Рішення № 85619545, 04.11.2019, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1396/19

Провадження № 2/743/354/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Марченко А.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Ріпкинська районна державна адміністрація Чернігівської області, Любецька селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області, Друга Чернігівська державна нотаріальна контора - про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та про усунення від спадкування,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вказавши, що вона в повному обсязі має право на спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також після брата - ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині успадкованого ним майна після смерті матері ОСОБА_3 . В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона являється інвалідом ІІІ групи, та з жовтня 2005 року і до дня смерті матері, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювала догляд, лікування і утримання спадкодавця за місцем свого проживання в м.Чернігові, оскільки брат позивача - ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_2 умисно ухилялися від виконання обов`язків по утриманню особи похилого віку за місцем її проживання в с.Галків Ріпкинського району, поставивши матір у скрутне матеріальне і фізичне становище. Крім того, ще за життя обох батьків ОСОБА_1 , її брат ОСОБА_4 . заволодів майном спадкодавців, зокрема будівельними матеріалами, домашніми тваринами та іншим. В свою чергу позивач, являючись спадкоємцем за законом, фактично прийняла спадщину до якої входять житловий будинок з присадибною земельною ділянкою, не переоформлені і не зареєстровані земельні ділянки. ОСОБА_1 також має право на дві земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 4,08 га, згідно Державного акту серії ІІІ - ЧН № 030982 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2009 року на Державний акт серії ІІІ-ЧН № 030983. Таким чином, ОСОБА_1 посилаючись на ст.ст.16, 1224, 1268, 1270, 1296, 1297, 1299 ЦК України, просила суд: 1) визнати за нею право власності на все майно і на земельні ділянки (паї) площею по 4,08 га, які залишилися після смерті її матері ОСОБА_3 та належали спадкодавцеві на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧН № 030982, виданого 15.06.2000 року згідно рішення Мохначівської сільської ради Ріпкинського району, та свідоцтва про право на спадщину виданого державним нотаріусом Ріпкинської районної державної нотаріальної контори 02.04.2009 року на ім`я ОСОБА_3 після смерті батька - ОСОБА_5 , згідно Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ -ЧН № 030983, виданого 15.06.2000 року на підставі рішення Мохначівської сільської ради Ріпкинського району; 2) усунути від спадкування ОСОБА_4 та його дружину ОСОБА_2 на все майно та на земельні ділянки, які залишилися після смерті ОСОБА_3 , площею по 4,08 га, які залишилися після смерті ОСОБА_3 і належали спадкодавцеві на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧН № 030982, виданого 15.06.2000 року згідно рішення Мохначівської сільської ради Ріпкинського району, та свідоцтва про право на спадщину виданого державним нотаріусом Ріпкинської районної державної нотаріальної контори 02.04.2009 року на ім`я ОСОБА_3 , згідно Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ -ЧН № 030983, виданого 15.06.2000 року на підставі рішення Мохначівської сільської ради Ріпкинського району після смерті батька - ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) з метою встановлення факту прийняття спадщини зробити запит до Першої Чернігівської державної нотаріальної контори.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, пояснивши, що її батьки - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мали семеро дітей та проживали в с.Галків Ріпкинського району. Будинок, в якому проживали батьки позивача, вони звели перебуваючи у шлюбі, і право власності на це майно, а також на присадибну земельну ділянку не реєстрували, в житловому приміщенні вони були зареєстровані удвох. Батьки ОСОБА_1 також не реєстрували і право власності чи користування на декілька окремих земельних ділянок (городів), кожна розміром не більше 0,10 га. В той же час, батько і матір позивача мали державні акти на право власності на землю, яка перебувала у колективній власності бувшого КСП, кожен площею по 4,08 га. В 2002 році у батька ОСОБА_1 було виявлено невиліковне захворювання, він знаходився вдома, потребував стороннього догляду, і окрім дружини безпосередньо з ним ще проживали двоє синів - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які доводилися рідними братами позивачці. На той час матір позивача зловживала алкогольними напоями, витрачала пенсію на придбання спиртного, однак вона була здатна до самообслуговування і не була позбавлена чи обмежена в дієздатності. Інший брат позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , на день смерті батька також проживав в с.Галків, однак за іншою адресою та спільно з дружиною (відповідачем по справі ОСОБА_2 ). Вказані особи не були зареєстровані разом зі спадкодавцями, ухилялися від їх утримання і догляду, незважаючи на те, що відповідач працювала в місцевому ФАП. Батько позивача - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем свого проживання, і ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим дорученням від імені матері, в Ріпкинській РДНК отримала на ім`я матері свідоцтво про право на спадщину, а саме - земельну ділянку, площею 4,08 га., на яку у померлого батька був державний акт. Сама ОСОБА_1 після смерті батька не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, і їй не відомо щоб такі заяви подавали інші її брати та сестра. Позивачеві також не відомо, щоб хтось із її братів, крім ОСОБА_10 , фактично вступив у володіння спадковим майном після батька. В той же час, ОСОБА_9 , ще за життя обох батьків, зловживаючи своїми правами та шляхом обману, заволодів частиною іншого майна, а саме будівельними матеріалами, худобою, грошовими коштами, автобусом, який спадкодавці отримали в якості майнового паю колишнього КСП. Як за життя спадкодавців, так і після їх смерті, ОСОБА_1 , або її батьки не зверталися до компетентних органів з проводу неналежного відношення ОСОБА_11 до виконання обов`язків по утриманню і догляду за батьками. ОСОБА_1 , за життя брата ОСОБА_10 , не зверталася з позовом до суду про усунення його від спадкування. Після смерті матері, з якою позивач проживала і була зареєстрована за однією адресою в м.Чернігові, ОСОБА_1 не зверталася до суду із заявами про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, а також про встановлення факту прийняття нею спадщини. Позивачеві достеменно відомо, що її сестра, а також всі брати, за виключенням ОСОБА_10 , не мали наміру подавати заяви про права на спадкове майно. Після смерті матері заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори спочатку подав ОСОБА_9 , а потім таку ж заяву подала і позивач. ОСОБА_1 не отримувала у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину після матері, і їй не відомо, чи отримував у нотаріуса правовстановлюючі документи брат ОСОБА_12 . Факт неналежного виконання своїх обов`язків ОСОБА_11 по відношенню до батьків можуть підтвердити свідки, яким також відомо, що ОСОБА_1 фактично вступила у володіння спадковим домоволодінням в с.Галків. Як на день відкриття спадщини після смерті батька і матері, так і упродовж шести місяців після їх смерті, між ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_13 спір про спадкове майно не виникав. Після того, як у січні 2019 року помер брат ОСОБА_1 - ОСОБА_12 , вона подала заяву про прийняття після нього спадщини лише після того, як дізналася від нотаріуса, що аналогічну заяву подала дружина померлого - відповідач по справі ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 претендує на спадкове майно батька і матері, яке складається із двох земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житлового будинку з прибудинковими спорудами і присадибною земельною ділянкою. При цьому, позивач ускладнилася пояснити, з яких підстав та яким чином можливо усунути від спадкування за померлими батьками її брата - ОСОБА_4 , котрий теж помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після смерті якого ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець ІІ черги. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що ОСОБА_1 вводить суд в оману стосовно невиконання ОСОБА_11 , та особисто відповідачем як медпрацівником, обов`язку по догляду за батьками, і неправомірним заволодінням їх майном. Позивач намагається створити штучні докази з метою отримання майна, яке за законом належало не лише її батькам, але і ОСОБА_14 , та звернулася до суду з позовом лише після смерті останнього. ОСОБА_2 разом з чоловіком, починаючи з 1993 року, проживали в с.Галків Ріпкинського району, де придбали собі житловий будинок і відповідач продовжує проживати в цьому будинку та зареєстрована на території Мохначівської сільської ради Ріпкинського району. Чоловік відповідача також проживав разом з нею, вів спільне господарство, допомагав батькам, хоча сам являвся пенсіонером і був зареєстрований в м.Чернігові. Відповідач, як медичний працівник, здійснювала догляд за хворим батьком чоловіка, щотижнево проводила необхідні маніпуляції по дезінфекції дренажної трубки, вставленої в тіло хворого, а ОСОБА_1 в цей час писала скарги на ОСОБА_2 з приводу неналежного виконання нею своїх обов`язків, однак ці скарги не знайшли свого підтвердження за результатами численних відомчих перевірок. Після смерті батька, ОСОБА_9 займався організацією його поховання, а інші сини - ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , які на той час проживали разом зі спадкодавцями, ухилялися від виконання своїх обов`язків, зловживали спиртними напоями, використовуючи на їх придбання пенсію матері. Через деякий час після смерті батька, ОСОБА_17 , внаслідок психічного розладу, завдав ножові поранення матері, не реагував на зауваження позивача та свого брата ОСОБА_10 , внаслідок чого останній разом з дружиною телефонували ОСОБА_1 , повідомляли про ситуацію яка склалася і просили забрати матір до себе, так як остання разом з синами ОСОБА_18 і ОСОБА_19 зловживала алкогольними напоями, і виправити ситуацію іншим чином не було можливості. ОСОБА_1 забрала матір для проживання в м.Чернігів у 2007 році, а не в 2005 році, як значиться у позовній заяві, та не вчиняла будь-яких дій, котрі б свідчили про прийняття нею спадщини спочатку після смерті батька, а згодом і після матері. За життя ОСОБА_3 повідомляла, що свій земельний пай вона залишає доньці ОСОБА_1 , а пай свого чоловіка залишає дітям. Після смерті матері чоловік відповідача звертався до нотаріальної контри із заявою про прийняття спадщини, а саме земельного паю, який належав батькові, однак нотаріус роз`яснила йому, що спадщина не може бути прийнята частково. Свідоцтв про право на спадщину після смерті батьків ОСОБА_9 не отримав та помер у січні 2019 року. Після смерті чоловіка відповідач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а згодом дізналася, що таку ж заяву подала і ОСОБА_1 Відповідачеві не відомо, щоб інші діти спадкодавців, крім її чоловіка, подавали до органів нотаріату заяви про прийняття спадщини. Раніше ОСОБА_2 , як спадкоємець після чоловіка ОСОБА_20 , претендувала на спадкування земельного паю, який належав батьку останнього, однак після пред`явлення ОСОБА_1 позову та її позиції під час розгляду справи, відповідач вирішила спадкувати все майно, яке за законом належить її чоловікові після смерті обох батьків.

Представник третьої особи - Ріпкинської РДА надіслала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому зазначила, що у вирішенні справи покладається на розсуд суду. Представник Любецької селищної ради Ріпкинського району в судове засідання не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності та про визнання позову. Представник Другої чернігівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому у вирішенні спору поклався на розсуд суду. Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_21 з тих підстав, на які вона посилалася в позовній заяві, з урахуванням доказів витребуваних судом за клопотанням позивача, задоволенню не підлягають. Частинами 1, 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.13, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. В судовому засіданні встановлено, що за життя у подружжя спадкодавців ОСОБА_22 , котрі проживали і були зареєстровані по АДРЕСА_1 , було семеро дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 .

В судовому засіданні сторони не оспорювали той факт, що за життя ОСОБА_5 і ОСОБА_3 заповітів не складали та не вчиняли інших правочинів щодо розпорядження належним їм майном, в тому числі на користь будь-кого з дітей, а право власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку спадкодавці не реєстрували. Як слідує з пояснень сторін, на час розгляду справи судом, із дітей спадкодавців живими залишилися позивач ОСОБА_1 , її сестра ОСОБА_29 та брат ОСОБА_25 . Вказані особи як після смерті батька, так і після смерті матері, не подавали до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що на момент відкриття спадщини після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ним була зареєстрована та упродовж 6 місяців після смерті останнього проживала дружина - ОСОБА_3 . Викладене підтверджується довідкою Мохначівської сільської ради Ріпкинського району № 417 від 24.10.2013 року, котра міститься у спадковій справі № 725/2013. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом першої черги, прийняла спадщину після померлого чоловіка, в порядку діючих на той час ст.549 ЦК УРСР та ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки не заявляла про відмову від спадщини і проживала разом зі спадкодавцем. Наведене підтверджується витягом зі Спадкового реєстру та копією свідоцтва про право на спадщину серії ВМС № 179259 , виданого Ріпкинською РДНК 02.04.2009 року на ім`я ОСОБА_3 . В судовому засіданні встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 26.02.2007 року видавала своїй доньці ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження всім належним їй майном. Строк дії цієї довіреності було визначено до 26.02.2012 року. ОСОБА_1 пояснила суду, що дія довіреності закінчилася ще за життя її матері, однак позивач не вчиняла будь-яких дій обумовлених в цьому документі, в тому числі з приводу земельної ділянки площею 4,08 га., право на яку довіритель успадкувала після чоловіка. Після закінчення строку дії довіреності, матір позивача не видавала ОСОБА_1 аналогічного за змістом документа. . Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. В судовому засіданні сторони визнавали той факт, що ні батько, ні матір позивача за життя не складали заповітів на користь один одного, або на користь своїх сімох дітей, і вказана обставина, у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню. Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ст.1262 ЦК України, другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Згідно ч.ч.1, 3 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. У відповідності до ч.ч.1-3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. . Як слідує з пояснень позивача і підтверджується доданим до позовної заяви пенсійним посвідченням, ОСОБА_1 з 15.05.2001 року являється інвалідом ІІІ групи, на день смерті батька вона проживала окремо від спадкодавця, а на день смерті матері проживала спільно з нею але не перебувала на утриманні спадкодавця, отже в силу ст.1241 ЦК України, позивач не має права на обов`язкову частку у спадщині після смерті обох батьків. Зі спадкової справи витребуваної судом за клопотанням позивача з Першої чернігівської державної нотаріальної контори, яка виконує функції Ріпкинської РДНК, вбачається, що 20.11.2013 року ОСОБА_4 за реєстровим № 3943 подавав заяву про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , зазначивши, що спадкодавець проживала по АДРЕСА_2 . На підставі заяви ОСОБА_4 була заведена спадкова справа № 725/2013. До заяви ОСОБА_4 додав довідку житлово-експлуатаційної організації про те, що спадкодавець була зареєстрована за вказаною вище адресою з 03.04.2007 року і по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 року спільно з донькою ОСОБА_1 та онуком ОСОБА_30 . Крім того, ОСОБА_4 до нотаріальної контори було надано довідку Мохначівської сільської ради № 417 від 24.10.2013 року, з якої вбачається, що його батько - ОСОБА_6 був постійним жителем с.Галків та зареєстрований по АДРЕСА_1 у вказаному населеному пункті. На день смерті ОСОБА_6 , а саме 17.07.2003 року, з ним була зареєстрована і проживала дружина - ОСОБА_3 . Вказана довідка органом місцевого самоврядування видавалась для пред`явлення до нотаріальної контори. 29.11.2013 року до Першої чернігівської ДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернулася позивач ОСОБА_1 , і вказана заява була приєднана до вже заведеної за заявою ОСОБА_4 спадкової справи № 725/2013. ОСОБА_1 надала нотаріусу копію актового запису про смерть своєї матері ОСОБА_3 , витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян, копію свідоцтва про смерть свого батька, а також актовий запис про шлюб її батьків.

21.08.2019 року позивач ОСОБА_1 подала до Першої чернігівської ДНК додаткову заяву про прийняття спадщини після смерті матері, в якій зазначила, що спадкоємцем за законом після ОСОБА_3 також являвся син - ОСОБА_4 , котрий помер, і після смерті якого заявниця ОСОБА_1 вступила у спадщину разом з дружиною померлого - ОСОБА_2 (відповідачем по справі). Таким чином, ОСОБА_1 просила видати їй свідоцтва про право на спадщину у виді паю та житлового будинку, котрі належали її матері, а також усунути від спадкування брата ОСОБА_4 (який помер) та його дружину ОСОБА_2 (відповідача по справі). 21.08.2019 року державним нотаріусом Першої чернігівської ДНК було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що вона всупереч ст.42 Закону України «Про нотаріат» не внесла плату за вчинення нотаріальних дій; всупереч ст.43 вказаного вище Закону не з`явилася для вчинення нотаріальної дії особисто і не уповноважила у встановленому порядку на представництво іншу особу; відмовилася надати правовстановлюючі документи на спадкове майно, а право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не зареєстровано; ОСОБА_1 у своїй заяві не конкретизувала майно, на яке вона просила видати свідоцтва про право на спадщину; всупереч вимогам ст.1224 ЦК України ОСОБА_1 просила нотаріуса усунути від спадкування померлого ОСОБА_4 , а також його дружину, що не відноситься до компетенції нотаріуса. Як слідує з матеріалів справи і пояснень ОСОБА_1 , вона не оскаржувала постанови від 21.08.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії; не зверталася до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини після смерті матері; не пред`являла позову про визнання за нею права власності (або права на спадкування) незареєстрованого житлового будинку і прибудинкових споруд, котрі належали її батькам і розташовані по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не повідомляла нотаріусу про наявність інших спадкоємців (крім брата ОСОБА_4 ) після смерті батьків.

Із вказаної спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 також не отримував свідоцтв про право на спадщину після смерті матері щодо майна, яке належало їй особисто; щодо майна набутого спадкодавцем в період шлюбу; щодо майна успадкованого ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 . Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не доведено факту державної реєстрації за спадкодавцем ОСОБА_3 будь-якого нерухомого майна, в тому числі житлового будинку та земельних ділянок призначених для ведення селянського господарство, площею по 4,08 га, кожна. Зі спадкової справи № 216/2019, витребуваної судом з Другої чернігівської державної нотаріальної контори вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, 26.02.2019 року подавала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із заяви ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, вбачається, що позивач 03.06.2019 року також подавала заяву про прийняття у спадщину всього майна, котре належало її брату ОСОБА_4 . Матеріалами спадкової справи заведеної Другою чернігівською нотаріальною конторою підтверджується, що зареєстрованим місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 являвся будинок АДРЕСА_4 , а місцем смерті - АДРЕСА_5 . Місце смерті ОСОБА_4 співпадає із зареєстрованим місцем проживання його дружини ОСОБА_2 , котра являється відповідачем по справі. 10.07.2019 року ОСОБА_1 подавала до Другої чернігівської ДНК заяву про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину після брата, обґрунтовуючи її тим, що вона має намір звернутися до суду з позовом про усунення від спадкування дружини померлого. Статтею 1278 ЦК України визначено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Згідно ч.1 ст.1279 ЦК України, спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім`єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_31 показала, що вона зареєстрована і проживає в м.Чернігові, не доводиться родичем сторонам по справі, була знайома з позивачем ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_32 з 2008 року. Зі слів позивача свідкові відомо, що брат ОСОБА_1 - ОСОБА_12 , відвідуючи матір у лікарні переконував її віддавати отриману пенсію йому, а не доньці. При цьому свідок особисто не була знайома з ОСОБА_4 і не перебувала в лікарняних закладах із його матір`ю. Крім того, 01.01.2013 року ОСОБА_31 , перебуваючи в квартирі ОСОБА_1 та святкуючи Новий Рік, чула як до приміщення хтось зайшов і на підвищених тонах розмовляв з позивачем. Того дня ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_31 , що до неї приходив брат ОСОБА_12 та вчинив сварку з приводу пенсійних виплат матері. При цьому ОСОБА_31 особисто не бачила, хто саме приходив до ОСОБА_1 і не чула змісту розмови. Свідкові відомо, що матір позивача, проживала в квартирі ОСОБА_1 та отримувала належний догляд і допомогу. Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_33 показала, що вона зареєстрована і проживає в м.Чернігові та близько знайома із ОСОБА_1 з 01.01.2013 року, коли вперше побувала вдома у останньої. Того дня свідок чула, що до квартири ОСОБА_1 . приходило двоє чи троє чоловіків, які на підвищених тонах розмовляли з позивачем з приводу розподілу материнської пенсії. Хто саме приходив до житла ОСОБА_1 свідок не бачила. З братом позивача - ОСОБА_4 свідок знайома не була, не знає де він проживав та коли помер. Починаючи з весни 2019 року ОСОБА_33 декілька разів їздила із ОСОБА_1 до с.Галків Ріпкинського району, де вони впорядковували спадкове домоволодіння, яке перебувало у занедбаному стані, а також здійснювали прибирання на кладовищі. До вказаних робіт ОСОБА_1 також залучала іншого чоловіка, однак родичів позивача в с.Галків ОСОБА_33 не бачила і їй не відомо, чи був живим на той час ОСОБА_9 . В судовому засіданні свідок ОСОБА_34 показала, що вона з 1986 року постійно проживає по АДРЕСА_1 та являлася сусідкою спадкодавців. ОСОБА_34 знала батьків позивача, всіх їх дітей, а також відповідача. Восени 2018 року ОСОБА_34 бачила, як до спадкового домоволодіння приїжджала ОСОБА_1 разом із ОСОБА_33 та здійснювали впорядкування садиби. Свідкові відомо, що ОСОБА_1 також встановлювала надгробні пам`ятники померлим родичам. Вказані роботи ОСОБА_1 проводила самостійно, без допомоги інших живих на той час родичів. ОСОБА_34 проживає навпроти домоволодіння належного батькам ОСОБА_1 і вона не бачила, щоб за життя останніх ОСОБА_9 вивозив звідти будь-яке майно, за виключенням лісу-кругляка об`ємом близько 3 куб/м, який привіз його брат ОСОБА_35 ОСОБА_9 разом з дружиною проживав в с.Галків окремо від батьків, і після того, як ОСОБА_1 перевезла матір до м.Чернігова, свідок не бачила, щоб ОСОБА_12 користувався спадковим домоволодінням чи здійснював його впорядкування. ОСОБА_34 обізнана про те, що за життя обох спадкодавців вони віддали синові ОСОБА_36 корову, а автобус продали і він знаходиться в с.Зліїв Ріпкинського району. Станом на 01.01.2013 року ОСОБА_9 проживав в с.Галків, в 2019 році помер і похований у цьому ж населеному пункті. ОСОБА_34 не бачила, щоб дружина ОСОБА_20 , після смерті чоловіка, доглядала за будинком котрий належав його батькам. Свідкові відомо, що батьки позивача мали земельні паї і наданий час вказане майно перебуває в оренді. Таким чином, з показів свідків допитаних з ініціативи позивача не встановлено, що ОСОБА_4 за життя ухилявся від виконання своїх обов`язків по відношенню до батьків та протиправно заволодів їх майном. ОСОБА_1 також за життя брата не зверталася до правоохоронних органів чи органів опіки та піклування із заявами про неналежне виконання її братом ОСОБА_4 обов`язку по догляду і утриманню матері - ОСОБА_3 . Частиною 5 ст.1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. В період проживання спадкодавця ОСОБА_3 в с.Галків Ріпкинського району, на відповідача ОСОБА_2 , як на невістку, не поширювалися обов`язки визначені Сімейним кодексом України щодо утримання матері свого чоловіка, отже вимоги ОСОБА_1 про усунення від спадкування ОСОБА_2 не ґрунтуються на приписах закону. Суд також вважає необґрунтованим та не підтвердженими належними і допустимими засобами доказування вимоги ОСОБА_1 про усунення від спадкування її брата ОСОБА_20 , з огляду на те, що за життя матері та упродовж 6 років з дня її смерті, позивач не ініціювала даного питання, а звернулася до суду з позовом лише після того, як її брат помер. Статтями 46, 47, 48 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки мають фізичні особи які досягли повноліття, являються сторонами по справі і мають необхідний обсяг процесуальної дієздатності. Матеріалами справи підтверджується і сторони визнають той факт, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Статтями 24, 25 ЦК України визначено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою , і здатність мати цивільні права та обов`язки мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування її померлого брата - ОСОБА_4 . Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами їх захисту є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, з точки зору належності, допустимості і достатності, суд приходить до висновку, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог та невірно визначила спосіб захисту своїх невизнаних та оспорюваних прав. За наведених обставин вимоги позивача задоволенню не підлягають. У відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати необхідно віднести на рахунок позивача. Керуючись ст.ст.10, 76, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Ріпкинська районна державна адміністрація Чернігівської області, Любецька селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області, Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та про усунення від спадкування - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляція на рішення може бути подана до Чернігівського апеляційного суду, через Ріпкинський районний суд, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 14.11.2019 року.

Суддя Є.А. Жовток