що йому на праві приватної вланості належить 14/36 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 . Вказану частину житлового будинку він успадкував після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності на вказану частину майна зареєстроване Луцькою державною нотаріальною конторою у 28.12.2006 році за реєстровим № 1-1585. На підставі свідоцтва про право власності ВОБТІ виготовлено технічний паспорт на будинок, позивачу, як спадкоємцю належить 14/36 будинковолодіння, інші частини належать відповідачам: ОСОБА_2 4/36, ОСОБА_3 4/36. Крім того, у будинку є квартира АДРЕСА_2 площею 45,5м кв ., власником якої є ОСОБА_4 .

Відповідно до технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 , який складений Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, це будинковолодіння складається з одноповерхового житлового будинку з мансардою загальною площею 186,7 м2 та житловою 124,4 м2, крім того, на земельній ділянці розміщені господарські будівлі, а саме : сарай Б-1, хлів В-1, та колодязь Г.

На даний час частки кожного із співвласників не виділені в натурі, що і привело до зловживань та непорозуміння з приводу порядку користування та обслуговування будинку.

Вказує, що у 2006 році коли став власником 14/36 частини будинковолодіння позивач пропонував сусідам виділити в натурі частку кожного відповідно до правовстановлюючих документів, а саме: ОСОБА_2 4/36 та ОСОБА_3 4/36, так як квартира АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_4 ) вже виділена в натурі (згідно технічного паспорту на квартиру), однак згоди не було досягнуто.

На підставі викладеного просив суд виділити ОСОБА_1 , у приватну власність наступне нерухоме майно: житлові кімнати 2-5 площею 15,4 м2; 2-6 площею 14,6 м2; 2-7 площею 13,8 м 2; кухня 2-1, 2-4 площею 13,9 м 2; санвузол 2-2 площею 3,2 м 2; коридор 2-3 площею 3,2 м 2; коридор 1 площею 2,6 м 2; надвірну будівлю Б-1 та горище (для обслуговування покрівлі над його частиною будинку), які зазначені у технічному паспорті виготовленому Волинським ОБТІ 15.02.2011 року.

Ухвалою суду 12.09.2018 року у справі було відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

03.12.2018 року відповідач ОСОБА_2 до суду подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки в житловому будинку та виділ частки в натурі зі спільної часткової власності.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.12.2018 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 з господарсько- побутовими будівлями та спорудами . На підставі договору купівлі-продажу від 19.04.1965 року вона стала власником 4/36 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . В її користування ввійшли кімнати 5-1 площею 10,9 м2 , 5-2 площею 13,1 м2 , кухня 5-3 площею 3,3 м2, коридор в масандрі площею 7,0 м2 . Загальна площа приміщень по квартирі АДРЕСА_3 становить 27,3 м2 , а житлова - 24,0 м2.

27.03.2003 року відповідно до свідоцтва про право власності на житло їй передано у власність квартиру в цьому ж будинку площею 16,7 м2, яка в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована під №3.

Фактично на належні їй приміщення має два технічні паспорти, в тому числі на квартиру АДРЕСА_3 (4/ 36 часток житлового будинку площею 27,3 м2 та квартиру площею 16,7 м2 згідно технічного паспорту - 16,5 м2). Також на праві власності належить сарай Б-1.

На підставі викладеного та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила суд, визначити ОСОБА_2 на праві приватної власності приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме: кімнату 5-1 площею 10,9 м2, кімнату 5-2 площею 13,1 м2, кухню 5-3 площею 3,3 м2, та кімнати 6-1 площею 5,7 м2 та 6-2 площею 10,8 м2, а також сараю В-1.

28.01.2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на господарські будівлі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.02.2019 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов мотивований тим, що згідно договору купівлі-продажу нерухомості №488/1 від 23.11.1998 року, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 . Йому, як власнику квартири в будинку АДРЕСА_1 належить 10/36 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами.

Згідно технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1 , біля нього розташовані господарські будівлі та споруди, якими користуються на праві спільної часткової власності всі співвласники багатоквартирного будинку. Сараєм-гаражем Б-1 користується особисто, з моменту придбання у власність квартири АДРЕСА_2 , а до моменту придбання, даним об`єктом користувався попередній співвласник багатоквартирного житлового будинку.

На підставі викладеного просив суд, виділити ОСОБА_4 , на праві приватної власності приміщення сараю-гаража Б-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити. Проти задоволення зустрічних позовів заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні.

Предсавники відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечували проти задоволення первісного позову та зустрічного позову ОСОБА_4 Зустрічну позовну заяву просили задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_11 проти задоволення первісного та зустрічного позову ОСОБА_2 заперечила. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 просила задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 при вирішенні первісного позову та зустрічних позовних заяв покладався на розсуд суду.

Дослідивши та оцінивши представлені докази в справі, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 14/36 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування частки житлового будинку від 28.12.2006 року зареєстрованого в реєстрі за №1-1585 (а.с. 6,7), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 8), та копією технічного паспорту (а.с. 12).

ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 з господарсько- побутовими будівлями та спорудами .

Згідно договору купівлі-продажу від 19.04.1965 року вона стала власником 4/36 часток житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.55,56).

27.03.2003 року відповідно до свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_2 передано у власність квартиру в будинку АДРЕСА_1 площею 16,7 м2, яка в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована під №3 (а.с. 63,64) Також на праві власності належить сарай Б-1.

ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу нерухомості №488/1 від 23.11.1998 року, є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м.

Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно п. 6 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру); виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 03 квітня 2013 року, справа № 6-12цс13.

Технічна можливість виділу приміщень у спірному будинковолодінні відповідно до часток співвласників встановлена висновком будівельно-технічної експертизи № 185/5 від 10.05.2019 року (а.с. 111-127).

З даного висновку вбачається, що виділ в натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приміщень з будиноковолодіння АДРЕСА_1 з метою обладнання окремих ізольованих квартир можливий без перепланувань і переобладнань житлового будинку.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК).

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 , а також зустрічний позов ОСОБА_2 слід задовольнити відповідно до заявлених вимог.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно договору №488/1 купівлі-продажу, зареєстрованого 23.11.1998 року Волинською міжрегіональною біржею ОСОБА_12 купив квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 45,5кв.м. (без зазначення господарських будівель і споруд) у ОСОБА_13 . ОСОБА_14 і ОСОБА_13 були власниками квартири АДРЕСА_2 загальною площею 46,0 кв.м. (без зазначення господарських будівель і споруд) згідно свідоцтва про право власності на житло від 09.02.1995 року (стор. 124 інвентаризаційної справи); в технічному паспорті на дану квартиру (стор. 125-126 інвентаризаційної справи) господарські будівлі і споруди не зазначені.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на господарські будівлі.

Згідно ст. 141 ЦПК України зі сторін підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 263, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки у житловому будинку та виділ частки в натурі зі спільної часткової власності - задовольнити.

Виділити в натурі та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , 45/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 , згідно таблиці №5 висновку №185/58 від 10.05.2019 року судової будівельно-технічної експертизи, а саме:

приміщення 2-8 площею 15,4 кв.м.

приміщення 2-7 площею 14,6 кв.м.

приміщення 2-6 площею 13,8 кв.м.

приміщення 2-1 площею 11,3 кв.м.

приміщення 2-3 площею 3,2 кв.м.

приміщення 2-4 площею 3,2 кв.м.

приміщення 2-5 площею 2,6 кв.м.

Разом загальною площею 64,1 кв.м.

приміщення 2-2 площею 2,6 кв.м.

сарай-гараж (Б-1) вартістю 185356 грн;

ганок (а3) вартістю 1918 грн;

39/100 частин огорожі (2) по лівій межі вартістю 42304,08 грн;

64/100 частин огорожі (1) (ліва частини) вартістю 37028,48 грн;

огорожа (3) вартістю 13110 грн

Всього на загальну суму 765287,38 грн.

Виділити в натурі та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 17/100 в будинковолодіння по АДРЕСА_1 , згідно таблиці №5 висновку №185/58 від 10.05.2019 року судової будівельно-технічної експертизи, а саме:

приміщення 5-1 площею 10,9 кв.м.

приміщення 5-2 площею 13,1 кв.м.

приміщення 5-3 площею 3,3 кв.м.

приміщення 3-1 площею 5,7 кв.м.

приміщення 3-2 площею 10,8 кв.м.

Разом загальною площею 43, 8 кв.м.

хлів (В-1)

1/3 частина колодязя (Г) вартістю 68363 грн;

Ѕ частина вбиральні (Е) вартістю 2385,50 грн.

Всього на загальну суму 295574,29 грн.

В спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити приміщення :

ІІ площею 5,4 кв. м. вартістю 39020,28 грн;

І площею 1,6 кв. м. вартістю 13775,76 грн;

ІІІ площею 3,5 кв. м.

ІV площею 3,3 кв. м.

Разом загальною площею 6,8 кв.м. вартістю 33160,21 грн;

ганок (а4) вартістю 1475 грн;

11/100 частин огорожі (1) (права частина) вартістю 6364,27 грн.

Всього на загальну суму 93795,52 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 визнання права власності на господарські будівлі до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 7471 (сім тисяч чотириста сімдесят одну) грн 07 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2719 (дві тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн 94 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1085 (одну тисячу вісімдесят п`ять) грн 16 коп судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.11.2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук