Рішення № 85618583, 01.11.2019, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/1707/19

(провадження № 2/658/834/19)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Терещенко О.Є.,

при секретарі судового засідання Оніщенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного відділу держаної виконавчої служби Го-ловного територіального управління юстиції у Херсонській області, третя особа - ОСОБА_2 про зняття арешту з майна,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником транспортного засобу «HUNDAI TUCSON», 2008 року випуску, реєстраційний но мер НОМЕР_1 . Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 березня 2013 року № 36492209 накладено арешт на рухоме майно.

З листа регіонального сервісного центру в Херсонській області Територіального сер-вісного центу № 6545 від 08 серпня 2018 року позивачу стало відомо про арешт вищевказа-ного транспортного засобу та його розшук.

Листами начальника Каховського МВ ВДВС ГТУЮ у Херсонській області повідомле-но, що відкритих виконавчих проваджень, стосовно боржника ОСОБА_1 на виконання да-ного відділу не перебуває, виконавче провадження № 36492209 – завершене на підставі п.4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», діючого на час винесення постанови, для зняття арешту рекомендовано звернутися до суду.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позо-ві.

Представник ВДВС Каховського МРУЮ Володченко О.В. в судовому засіданні запе-речувала проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що 01.12.2014 року виконавче провадження № 36492209 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 312 823 грн. завершено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», що був чинний на той час, тобто стягувач перешкоджає провадженню вико-навчих дій, авансування яких перед-бачено Законом, незважаючи на попередження держав-ного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Станом на 05 вересня 2019 року кошти боржник на рахунок відділу не сплатив, до від-ділу не з`явився за наданням реквізитів для перерахування коштів, тому позов вважає таким, що не підлягає задоволенню, та просила відмовити в задоволенні даних вимог.

Третя особа, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгля-ду справи сповіщений, належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить транспортний засіб «HYUNDAI TUCSON» ( а.с. 4).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 01 березня 2013 року об`єктом обтяження боржника ОСОБА_1 є все рухоме майно (а.с. 5).

На виконання постанови ВДВС Каховського МРУЮ про арешт майна від 14 червня 2013 року у виконавчому провадження № 36492209 було накладено обтяження на все не-рухоме майно про що зроблено запис обтяження 1303966 (спеціальний розділ) ( а.с.12).

Листом Каховського МРВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області від 31 серпня 2018 року, повідомлено позивача, про відсутність відкритих виконавчих проваджень стосовно боржника ОСОБА_1 ( а.с.8).

Листом Каховського МРВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області від 09 жовтня 2018 ро-ку, повідомлено, що виконавче провадження № 36492209 було завершено на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Дане провадження знищено, так, як відповідно до правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання архіву відділу ДВС завершених виконавчих проваджень ста-новить три роки. Для вирішення питання про зняття арешту рекомендовано звернутися до суду (а.с.10).

Також, згідно рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 листопада 2013 року (справа № 658/3270/13-ц) за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: відділ державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції в Херсонській області – про визнання права власності, зняття арешту, позовні вимоги задоволенні частково, а саме в частині зняття арешту з належної ОСОБА_4 1/2 частки автомобіля марки « HYUNDAI TUCSON» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), накладений державним виконав-цем відділу державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції в Херсонській області при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/2113/690/2012, ви-даного Каховським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 310 000 грн. В задоволенні решти ви-мог відмовлено ( а.с. 36-37).

Арешт майна боржника, як захід примусового виконання рішень, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення передбачений, як раніше чинним Законом України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон №606-XIV), так і нині діючим Законом України від 02.06.2016 р. №1404-VIII «Про виконавче провад-ження» (далі Закон №1404-VIII).

Зняття арешту з майна на час його накладення у грудні 2013 році регулювалось ст. ст. 38, 59 Закону №606-XIV, які передбачали, що у разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним ви-конавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з закриттям виконавчого провадження. Закрите виконавче провадження не могло бу-ти розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому згідно із ст. 37 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягало закриттю державним виконавцем у випадках:прийняття судом відмови стягувача від стягнення; затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закриття виконавчого провадження; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; недостатності майна юридичної особи - боржника, що ліквідується, для задоволення вимог стягувача; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.

Закон №606-XIV у редакції, чинній на час накладення арешту, не передбачав зняття арешту при інших випадках закінчення виконавчого провадження, ніж установлені ст. 37 цього Закону.

При цьому на той час діяла Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158, яка у пункті 4.10 передбачала, що у разі закриття або закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з закриттям виконавчого провадження. Закрите або закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом. Копія постанови про закриття виконавчого провадження, у разі потреби, надсилається учасникам виконавчого провадження для припинення чинності заходів, ужитих державним виконавцем.

Відповідно до ст.40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 59 Закону №1404-VIII урегульовані питання зняття арешту з майна.

Відповідно до цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

На відміну від Закону №606-XIV (в редакції, чинній на час накладення арешту), Закон №1404-VIII передбачає інші підстави та порядок зняття арешту з майна, який відбувається за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Відповідно до ст.40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, ви-несеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випад-ків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення ос-новної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закін-ченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання поста-нова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених зако-ном, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

В даному випадку позивач, будучи власником 1/2 частки автомобіля марки «HYUN DAI TUCSON» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), просить зняти арешт зі всього тран-спортного засобу. Також він не вказує, які його права порушені арештом нерухомого майна.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ст. ст. 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що об-ґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звер-нутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єк-тивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5, позов про зняття арешту з май-на може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи до-говору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засуд-женого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встанов-лених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтере-си інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповід-ний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче проваджен-ня" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про ви-конавче провадження).

На думку суду позивач звернувся до ВДВС Каховського МРУЮ з позовом про зняття арешту з майна, як до неналежного відповідача, оскільки, виконавча служба виконує дії, в тому числі про накладення арешту та про його зняття і не може бути відповідачем по справі та вимоги в межах даної цивільної справи неможливо вирішити, оскільки вирішення цієї позовної вимоги стосується прав та обов`язків третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, не є учасником даної справи, а відтак вирішення даної вимоги є можливим шляхом пред`явлення інших позовних вимог до інших осіб поза межами даного цивільного провадження, в зв`язку з чим суд приходжить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_5 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16, 321 ЦК України, ст.ст. 57, 58, 60 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12,76, 77, 79, 80, 447 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, третя особа – ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонсь-кого апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: О. Є. Терещенко