Ухвала суду № 85616824, 13.11.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"13" листопада 2019 р. Справа № 917/1793/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт М-Агро» за вих. № 11/10 від 10.10.2019 про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт М-Агро»

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс»;

2. Приватного підприємства «Елара»

про визнання права власності та скасування арешту

без виклику учасників справи

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт М-Агро» (ТОВ «Стандарт М-Агро») звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом (вх. № 2064/19 від 15.10.19) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс» та Приватного підприємства «Елара», в якому просить суд:

- визнати за ТОВ «Стандарт М-Агро» право власності на 9780/10000 частки будівель ферми ВРХ відділення № 30, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район АДРЕСА_1 село Перегуди, вул. Центральна (колишня – Леніна), буд. 65;

- зняти (скасувати) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень арешт (номер запису № 32531117) з 9780/10000 частки будівель ферми ВРХ відділення № 30, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район АДРЕСА_1 село Перегуди, вул. Центральна (колишня – Леніна), будинок 65, який неправомірно накладений постановою про арешт майна боржника державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Рудик О.В. від 17.07.2019 по виконавчому провадженню № 59294440.

Одночасно з пред`явленням позову надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 11058 від 15.10.19).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.10.2019 передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт М-Агро» та заяву про забезпечення позову за підсудністю до господарського суду Київської області.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявник просить суд:

- зупинити Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області продаж арештованого майна, а саме – 9780/10000 частки будівель ферми ВРХ відділення № 30, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район АДРЕСА_1 село Перегуди, вул. Центральна (колишня – Леніна), будинок 65, на яку неправомірно накладений арешт постановою про арешт манна боржника, державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській) області Рудик О.В., від 17.07.2019 по виконавчому провадженню № 59294440;

- заборонити Бориспільському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, вчиняти будь-які виконавчі дії по виконавчому провадженню № 59294440 відносно 9780/10000 частки будівель ферми ВРХ відділення № 30, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район АДРЕСА_1 село Перегуди, вул. Центральна (колишня – Леніна), будинок 65, на яку неправомірно накладений арешт постановою про арешт манна боржника, державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Рудик О.В., від 17.07.2019 по виконавчому провадженню № 59294440, до вирішення справи по суті.

Обгрунтовуючи необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позову заявник посилається на наступні обставини.

Після подання позовної заяви, керівником ТОВ «Стандарт М-Агро» був відвіданий Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з метою отримання пояснень від виконавця та керівництва відділу щодо незаконних дій державних виконавців щодо арешту майна ТОВ «Стандарт М-Агро», а саме будівлі ферми ВРХ відділення № 30, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район АДРЕСА_1 село Перегуди, вул. Леніна, будинок 65, з яких 9780/10000 частки будівель ферми належить останньому.

За словами заявника, за результатами бесіди держаним виконавцем повідомлено керівнику ТОВ «Стандарт М-Агро», що виконавчі дії по реалізації вищезазначеного майна не будуть припинені, незважаючи на той факт, що ТОВ «Стандарт М-Агро» не є стороною (боржником) чи будь яким учасником виконавчого провадження № 59294440, а будівлі ферми ВРХ відділення № 30, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район АДРЕСА_1 село Перегуди, вул. Леніна, будинок 65, і на даний час арештовані та описані державним виконавцем, частина з яких належить ТОВ «Стандарт М-Агро» будуть реалізовані з метою погашення заборгованості по виконавчому провадженню № 59294440.

На думку заявника, враховуючи той факт, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.10.2016 № 69506631, власником 9780/10000 частки будівель ферми ВРХ відділення № 30, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 вул АДРЕСА_3 , є ТОВ «Стандарт М-Агро», реалізація Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області частки переліченого вище майна грубо порушить встановлене Конституцією і законами України право власності ТОВ «Стандарт М-Агро» та унеможливить виконання рішення суду щодо поновлення порушених прав та інтересів останнього.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з наступних підстав.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

ТОВ «Стандарт М-Агро» в додаток до позовної заяви долучено копію постанови від 17.07.2019 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 59294440, зі змісту якої вбачається, що державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Рудик Ольгою Володимирівною при примусовому виконанні наказу № 917/1473/18, виданого 13.03.2019 Господарським судом Київської області, про стягнення з ПП «Елара» на користь ТОВ «Агріс» 239388,60 грн. боргу та 3590,83 грн. витрат встановлено, що згідно інформаційної довідки за боржником зареєстровано майно, а саме: будівлі ферми ВРХ відділення № 30, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Перегуди, вул. Леніна, будинок 65. З урахуванням викладеного та керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановила накласти арешт на вказане нерухоме майно, що належить боржнику ПП «Елара».

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення), відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що встановлює порядок примусового виконання рішень є Закон України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої статті 5 якого примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності відповідно до статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Зокрема, порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника передбачено статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом частин першої, другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Водночас, частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Так, відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

За визначенням наведеним у п. 1 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна затвердженого, наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Суд звертає увагу на те, що ТОВ «Стандарт М-Агро» не надано суду будь-яких доказів того, що на даний час державним виконавцем вчиняються заходи, спрямовані на реалізацію спірного майна, зокрема, визначення його вартості (оцінки) та передача майна на реалізацію шляхом електронних торгів, що б свідчило про наявність підстав для зупинення продажу такого майна.

Доводи ТОВ «Стандарт М-Агро» про відмову державного виконавця припинити дії щодо ймовірної реалізації спірного майна в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 59294440, про що, зі слів заявника, йому стало відомо з усної бесіди з державним виконавцем, не можуть бути визнанні достатньо обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд відхиляє заяву про забезпечення позову як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання (заяву) про забезпечення позову в задоволенні якого раніше було відмовлено – повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись статтями 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт М-Агро» в задоволенні заяви за вих. № 11/10 від 10.10.2019 про забезпечення позову.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін